Рішення № 23999814, 16.05.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4203/12 Справа № 2/425/11/12 Головуючий у 1 й інстанції - Риб"янець С.А. Доповідач - Рудь В.В. Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.

при секретарі: Поздняковій Р.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2, Відділу Держкомзему України у Межівському районі Дніпропетровської області, третя особа Слов'янська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельну ділянку, -

В с т а н о в и л а :

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, який уточнив у ході розгляду справи, до Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом(а.с.3, 130-132, 153-155, т.1).

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка заповідала йому своє майно -земельну ділянку площею 5,73га. Спадкове майно знаходиться на території Слов'янської сільської ради.

Посилаючись на те, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини пропустив з поважних причин, оскільки не знав про прийняття спадщини в шестимісячний строк, позивач просив продовжити строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за ним право власності на Держаний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП №027733 площею 5,73га, яка розташована на території Слов'янської сільської ради(а.с.3, т.1).

В позовній заяві в редакції від 04.10.2010 року ОСОБА_2 зазначив, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 склала на його, ОСОБА_2, ім'я заповіт, який посвідчено 22 травня 2000 року секретарем виконкому Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області ОСОБА_5, зареєстрований у Книзі реєстрації нотаріальних дій під реєстровим номером 278а.

За витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09 липня 2007 року №10285021 названий заповіт було зареєстровано у спадковому реєстрі, про що Дніпропетровською філією Інформаційного центру Міністерства юстиції України внесено реєстраційний запис за №42737837.

Посилаючись на фактичне прийняття спадщини в порядку, передбаченому нормами ЦК України в редакції 1963 року та що, прийнявши спадщину у вигляді земельної ділянки площею 5,73га, яка розташована на території Слов'янської сільської ради, 06 вересня 2000 року уклав з ТОВ Агрофірма «Зоря»договір про обробку земельного паю, 28 грудня 2000 року уклав з ТОВ Агрофірма «Зоря»договір оренди земельного паю(частки), позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,730га вартістю 28585грн., яка розташована на території Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом(а.с.153-155, т.1).

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом, який уточнив в ході розгляду справи, до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2, Відділу Держкомзему України у Межівському районі Дніпропетровської області, третя особа Слов'янська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельну ділянку(а.с.180-184, 213-218, т.1, а.с.10-14, 59, т.2).

ОСОБА_3 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати -ОСОБА_4, яка в останній час свого життя проживала з ним АДРЕСА_1.

Після смерті матері відкрилась спадщина, у тому числі на земельну ділянку(пай). З приводу прийняття спадщини звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори та отримав відмову у наданні свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За життя мати склала заповіт, який посвідчений 22 травня 2000 року на ім'я його, ОСОБА_3, брата -ОСОБА_6. Цей заповіт після смерті матері разом з іншими документами знаходився у нього, ОСОБА_3 Після похорон матері вказаний заповіт передав брату ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 брат ОСОБА_6 помер.

Після смерті матері та брата він, ОСОБА_3, прийняв спадщину та є спадкоємцем за законом.

Після смерті брата йому стало відомо, що на спадщину, а саме на земельну ділянку(пай), що належала матері, претендує стороння для родини особа - ОСОБА_2, з тих підстав, що начебто має заповіт матері ОСОБА_4, складений на ім'я ОСОБА_2.

Однак, заповіт матері ОСОБА_4, складеного начебто на ім'я ОСОБА_2, має виправлення, прізвище брата ОСОБА_6 витерто і вдруковано інше прізвище, а саме -ОСОБА_2.

Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що мати ОСОБА_4 заповідала своє майно ОСОБА_6, згоди на зміну заповіту та утворення підтертостей у своєму заповіті на користь ОСОБА_2 не давала, вказані виправлення відбулися без її згоди, не були вільними, ОСОБА_3 в позовній заяві в редакції від 27.01.2012 року(а.с.59, т.2) просив:

- визнати заповіт матері ОСОБА_4, складений 22 травня 2000 року під реєстровим номером 278, посвідчений Слов'янською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області -недійсним;

- визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на земельну ділянку, що раніше належала матері ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ДП №027733.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2012 року ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено(а.с.117-124, т.2).

