Ухвала суду № 24016567, 03.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року справа №2а/0570/23786/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі - Копиці С.В., за участю представника відповідача Антонова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/23786/2011 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840, яким до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції за ставкою 20 % від суми податкового зобов'язання у розмірі 97090,51 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 22 лютого 2012 року позовні вимоги задоволені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що щодо певної частини штрафних санкцій сплив строк давності у 1095 днів, передбачений для їх застосування, а щодо іншої частини вважав, що дії відповідача по перерозподілу сплачених позивачем платежів у рахунок погашення поточних платежів були здійснені незаконно і штучно створено обставини наявності податкового боргу.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що під час проведення перевірки керувався чинним Податковим кодексом України, яким передбачено застосування штрафних санкцій окремо за кожне вчинене разове та триваюче порушення, чого не передбачали положення Закону № 2181, який діяв на час сплати позивачем платежів в рахунок погашення податкових зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ДП «Селидіввугілля» з питання своєчасності сплати суми самостійно визначених грошових зобов'язань, зокрема зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік та 9 місяців 2007 року, про що складений акт від 24.11.2011 року № 992/15-33426253 (далі - акт перевірки від 24.11.2011 року).

Згідно висновків, викладених в п. 5 акту перевірки, позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в частині несвоєчасної сплати зазначеного податку за 2006 рік та 9 місяців 2007 року) яким передбачено що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації..

За результатами акту перевірки від 24.11.2011 року, на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840 про визначення суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, яким ДП «Селидіввугілля» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% податкового боргу на загальну суму 97090,51грн.

Згідно розрахунку суми фінансових санкцій, загальна сума штрафу складається із штрафу нарахованого за виявлені порушення у 2006 році на суму 26310,14 грн., у 2007 році на суму 26463,96грн., у 2008 році на суму 96,31 грн., у 2009 році на суму 42362,14грн. та у 2010 році на суму 1857,96 грн.

Суд першої інстанції правильно при вирішення спору виходив з того, що несвоєчасна сплата податку ДП «Селидіввугілля» відбулась у період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». ( далі - Закон № 2181).

Штрафні санкції за порушення строків сплати передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181, порядок застосування яких визначений Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р.

За змістом пункту 6.1.7 Інструкції, податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Під час з'ясування обставин щодо визначення штрафних (фінансових) санкцій судом встановлено, що згідно акту перевірки від 24.11.2011р. № 992/15-33426253 нарахування санкцій здійснено на узгоджені податкові зобов'язання:

- за 2006 рік відображені у рішенні про правонаступництво від 14.06.2006р. №1 на суму 15557966,69 грн.

- за 9 місяців 2007 року згідно податкового розрахунку від 07.11.2007р. №14291 на суму 2143534,10 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 05.12.2011 року, тобто під час дії Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 11 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 114.1. ст. 114 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 ст. 102 ПКУ встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи вказані законодавчі норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку. що фінансова санкція може бути накладена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку виконання податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та іншими законами України, або за днем його фактичного виконання, якщо воно було виконано пізніше.

З акту перевірки від 24.11.2011р. та розрахунку штрафних санкцій вбачається, що погашення сум податкового боргу визначеного у рішенні від 14.06.2006р. №1 відбулось шляхом перерахування позивачем коштів у серпні-грудні 2006 року, лютому -березні 2007 року, червні - липні 2007 року, вересні -листопаді 2007 року, травні 2008 року та у липні -серпні 2009 року згідно уточнюючих розрахунків від 28.07.2009р. №9000567571 та від 05.08.2009р. №10886.

1. Щодо визначення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору, внаслідок перерахування коштів у період з серпня 2006 по травень 2008 року.

Перше зарахування коштів для часткового погашення вищезазначеного податкового боргу відбулась 17.08.2006 року, отже перебіг строку давності у 1095 днів для застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання сплив 16.08.2009р.

Останнє зарахування коштів для погашення узгодженої рішенням від 14.06.2006р суми грошового зобов'язання відбулось 27.05.2008р. отже же перебіг строку давності у 1095 днів для застосування штрафних санкцій сплив 27.05.2011 року.

З огляду на зазначене, сума штрафних санкцій нарахована відповідачем ДП «Селидіввугілля» за період з 17.08.2006р. по 27.05.2008р. у розмірі 52870,41грн. є необґрунтованою, отже податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840 в цій частині підлягає скасуванню.

