Постанова № 23968645, 11.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. 15 год.10 хв.Справа № 2-а-5755/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю:

представника позивача - Карасьова С.С.,

представника відповідача-1 - Попової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

У березні 2006 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний » (далі - СВК « Ізумрудний» ) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі - ОДПІ, Джанкойської ОДПІ) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ № 000038/23-1/0 від 21.01.2006 р., № 000037/23-1/0 від 21.01.2006 р., № 00043/23-1/0 від 23.01.2006 р., № 000931/23-1/0 від 23.12.2005 р.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2006 року порушено провадження у справі за № 2-28/7268-2006А.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.07.2011 року касаційну скаргу СВК «Ізумрудний» задоволено частково, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2008 року по справі № 2-19/75268-2008А скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2011 року адміністративну справу № 2а-10409/11/0170/9 за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу « Ізумрудний » до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення передано за підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 року прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-5755/11/2170 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ( відповідач-1, Джанкойська ОДПІ), Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області ( відповідач-2, ДПІ ) про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на її правонаступника Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію в АР Крим Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області на її правонаступника Генічеську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні встановлено, що СВК « Ізумрудний» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ, зокрема -

- податкове повідомлення-рішення № 000038/23-1/0 від 21.01.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 42 293,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 000037/23-1/0 від 21.01.2006 р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних санкцій в сумі 583 968,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 000043/23-1/0 від 23.01.2006 р. про збільшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 20 530,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог представник позивача вказав на те, що відповідно до п. 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) СВК «Ізумрудний», маючи статус сільськогосподарського виробника, мав право застосовувати спеціальний режим щодо сплати податку на додану вартість за господарськими операціями щодо продажу підакцизних товарів власного виробництва, виготовлених на власних виробничих потужностях, тому податковим органом безпідставно донараховано до сплати до бюджету податкове зобов'язання по податку на додану вартість, збільшено та зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ. На думку позивача, податковий орган в обґрунтування свого висновку не наводить жодного нормативного документа, який би забороняв платнику податку застосовувати до вказаних правовідносин норми п. 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість". Також позивач вважає неправомірним нарахування йому штрафних санкцій підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки згідно вказаної норми штрафні санкції до платників податків додатково застосовуються у разі, коли платника податків (посадову особу) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що приводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, оскільки в ході перевірки ОДПІ не визначено, що посадові особи підприємства засуджені за ухилення від сплати податків та підприємство декларувало переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування.

Представник відповідача - 1 проти позову заперечує, посилається на те, що позивач не мав право відносити до спеціальної сільськогосподарської декларації № 2 податок на додану вартість за операціями з продажу підакцизних товарів власного виробництва - вина, коньяку, оскільки вказані операції підпадають під код 22.04.30 по Гармонізованій системі опису і кодування товарів і тому до них не застосовується п. 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку відповідача -1, СВК « Ізумрудний» помилково трактує вищевказану норму закону, оскільки з її дії виключені господарські операції з реалізації сільськогосподарським товаровиробником підакцизної продукції і тому на реалізацію такої продукції не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Відповідач - 2 в судове засідання не прибув, свою думку щодо вказаного позову ні яким чином не висловив.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що з 16.11.2005 р. по 13.12.2005 р. Джанкойською ОДПІ відповідно до затвердженого плану перевірки була проведена планова виїзна документальна перевірка СВК «Ізумрудний» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. до 30.06.2005 р., про що складено акт № 891/23-1/00233709 ( далі - акт перевірки).

Згідно даного акту перевірки одним із висновків є встановлені порушення СВК «Ізумрудний» п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в частині віднесення до складу податкових зобов'язань по декларації з ПДВ № 2 ( спеціальній) реалізацію підакцизних товарів, та як наслідок донараховано податку на додану вартість 291 984,00 грн., зменшено бюджетне відшкодування в сумі 21 763,00 грн.

З посиланням на висновок акту перевірки Джанкойською ОДПІ були прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 000038/23-1/0 від 21.01.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 42 293,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 000043/23-1/0 від 23.01.2006 р. про збільшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 20 530,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 000037/23-1/0 від 21.01.2006 р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 291 984,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 291 984,00 грн.;

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, зменшення та збільшення сум бюджетного відшкодування згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем, зокрема пункту 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ІІІ, а саме: не було включено до податкових зобов'язань в податкових деклараціях (загальних) за жовтень-грудень 2004 року, січень-червень 2005 року податок на додану вартість в загальній сумі 878 114,44 грн., який виник внаслідок здійснених операцій з продажу підакцизних товарів власного виробництва виноматеріалів, які підпадають під код 22.04.30 по Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

Як вбачається з акту перевірки, переробка винограду і виробництво виноробної продукції здійснюється СВК «Ізумрудний» на власному виробничому обладнанні.

В акті перевірки ( стор 46-47) вказано, що загальний об'єм з продажу товарів (робот, послуг) власного виробництва по Декларації № 2 ( спеціальна) має наступну структуру:

- продаж продукції виноробства (підакцизної продукції) - 4 819 418 грн. ( у т.ч. продаж по ставці 20 % - 4 390 572 грн., експортне відвантаження коньяку до Республіці Білорусь у сумі 428 846грн. - питома вага у загальній сумі об'єму - 39,7% ((4 819 418x100): 12132391=39,7%);

- продаж саджанців винограду - 4 653 557грн - питома вага у загальній сумі об'єму - 38,4% ;

- інша продукція власного виробництва (зернові, соняшник, виноград, хліб, мука та інше) - 2 659 416 грн. - питома вага у загальній сумі об'єму - 21,9%;

У зв'язку з тим, що підприємство здійснює реалізацію не тільки підакцизної продукції, але і реалізацію виноматеріалів, перевіряючими були перенесені з декларації № 2 виключно алкогольні напої ( вино, коньяк ) на суму ПДВ у розмірі - 878 114,44 грн. ( стор. 47-52 акту) до декларації № 3 ( загальна). Крім того, з декларації № 2 перенесено сума податкового кредиту, який використано на об'єкти по виробництву алкогольних напоїв на загальну суму - 564 336,80 грн. (стор. 56-60 акту), як складова собівартості вироблених підакцизних товарів - алкогольних напоїв.

