Рішення № 24008866, 16.05.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2 -799/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого - судді Антоненка М.В.,

при секретарі -Атуовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення грошових коштів, завданих збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_2, відповідачем по справі, недійсним, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 132000 гривень, сплачені на виконання договору купівлі-продажу квартири, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 25000 гривень в якості компенсації за завдані збитки, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 5000 гривень в якості компенсації за завдану моральну шкоду, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати по сплаті державного мита та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення. В обґрунтування позову зазначила, що 29.01.2009 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири. За умовами вказаного договору ОСОБА_2 продала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а позивач ОСОБА_1 придбала вказану квартиру, сплативши відповідачці грошову суму в розмірі 132 000 гривень. Квартира АДРЕСА_1 була власністю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2008 року, укладеного між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 949. В свою чергу, ОСОБА_3 володів цією квартирою на підставі рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 14.07.2008 року за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Спортес»про визнання договору купівлі продажу дійсним і визнання права власності.

01.09.2010 року Кам*янобрідський районний суд м.Луганська, розглянувши матеріали цивільної справи № 2 -298/2010 за позовом ТОВ «Спортес»до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визначення правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого володіння, постановив рішення, яким визнав за ТОВ «Спортес»право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребував це жиле приміщення у ОСОБА_1 Вказане рішення було обґрунтовано тим, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Спортес»взагалі не було спірних правовідносин, цивільна справа про визнання договору купівлі-продажу дійсним і про визнання права власності в Артемівському районному суді м.Луганська не розглядалась, а тому ОСОБА_3 незаконно набув право власності на вказану квартиру і не мав повноважень та підстав розпоряджатися нею.

Оскільки попередній продавець ОСОБА_3 не мав права відчужувати квартиру АДРЕСА_1, то на думку позивачки, не мала такого права і відповідачка ОСОБА_2. Позивачка просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.01.2009 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 963.

Крім того, позивачка зазначила, що за час володіння квартирою АДРЕСА_1, зробила у вказаній квартирі капітальний ремонт вартістю 25000 гривень, і у подальшому втратила придбану квартиру, у зв*язку з чим, просила суд витрати на проведення ремонту стягнути з відповідачки.

Внаслідок укладання недійсного правочину, окрім значної матеріальної шкоди, позивачці завдано також и моральну шкоду. Зокрема, тим, що втрата права власності на придбану квартиру, викликала у позивачки сильні душевні страждання та переживання, пов*язані з тим, що у вказаній квартирі окрім позивачки проживає її літня мати - ОСОБА_6, яка повинна звільнити квартиру, і в похилому віці залишитись без житла. Моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 5000 гривень, та просить суд стягнути її з відповідачки.

Представник позивачки в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з*явилась, про час і місце розгляду справи неодноразово була сповіщена належним чином, шляхом спрямування судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, від відповідачки неодноразово надходили заяви про неможливість явки в судове засідання, проте судом такі причини визнані не поважними.

Вислухавши представника позивачки, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 963, ОСОБА_1 за 132000 гривень, як покупець придбала у власність у продавця ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9). У вказаному договорі зазначено, що квартира належить продавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі -продажу, посвідченого 30.09.2008 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 949, зареєстрованим в бюро технічної інвентаризації міста Луганська за № запису 54930/9, в книзі 312. Згідно вказаного договору купівлі -продажу ОСОБА_2 як покупець придбала у продавця ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно, за ОСОБА_3, який продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано 01.09.2008 року на підставі рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 14 липня 2008 року (цивільна справа № 2 -1326 -07 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Спортес»в особі директора Товариства Барбашиної О.Ф. про визнання договору купівлі -продажу дійсним і визнання права власності) за реєстровим № 20072800.

01 вересня 2010 року Кам*янобрідський районний суд міста Луганська розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2-298/2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортес»ддо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватних нотаріусів Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_8, третьої особи що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого володіння, постановив рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Спортес»задовольнив частково, визнав за ТОВ «Спортес»право власності на квартиру АДРЕСА_1, витребував жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 (а.с.10-16). Зі змісту вказаного рішення вбачається, що згідно копії рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 14 липня 2008 року за справою № 2-1326/07 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, визнано договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «Спортес»в особі директора товариства Барбашиної та ОСОБА_3, який відбувся 14.12.2006 року, дійсним. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Разом з тим, згідно довідки Артемівського районного суду м.Луганська від 27.04.2010 року, вищезазначеної цивільної справи у провадженні даного суду у 2006 -2008 роках не перебувало. Оскільки судового рішення про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 не існує, суд вважає, що ТОВ «Спортес»не позбавлене права власності на спірну квартиру у встановленому нормами закону порядку.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

Частина 2 статті 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких підстав суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири від 29.01.2009 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 963, суперечить вимогам законодавства України, а саме вимогам статті 203 ЦК України, оскільки продавати певну річ може лише її власник, який отримує за це обумовлену плату, однак в даному випадку гроші були передані особі, яка не мала права укладати договір купівлі-продажу, оскільки сама без належних на то підстав набула право власності на вказану квартиру. Тобто, відповідачка ОСОБА_2 продавши квартиру, яка фактично їй не належала, отримала за це гроші в сумі 132000 гривень, при цьому нічого не втратила, в той час як ОСОБА_1 втратила і належні їй гроші, і придбану квартиру.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає вимоги позивачки щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та стягнення з відповідачки на користь позивачки грошових коштів в розмірі 132000 гривень, сплачених на виконання договору купівлі -продажу обґрунтованими.

Судом також встановлено, що під час володіння квартирою АДРЕСА_1, позивачка зробила у вказаній квартирі капітальний ремонт, вартість якого підтверджується договором по виконання робіт від 10.09.2009 року та товарними чеками на придбання будівельних матеріалів й становить 25000 гривень.

Частинами 1 та 2 ст.22 ЦК України встановлюється, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.4 ст.390 ЦК України, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Таким чином, позов в частині відшкодування 25000 гривень збитків (витрат на ремонтно-монтажні роботи) підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідачки в користь позивача.

Крім матеріальної шкоди, позивачці спричинена моральна шкода, яку позивачка оцінила у 5000 гривень, обґрунтувавши це втратою права власності на придбану квартиру, яка викликала у позивачки сильні душевні страждання та переживання, пов*язані з тим, що у вказаній квартирі, окрім позивачки, проживає її літня мати -ОСОБА_6, яка повинна звільнити квартиру, і в похилому віці залишитись без житла.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає можливим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольнити вимоги позивачки про відшкодування їй моральної шкоди, стягнувши її з відповідачки в сумі 2000 гривень, оскільки, ця сума відповідає, на думку суду, характеру тих моральних страждань, яких зазнала позивачка.

Також підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1% від задоволених вимог -1590 гривень 00 копійок.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.22, 23, 203, 215, 216, 328, 390, 1167, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 212-215, 224 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29.01.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 963.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 132000 (сто тридцять дві тисячі) гривень, сплачені на виконання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29.01.2009 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 963.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25000 (двадцять п*ять тисяч) гривень, в якості компенсації за завдані збитки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1% від задоволених вимог -1590 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачi апеляцiйной скарги.

Головуючий: суддя М.В.Антоненко