Постанова № 24012083, 26.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. 15 год.10 хв.Справа № 2-а-5578/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю представників

позивача - Федорченко А.М.,

відповідача - Окіпнюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фірма "Івітос" до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство « Фірма « Івітос» (далі- позивач, ПП «Фірма « Івітос») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Скадовському районі ( далі - відповідач, ДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14 червня 2011 року №0004491501 щодо збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за штрафними санкціями в сумі 170,00 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14 червня 2011 року за № 0004501501 щодо збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 1 095,93 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у Скадовському районі на її правонаступника державну податкову інспекцію у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби ( далі - відповідач, ДПІ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ безпідставно визначено грошові зобов'язання зі сплати земельного податку та застосовані штрафні санкції, оскільки у розумінні норм Податкового кодексу України позивач не є власником земельної ділянки. На думку позивача, моментом виникнення у юридичної особи обов'язку сплачувати податок за землю є наявність належним чином оформлених прав на земельну ділянку, до такого оформлення існує право у позивача компенсувати податок за землю (на договірній основі), але ніяким чином не сплачувати податок на землю. За вказаною обставиною у податкового органу також відсутні законні підстави щодо застосування штрафної санкції за неподання податкової звітності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши письмові пояснення, згідно яким зазначив, що за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача з питань визначення суми податкового зобов'язання та подання податкової звітності по земельному податку з юридичних осіб у 2011 році встановлено, що позивач не сплатив у 2011 році земельний податок за фактичне користування земельною ділянкою площею 6,65 га., на якій розташований майновий комплекс - вівцеферма, що належить йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2007 р., що у відповідності до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. ( далі - Податковий кодекс України ) є підставою для нарахування контролюючим органом земельного податку на загальних підставах незалежно від документального оформлення права власності на землю та застосування штрафних санкцій внаслідок неподання податкової звітності щодо вказаного податку. Враховуючи вказані обставини, ДПІ вважає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами вказаної перевірки, є такими, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.05.2011 р. ДПІ проведена документальна невиїзна перевірка з питань визначення суми податкового зобов'язання платника земельного податку на 2011 рік, в ході якої встановлено порушення позивачем п. 49.2 ст. 49 та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України щодо не декларування платником за період з 01.01.2011р. - 30.04.2011 р. до сплати земельний податок в сумі 1095,93 грн. та не подання до ДПІ податкової декларації з плати за землю на 2011 рік, про що складено акт перевірки № 167/15-19239873 (далі - акт перевірки). Підставою для такого висновку слугувала отримана ДПІ від Херсонського державного бюро технічної інвентаризації інформація щодо наявності у власності ПП «Фірма « Івітос » майнового комплексу - вівцеферма згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2007 року, що у відповідності до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України є підставою для нарахування та сплати земельного податку на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території. Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

На підставі вказаного висновку акту перевірки ДПІ згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийняті :

- податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2011 року № 0004491501 щодо збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за штрафними санкціями в сумі 170,00 грн. за порушення п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України щодо неподання податкової декларації;

- податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2011 року за № 0004501501 щодо збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 1 095,93 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн. за порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Згідно акту перевірки, розрахунку ДПІ, листа головного управління Держкомзему у Херсонській області від 18.07.2011 року № 05-14/2955 сума визначеного грошового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 1095,93 грн., включає в собі щомісячний розмір земельного податку в сумі 365,31 грн. за січень-березень 2011 року. Щомісячний розмір земельного податку розрахований відповідно до площі земельної ділянки 6,65 га, яка знаходиться за межами населеного пункту, та відповідно до п. 277.1 ст. 277 Податкового кодексу України ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами) встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі області. При цьому, нормативна грошова оцінка розрахована виходячи із грошової оцінки 1 га. ріллі по області, що становить 4 120,00 грн., у цінах 1995 року, з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2. Таким чином, річна сума земельного податку складає 4 383,68 грн. ( 6,65 га. * 4120,00 грн. грошової оцінки * 3,2 коефіціент індексації * 5% ), відповідно щомісячний розмір земельного податку складає 365,31 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими ДПІ рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, про що свідчать рішення ДПА у Херсонській області про результати розгляду скарги від 16.08.2011 року за № 4134/10/25-014 та рішення ДПС України від 27.10.2011 р. за № 4386/6/10-2215 про залишення скарги без задоволення.

Судом встановлено, що 26.11.2007 року ПП «Фірма « Івітос » придбав у власність згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.11.2007 року нежиле приміщення - вівцеферму, розташовану за адресою вул. Шкільна, буд. 1-А, сел. Таврія, Скадовського району, Херсонської області, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.11.2007 року.

Розпорядженням голови Скадовської районної державної адміністрації від 05.03.2008 року за № 149 ПП «Фірма « Івітос » надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років з подальшим правом викупу площею 6,65 га. для обслуговування вівцеферми на території Таврійської сільської ради.

Таврійська сільська рада своїм листом від 28.04.2010 року за № 2-10/81 повідомила ДПІ про користування на території сільської ради землею суб'єктами господарювання без оформлення правовстановлюючих документів на землю, починаючи з 2007 року, серед яких визначено ПП «Фірма « Івітос ».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вимог позивача та правомірність прийнятих ДПІ спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним.

У частинах 1, 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

У той же час перевагу мають спеціальні норми, за наведених обставин це стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України ( щодо відносин, які виникли після 1 січня 2004 року), які регулюють питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній.

Так, згідно частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічну за змістом норму права містить і частина перша статті 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд виходить із того, що аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним - і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Вищевказане спростовує доводи позивача щодо відсутності у податкового органу права на нарахування зобов'язання по сплаті земельного податку без отримання правовстановлюючих документів щодо права на землю.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. 287.6. ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Так, згідно ст. 285 Податкового Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України).

Пунктом 120.1. ст. 120 Податкового Кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки, відповідно до вимог Податкового кодексу України, позивач має статус платника податку за землю, тому неподання звітності за вказаним податком зумовлює право податкового органу щодо застосування штрафних санкцій за неподання вказаної звітності, що підтверджує правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004491501 від 14.06.2011 року.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 14 червня 2011 року № 0004491501 та податкового повідомлення-рішення ДПІ від 14 червня 2011 року за № 0004501501, як таких що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Івітос" до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011 р. № 0004501501 та № 0004491501 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 травня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.9