Визначившись зі спірністю позицій сторін щодо неоднозначного трактування положень п.11.29 ст. 11 Закону України « Про податок на додану вартість » № 168/97-ВР від 03.04.97 р., в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ( далі Закон України № 168/97-ІІІ) суд виходить із наступного.

Пунктом 11.29 статті 11 зазначеного Закону до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовувались ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 26 лютого 1999 року № 271).

Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України № 168/97-ІІІ) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що оподатковуються відповідно до спеціальних режимів, установлених указаними пунктами (підпункт 1.2 пункту 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснював операції, зокрема, по реалізації підакцизної продукції власного виробництва, зокрема алкогольні напої - вино та коньяк, що не заперечується позивачем.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12.09.1996 № 365/96-ВР, Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 07.05.1996 № 178/96-ВР, виноматеріали первинного виноробства з кодом 22.04.30 по Гармонізованій системі опису і кодування товарів відносяться до категорії підакцизних товарів не залежно від розміру ставки акцизного збору.

Позивач є підприємством, яке поряд з іншими видами діяльності, здійснює реалізацію продукції первинного виноробства. Як підтверджено наявними у справі доказами та представниками сторін судовому засіданні, СВК «Ізумрудний» фактично реалізував алкогольні напої, які відносяться до категорії підакцизних товарів.

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» визначено повний конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 1 згаданого Закону на вина виноградні натуральні, включаючи кріплені (з урахуванням статті 2 цього Закону), які мають код 2204 (крім 2204 10, 2204 30, 2204 21100, 2204 29100) встановлено ставку акцизного збору 0,8 грн. за 1 л.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на такі товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1,0 грн. за 1 літр. Отже така ставка акцизного збору не застосовується при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, але при цьому виноматеріали із переліку підакцизних товарів за кодом 2204 законодавцем не виключені.

З огляду на зазначене, операції по реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизної продукції не розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Крім цього, суд зазначає, що правову позицію з аналогічного питання висловив Верховний Суд України у постанові від 15.01.2008 року за позовом Державного підприємства "Радгосп-завод "Алушта" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, вказавши що « дія наведеної норми поширюється на підприємства, які здійснюють операції з поставки власної, не віднесеної до підакцизної, сільськогосподарської продукції».

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що реалізація СВК «Ізумрудний» товарів власного виробництва, що є підакцизним товаром згідно ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» (коди товарів згідно, з Українською класифікацією товарів ЗЕД, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, 2204 та 2206, позбавляла позивача права, передбаченого пунктом 11.29 ст.11 Закону України « Про податок додану вартість» на залишення у своєму розпорядженні сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів, а тому позивач повинен був операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених із власної сировини включити у податкову декларацію № 3 по ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

Таким чином, податковий орган обґрунтовано та правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 291 984,00 грн., яке згідно наданого ОДПІ розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 000037/23-1 від 21.01.2006 р., розрахований за наслідками перенесення податкового зобов'язання по продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв) на загальну суму ПДВ 878 114,44 грн. до Декларації № 3 (загальна); податковий кредит з придбання товарів (робот,послуг) на загальну суму 564 366,80 грн. перенесено до декларації № 3 (загальна), відповідно 878 114,44 грн.( податкові зобов'язання) - 564 366,80 грн. (податковий кредит) + 20 530,00 грн. (заниженого бюджетного відшкодування) - 42 293,00 грн. ( збільшеного бюджетного відшкодування) = 291 984,00 грн., а тому підстави для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000037/23-1/0 від 21.01.2006 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 291 984,00 грн. відсутні.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ІІІ встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Враховуючи, що податковим органом правомірно зроблений висновок щодо порушення позивачем порядку відображення операцій при реалізації підакцизної продукції у декларації № 2 замість декларації № 3, тому висновки ОДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 42 293,00 грн. та збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 20 530,00 грн. є правомірним, а тому відсутні підстави для визнання недійсними податкове повідомлення-рішення № 000038/23-1/0 від 21.01.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 42 293,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000043/23-1/0 від 23.01.2006 р. про збільшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 20 530,00 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене та враховуючи недоплату позивачем сум податкового зобов`язання з ПДВ, яке було донараховано контролюючим органом більше, ніж за 5 звітних періодів, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених цим підпунктом, в сумі 145 992,00 грн. і тому не вбачає підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000037/23-1/0 від 21.01.2006 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 145 992,00 грн.

При цьому, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 145 992,00 грн., розрахованих відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки згідно вказаної норми штрафні санкції до платників податків додатково застосовуються у розмірі 50 % сум недоплати лише у разі, коли платника податків (посадову особу) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що приводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Згідно матеріалів справи, посадові особи платника податків засуджені не були та платник податків не декларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування. З огляду на викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 000037/23-1/0 від 21.01.2006 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 145 992,00 грн. є недійсним.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно визнання недійсними податкові повідомлення-рішення підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідмлення-рішення № 000037/23-1/0 від 21.01.2006 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 145992,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 квітня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1