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений Слов'янською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області 22 травня 2000 року згідно запису у тексті заповіту під №278, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під №278а на ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_3 його право на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 за законом.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заявленого ним позову, відмовити ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з'ясування, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.128-139, т.2).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Павлограді Дніпропетровської області померла ОСОБА_4, яка протягом місяця і на день смерті проживала у свого сина ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, який постійно мешкає за вказаною адресою(а.с.19,128-129,188, т.1). В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 зазначив, що після смерті матері ОСОБА_4 у нього залишилось її майно, у тому числі нагороди.

Як видно із справи, син померлої ОСОБА_6 продовжував мешкати у домоволодінні матері за адресою: АДРЕСА_2(а.с.163, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер(а.с.20).

Із інформаційної довідки 29574827 зі спадкового реєстру від 10.02.2012 року вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_6 у Васильківській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області, куди 23.01.2009 року звернувся з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3, відкрита спадкова справа 46245655(а.с.71, т.2).

З урахуванням зазначених обставин та вимог ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, яка регулювала правовідносини щодо прийняття спадщини станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4, а ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті брата відповідно до вимог ст.1269 ЦК України в редакції 2003 року.

Відповідно до п.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за №256/466, з посліуючими змінами(в редакції станом на 22 травня 2000року), у відповідності із ст.7 Закону України «Про нотаріат»посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Пунктом 17 Інструкції визначено, що тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, довіреностей, заяв, засвідчуваних копій документів і виписок з них повинні бути написані ясно і чітко, числа і строки, які стосуються змісту посвідчуваних заповітів і довіреностей, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб -без скорочень і з зазначенням їх адреси, а в необхідних випадках -номерів їх рахунку в установах банків. Прізвища, імена та по батькові громадян, у тому числі представників, які беруть участь у нотаріальних діях, повинні бути написані в документі повністю з заначенням місця їх проживання.

На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, дописки(приписки) і виправлення повинні бути застережені посадовою особою виконавчого комітету перед підписом заповідача чи довірителя та інших осіб, які підписали заповіт, довіреність або заяву, і повторені в кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути зроблені так, щоб все помилково написане, а потім закреслене, можна було прочитати. Це виправлення повинно бути підписано заповідачем(або іншою особою, яка на прохання заповідача підписала

заповіт) у присутності посадової особи виконавчого комітету і повторені в кінці посвідчувального напису перед підписом вказаної посадової особи. Якщо виправлення зроблені в тексті нотаріально оформлювального документа, який не потребує підпису осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії(наприклад, копія документа), вони повинні бути застережені і підписані цією посадовою особою виконавчого комітету в кінці посвідчувального напису.

Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню, викладений неправильно чи неграмотно, посадова особа виконавчого комітету пропонує особі, яка звернулася, виправити його або скласти новий. На прохання особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, документ може бути складений посадовою особою виконавчого комітету.

Пунктом 19 Інструкції визначено, що всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету.

Як видно із справи, посадова особа виконкому Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області при складанні, посвідченні та внесенні відповідних даних до реєстру нотаріальних дій щодо заповіту ОСОБА_4 від 22 травня 2000 року діяла в порушення зазначеної Інструкції.

Так, суд встановив, що у книзі заповітів, доручень за 2000рік Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області знаходиться заповіт ОСОБА_4 від 22 травня 2000 року, яка на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження на належний їй жилий будинок, надвірні пристройки, все належне їй майно, у тому числі сертифікат на земельний пай серії ДП №0154562 від 05.06.1997 року, заповідала ОСОБА_2. Заповіт посвідчено ОСОБА_5, секретарем виконкому Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. Заповіт підписаний ОСОБА_4 у її присутності, дієздатність перевірена. В заповіті також зазначено, що останній зареєстровано в реєстрі за №278(а.с.164 зазначенної книги Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області).

Разом з тим, згідно запису №278 книги реєстрації нотаріальних дій Слов'янської сільської ради та її виконкому Межівського району Дніпропетровської області за період 22.11.1999-04.07.2000 роки(а.с.59, виправлено на 102;103 вказаної книги) посвідчено заповіт ОСОБА_7 від 22.05.2000 року.

Заповіт ОСОБА_4 від 22.05.2000 року зареєстровано у зазначеній книзі за №278а на ОСОБА_6(а.с.60, виправлено на 104,105 вказаної книги).

В книзі реєстрації нотаріальних дій Слов'янської сільської ради та її виконкому Межівського району Дніпропетровської області міститься акт від 22 травня 2000 року, складений одноособово секретарем Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про те, що в реєстраційному записі №278а від 22 травня 2000 року в графі 5 «зміст нотаріальної дії»допущено помилку. Вірно читати: заповіт посвідчено на ОСОБА_2(а.с.68 вказаної книги).

Згідно висновку експертного дослідження №924 судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл.проф.М.С.Бокаріуса, складеного 11 лютого 2010 року, у наданому на дослідження прокуратурою Межівського району Дніпропетровської області заповіті №278 від 22.05.2000 року, складеному від імені ОСОБА_4, в графі «Заповідаю»первинний запис піддавася підчищенню, на його місті друкувався запис, що читається. Первинний запис прізвища мав перші великі літери «СК..», первинний запис імені містив велику літеру «Р», первинному запису по батькові могла належати мала літера «о». Виявити повністю первинний запис не надається можливим у зв'язку із видаленням його знаків разом із поверхневим шаром паперу, наявні інші окремі штрихи первинного запису не утворюють знаків, що читаються однозначно(а.с.25-27, т.2).

Таким чином, встановивши, що заповіт ОСОБА_4 від 22.05.2000 року на користь ОСОБА_2 має виправлення, підчищення, які не були застережені посадовою особою виконавчого комітету перед підписом заповідача, акт від 22 травня 2000 року про виправлення допущеної помилки складено посадовою особою виконавчого комітету одноособово без відому особи, яка склала заповіт, суд прийшов до правильного висновку, що заповіт складено, посвідчено та внесено відповідні дані щодо нього до реєстру нотаріальних дій в порушення зазначеної Інструкції, у зв'язку з чим заповіт є таким, що не відповідає вимогам закону, а тому з урахуванням вимог ст.48 ЦК України(в редакції 1963 року), що регулювала зазначені правовідносини станом на час його укладання, суд обгрунтовано визнав заповіт недійсним.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він прийняв спадщину за заповітом ОСОБА_4 від 22.05.2000 року та вчинив відповідні дії щодо спадкового майна, а саме земельної ділянки(паю), не можуть бути взяті до уваги, оскільки угода - заповіт ОСОБА_4 від 22.05.2000 року, на підставі якої вчинені вказані дії, є недійсною.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності відносно заповіту ОСОБА_4 від 22.05.2000 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як встановлено судом, про наявність вказаного заповіту

ОСОБА_3 стало відомо після смерті брата ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а з позовом до суду про визнання заповіту недійсним він звернувся у грудні 2010 року, тобто в межах строку позовної давності.

Доводи скарги про неправильне примінення судом норм матеріального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановивши фактичні обставини щодо складання зазначеного заповіту, суд прийшов до правильного висновку, що останній складено в порушення вимог закону і обгрунтовано визнав заповіт ОСОБА_4 від 22.05.2000 року на користь ОСОБА_2 недійсним.

Разом з тим, як видно із тексту позовних заяв ОСОБА_3(а.с.180-184, 213-218, т.1, а.с.10-14, 59, т.2), він не заявляв вимоги про визнання його права на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 за законом.

Визнавши за ОСОБА_3 його право на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 за законом суд в порушення вимог ч.1 ст.11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним рішення суду в цій частині скасувати.

З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,309,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольними частково.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2012 року в частині визнання за ОСОБА_3 його права на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 за законом, скасувати.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -