Ухвала суду № 2401210, 08.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 квітня 2008 року                                                      м.Київ      

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду Українив складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 25 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року у справі №12/40-574 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Доброслав-Тернопіль» до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доброслав-Тернопіль» звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.02.2005р. №0000042306/0/8985.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 25 квітня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року,позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзіТернопільська ОДПІ  просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та .ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права

В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Доброслав-Тернопіль»просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій  норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ТОВ „Доброслав-Тернопіль" зареєстроване Тернопільською районною Державною адміністрацією Тернопільської області 30.05.2005р.

Відповідно до свідоцтва №26754288 від 08.06.2005р. позивач є платником податку на додану вартість.

Працівниками Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції проведена виїзна позапланова документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ „Доброслав-Тернопіль" за період з 01.11.2005р. по 30.11.2005р., за результатами якої складено Акт №1202/23-623/33282246 від 03.02.2006р.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що ТОВ „Доброслав-Тернопіль" порушено п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме товариство являється такою особою, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування і неправомірно задекларувало у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 року бюджетного відшкодування в сумі 59908 грн.

Тернопільська ОДПІ 14 лютого 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0000042306/0/8985, яким згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" на підставі Акту перевірки №1202/23-623/33282246 від 03.02.2006р. та підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59908 грн., яке і оскаржується позивачем.

Згідно з вимогами п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" платникподатку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органуподаткову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру, податкових   декларацій   у   розрізі   платників.   До   декларації   додаються   розрахунок   суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності,  та оригіналів  п'яти  основних  аркушів  (примірників  декларанта)  вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Законом передбачено, а саме п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Позивач 15 грудня 2005 року подав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного  відшкодування  та розрахунок  суми  бюджетного  відшкодування,  яким визначив, що бюджетному відшкодуванню підлягає 59908 грн.

Відповідно до положень п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б)у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над   сумою,    визначеною    податковим    органом   внаслідок   проведення   таких    перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в)у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку.

Як вбачається з Акту перевірки від 03.02.2006р. №1202/23-623/33282246 та тексту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2006р. №0000042306/0/8985 підставою відмови Тернопільською ОДПІ у відшкодуванні сум податку на додану вартість в розмірі 59908 грн. є те, що ТОВ „Доброслав-Тернопіль" зареєстрований платником податку на додану вартість менше ніж 12 місяців, а відтак, на думку контролюючого органу не має права на таке відшкодування.

Приписами підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. До їх числа, поряд із іншими, віднесено особу, що була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Тобто даною нормою чітко визначено, що право на бюджетне відшкодування позбавляються особи:

- які були  зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування  (крім нарахування ними  податкового  кредиту внаслідок  придбання або  спорудження  (будівництва) основних фондів;

- які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів незалежно від дати їх реєстрації платниками податку на додану вартість. Тобто, особа зареєстрована як платник податку на додану вартість у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати реєстрації платником податку на додану вартість та обсягу оподатковуваних операцій.

Податковий кредит в сумі 59908 грн. виник у ТОВ „Доброслав-Тернопіль" як сума податку на додану вартість сплачена митним органам в жовтні 2005 року за імпортовані на територію України основні засоби  відповідно сплативши 59908,15 грн. ПДВ. Момент виникнення та сума податкового кредиту відповідачем не заперечувалися, що відображено в Акті перевірки.

Пунктом 8.2.1.ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до основних фондів відносяться матеріальні цінності що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів. Тобто дана норма Закону чітко вказує на те, що основними фондами є не тільки матеріальні цінності, що вже використовуються платником податків більше 365 днів, але і ті, що придбані ним з метою використання у господарській діяльності терміном більше 365 календарних днів.

Про те, що придбане товариством обкладення, а саме коптильно-варочна камера та варочний котел відносяться до основних фондів свідчатьмитні декларації, оформлені на ввезення вищезазначеного обладнання містять код товару 8419899800 (графа 33 декларації). Згідно розділу XVI митного тарифу визначеного Законом України "Про митний тариф України" до товарів із вказаним кодом належить  обладнання промислове інше.

Крім того, наказом про введення в експлуатацію обладнання від 06.11.2005 р. позивач визначив запланований строк корисного використання його у господарській діяльності 10 років. Акти приймання-передачі основних засобів та вводу в експлуатацію вищезазначеного обладнання №000000311  від 10.11.2005р., №000000312 від 10.11.2005р., №0000000313 від 10.11.2005р. свідчать про введення обладнання в експлуатацію та початок його використання у виробничій діяльності; інвентаризаційні  картки  обліку  основних  засобів  підтверджують  факт  віднесення обладнання до основних фондів підприємства; відомість необоротних активів по бухгалтерському обліку обладнання підтверджує факт його віднесення до  групи основних фондів; оборотно-сальдова  відомість  по  рахунку  балансового  обліку   10.4.1   свідчить  про оприбуткування зазначеного обладнання на баланс підприємства в складі основних фондів.

За таких обставин, зважаючи що нарахування податкового кредиту позивачем проведено внаслідок придбання ним основних фондів (як сума ПДВ сплачена митним органам в жовтні 2005 року за імпортоване на територію України обладнання), то послідуюче включення позивачем даної суми до бюджетного відшкодування в декларації за листопад місяць 2005 року є правомірним та таким що ґрунтуються на положеннях Закону, а прийняте Тернопільською ОДПІ податкове повідомлення-рішення є незаконним, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                    УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції  відхилити, а постанову господарського суду Тернопільської області від 25 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: