Постанова № 24012412, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року 15:58 № 2а-15021/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ельба Інвест» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 28.09.2011р.,за участю:

позивача -Сопіна Ф.М.

відповідач -Оксентюк О.С.

прокуратури - Овчаренко О.З.

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Приватне підприємство «Ельба Інвест»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001582307 від 28.09.2011.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням порядку перевірки, встановленого законодавством, а висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток стала встановлена податковим органом нікчемність укладених договорів у зв'язку з підписанням даних договорів, видаткових та податкових накладних та актів виконаних робіт не уповноваженою особою, що підтверджується поясненнями директора ТОВ «Трейд Фокс»та висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України №1704 від 26.11.2010, а також виконання передбачених договорами дій, без наявності ліцензії на право надання даних послуг.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 08.09.2011 по 12.09.2011 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була (далі -відповідач) проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Ельба Інвест»(далі -позивач) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Трейд-Фокс»за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатом якої складено Акт №420/1-23-70-31808088 від 12.09.2011 (далі -Акт перевірки).

Наказом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №2481 від 29.08.2011, на підставі п.75.2 ст.75, п.79.1 ст.79 ПК України та припису прокурора м. Києва №07/276-вих-11від 07.09.2011, було вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку.

Однак, з цього приводу, слід звернути увагу на те, що згідно п.79.1 ст.79 ПК України проводиться документальна невиїзна перевірка, а проведення документальної позапланової невиїзної перевірки передбачене п.79.2 ст.79 ПК України.

Отже, беручи до уваги визначений Наказом спосіб проведення перевірки, з посиланням на певний пункт норми ПК України, а саме п.79.1 ст.79 ПК України, а також враховуючи зазначення у вступній частині акту перевірки про проведення саме документальної невиїзної перевірки, у суду відсутні підстави вважати, що податковим органом проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка на підставі п.79.2 ст.79 ПК України.

А оскільки п.79.1 ст.79 ПК України не містить вимоги щодо необхідності повідомлення позивача у будь-який спосіб про проведення перевірки, тому судом не приймається до уваги твердження позивача щодо порушення відповідачем законодавства при не надісланні йому запрошення.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 (далі -Закон №334/94-ВР), та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 2553815,00 грн., в т.ч. IV квартал 2008 року -у сумі 350063,00 грн., І квартал 2008 року -у сумі 2203751,00 грн.

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0001582307 від 28.09.2011 про донарахування основного зобов'язання позивачу з податку на прибуток в розмірі 2553815,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 638453,75 грн., на загальну суму 3192268,75 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були встановлені перевіркою обставини, які відображені в акті, а саме: видаткові накладні та акти виконаних робіт до договорів були підписані ОСОБА_4, який значиться директором ТОВ «Трейд-Фокс», проте згідно наданого ОСОБА_4 пояснення від 18.11.2010, встановлено, що він директором, бухгалтером чи засновником даного підприємства не являється, реєстраційних документів не підписував, дозволу на виготовлення печатки підприємства не надавав, власноруч печатку підприємства не виготовляв, картки про відкриття банківських рахунків не підписував, жодного документа стосовно взаємовідносин з позивачем також не підписував, висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України №1704 від 26.11.2010, яким встановлено, що копії первинних документів, а саме податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт до договорів, надані податковому органу, були підписані не ОСОБА_4, а іншою не встановленою особою.

У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок про безтоварність господарських операцій, про недійсність (нікчемність) правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс»та про не підтвердження вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, що між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс»було укладено договір про надання транспортних послуг №98/А від 21.11.2008 та договір на виготовлення та доставку рекламно-інформаційного матеріалу №106 від 25.11.2008, які в Акті перевірки датовано 2009 роком, що це не впливає на суть вказаного правопорушення і ця обставина не оспорюється сторонами по справі.

Надання транспортних послуг за договором №98/А від 21.11.2008 підтверджується актами про надання послуг з автоперевезень №98/1 від 31.12.2008, №98/2-01 від 30.01.2009, №98/2-02 від 27.02.2009, №98/3-03 від 31.03.2009, а також маршрутними листами (арк. справи 29-80, 83-130).