2. Щодо нарахування штрафних санкцій на підставі уточнюючих розрахунків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, підставою для нарахування відповідачем штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 року № 0001891840 в сумі 42362,14 грн. стало надання позивачем уточнюючих розрахунків від 28.07.2009р. №9000567571 та від 05.08.2009р. №10886.

Судом встановлено, що згідно податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2009р. (вх. № 6320 від 12.05.2009р.) ДП «Селидіввугілля» було нараховано збору за звітний квартал в сумі 1252012,25 грн.

У липні та серпні 2009 року позивач подав до Красноармійської ОДПІ уточнюючі податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2009р. (вх. № 9000567571 від 28.07.2009р.), яким зменшив податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на суму 103007,40 та від 05.08.2009р. №10886 яким зменшив податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на суму на суму 108803,28грн.

Суми зменшення податкових зобов'язань за уточнюючими розрахунками були враховані відповідачем під час перевірки як суми фактичної сплати боргу, у зв'язку з чим ОДПІ нарахувала позивачу штраф на суми 20601,48 грн. та 21760,66 грн. відповідно, на загальну суму 42362,14 грн.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що надання позивачем уточнюючого розрахунку не являється сплатою податкового зобов'язання, а є способом коригування самостійно визначеного платником податку податкового зобов'язання у зв'язку із виявленням ним помилок у раніше наданих деклараціях, через що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, пов'язаних із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 року № 0001891840 в сумі 42362,14 грн. є незаконним.

3. Щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору за 9 місяців 2007 року згідно податкового розрахунку від 07.11.2007р. №14291 на суму 2143534,10 грн.

В акті перевірки від 24.11.2011р. та розрахунку санкцій відповідач зазначає, що погашення податкового боргу за 9 місяців 2007 року відбулось 08.11.2010р. згідно платіжного доручення №17607 на суму 9289,78грн.

У судовому засіданні встановлено, що податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2010р. (вх. № 9132 від 27.07.2010р.) ДП «Селидіввугілля» задекларував до сплати за звітний квартал до сплати суму 2159952,35 грн.

В листопаді 2010 року при наданні податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2010р. (вх. № 13889 від 08.11.2010р.) у позивача виникла необхідність уточнити суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2010р. до збільшення на 187631,02грн. податкового зобов'язання, у зв'язку з чим ДП «Селидіввугілля» у відповідності до пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181 самостійно визначило собі штраф у розмірі 9381,55 грн.

08.11.2010 року ДП «Селидіввугілля» платіжним дорученням № 17607 перерахувало до державного бюджету кошти у сумі 9381,55 грн. із призначенням платежу «штрафна санкція зі збору за забруднення згідно розрахунку від 08.11.2010р.»

Кошти у сумі 9289,78 грн. перераховані платіжним дорученням № 17607 відповідач направив на погашення податкового боргу зі збору за 9 місяців 2007 року (згідно податкового розрахунку від 07.11.2007р. №14291), у зв'язку з чим застосував до позивача штраф у розмірі 1857,96 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, яким були встановлені на момент виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначений закон діяв до 01 січня 2011 року та втратив чинність у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України.

Згідно статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами » погашення податкових зобов'язань може бути самостійним або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. При цьому, кошти є майном у розумінні частини 1 статті 139 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктом 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обов'язковим реквізитом платіжного доручення є "призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів здійснюється платником податку за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «призначення платежу» цього документу.

Наведене вище свідчить про те, що при здійснені податковим органом обліку надходжень від платника податків в рахунок погашення податкових зобов'язань, він має дотримуватися визначеного платником податків призначення платежу.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на пункт 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми податку у календарній черговості виникнення податкового боргу, яким встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123.

Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Таким чином, дії податкового органу щодо зарахування суми коштів у розмірі 9289,78 грн. в рахунок погашення податкового богу за 9 місяців 2007 року, шляхом змінення призначення платежу, визначених платником податку у платіжному документі, є неправомірними, отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 року № 0001891840 в сумі 1857,96 грн. є незаконним.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Повний текст складено 6 квітня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/23786/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В. Ляшенко

Л.В. Ястребова