На суму виконаних послуг ТОВ «Трейд-Фокс»виписало позивачу податкові накладні №1201 від 31.12.2008, №2337 від 30.01.2009, №2704 від 10.02.2009, №3157 від 23.02.2009, №3202 від24.02.2009, №3363 від 27.02.2009, №3421 від 02.03.2009, №3512 від 04.03.2009, №3667 від 10.03.2009, №3802 від 13.03.2009, № 3906 від 17.03.2009, № 3956 від 18.03.2009, №4006 від 19.03.2009, №4415 від 31.03.2009.

Надання послуг за договором на виготовлення та доставку рекламно-інформаційного матеріалу №106 від 25.11.2008 підтверджується актами №106/1 від 31.12.2008, №106/2-01 від 12.01.2009, №106/2-01 від 20.01.2009, №106/2-01 від 27.01.2009, №106/2-02 від 13.02.2009, №106/2-02 від 26.02.2009, №106/3-02 від 03.032009; та видатковими накладними №658 від 18.12.2008, №733 від 22.12.2008, №979 від 30.12.2008, №44 від 15.01.2009, №56 від 16.01.2009, №69 від 21.01.2009, №84 від 26.01.2009, №95 від 27.01.2009, №108 від 28.01.2009, №119 від 30.01.2009, №145 від 03.02.2009, №153 від 04.02.2009, №171 від 05.02.2009, №254 від 18.02.2009, №299 від 20.02.2009.

На суму виконаних послуг ТОВ «Трейд-Фокс»виписало позивачу податкові накладні №573 від 17.12.2008, №701 від 19.12.2008, №778 від 22.12.2008, №842 від 23.12.2008, №916 від 24.12.2008, №984 від 25.12.2008, №1054 від 26.12.2008, №1151 від 30.12.2008, №1486 від 12.01.2009, №1635 від 15.01.2009, №1703 від 16.01.2009, №1704 від 16.01.2009, №1842 від 20.01.2009, №2124 від 27.01.2009, №2852 від 13.02.2009, №3307 від 26.02.2009, №3457 від 03.03.2009, №1911 від 21.01.2009, №2057 від 26.01.2009, №1983 від 22.01.2009, №2193 від 28.01.2009, №2336 від 30.01.2009, №2454 від 03.02.2009, №2504 від 04.02.2009, №2559 від 05.02.2009, №3005 від 18.02.2009, №3053 від 19.02.2009.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України №1704 від 26.11.2010, відповідно до якого зображення підпису ОСОБА_4, на податкових накладних, видаткових накладних та актах виконаних робіт до договорів, виконані іншою не встановленою особою, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

По-перше, з матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «Трейд-Фокс» відсутні ліцензії на здійснення таких видів діяльності, як діяльність нерегулярного пасажирського транспорту та діяльність автомобільного вантажного транспорту, а також відсутні товарно-транспортні накладні, які мали бути видані під час надання позивачу послуг з перевезення, які є основними документами для перевезення вантажу та відносяться до первинної транспортної документації, що є доказом недійсності правочину.

Згідно ч.3 ст.91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до п.33 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№1775-111 від 01.06.2000 передбачено, що ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У зв'язку з чим у суду виникає сумнів щодо правомірності та можливості надання контрагентом послуг з перевезення, в тому числі доставка і перевезення рекламної продукції та, як наслідок, щодо реальності цих господарських операцій.

По-друге, позивач не надав доказів на підтвердження транспортування товару, а саме: товарно-транспортні накладні. Відповідно з Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджене наказом МТУ №363 від 14.10.1997 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України №128/2568від 20.02.1998, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт.

Крім того, в пп.11.1 п.11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні вантажного автомобіля є основними документами для перевезення вантажу. Підпунктом 11.4. Правил перевезення передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

По-третє, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували оплату наданих послуг (платіжних доручень, виписок з банківських рахунків тощо), надана позивачем картка рахунку не приймається судом до уваги як належний і допустимий доказ оплати.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон №334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

У відповідності із п.9.1 ст.9 Законом №996, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт тощо) для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15, 2.16 вищезазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечить законодавчим та нормативним актам. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору приходить до висновку, що відповідачем доведено заниження позивачем податку на прибуток та правомірність і законність винесення податкового повідомлення-рішення №0001582307 від 28.09.2011, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню як необґрунтовані.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному підприємству "Ельба Інвест" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови буде виготовлений 26.04.2012р.

Суддя В.В. Амельохін