Рішення № 23999367, 07.05.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 16/9/5022-227/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", в особі бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" в місті Тернополі, вул. Промислова, 20, м. Тернопіль

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4 - представник, довіреність № без номера від 31.12.2011 року

відповідача: не з'явився.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", в особі бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" в місті Тернополі, вул. Промислова, 20, м. Тернопіль, звернулось до суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, про стягнення основного боргу -2293 грн. 92 коп., пені - 143 грн. 73 коп., 20% річних - 187 грн. 52 коп., штрафу - 160 грн. 57 коп., судового збору -1609 грн. 50 коп..

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки товару № 669 від 01.01.2011 року.

Відповідач витребуваних судом матеріалів не надав, його уповноважений представник у судове засідання не з'явився, разом з тим, ухвала про порушення провадження по справі від 27.03.2012р. та ухвали від 09.04.2012р., 23.04.2012р. про відкладення розгляду справи направлені відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві: а саме: вул. С. Бандери, 38/2, м. Борщів, Тернопільської області, водночас, адреса вказана позивачем у позовній заяві відповідає адресі вказаній в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 1987/1.5 від 27.04.2012р. (повідомлення про вручення поштових відправлень ухвал суду від 27.03.2012 року, 09.04.2012 року знаходяться в матеріалах справи). Втім відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст. 811 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Горлівка, Донецька область, є юридичною особою, що підтверджується, зокрема, довідкою з ЄДРПОУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві серії АА № 359134 від 29.10.2010р., витягом № 639127 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.02.2011р., а отже наділене правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Згідно п. 1.3 Положення про Базу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" в місті Тернопіль, База не має статусу юридичної особи і являє собою структурний підрозділ Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" без ознак відокремленості, який розташований поза межами місцезнаходження Товариства і здійснює господарську діяльність та виконує функції, визначені цим Положенням та Статутом Товариства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", в подальшому "Постачальник", з однієї сторони та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3, в подальшому "Покупець", з другої сторони, був укладений договір поставки № 669, згідно п. 1.1. розділу 1 якого "Постачальник" зобов'язується передати у власність "Покупця" алкогольні напої (надалі - Товар), а "Покупець" зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDR відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000р.) Сторони можуть визначити інші умови постачання Товару, при узгодженні замовлення на Товар.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що найменування, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар.

Згідно п. 5.1. ціна на товар визначена у Прайс-листі Постачальника, який діє на момент здійснення Покупцем замовлення.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що ціна на товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар.

Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості товару, який Постачальник поставив Покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на Товар (п. 5.3. договору).

Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін, шляхом попередньої оплати (п. 6.1. договору.).

Пунктом 9.6. Договору сторони погодили, що даний договір чинний протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач на виконання взятих зобов'язань поставив відповідачеві Товар згідно Видаткових накладних: № 34517/34539 від 11.10.2011р. на суму 1757,04 грн., № 34518/34540 від 11.10.2011р. на суму 361,08 грн., № 35015/35036 від 14.10.2011р. на суму 1024,14 грн. та № 35341/35365 від 18.10.2011р. на суму 578,70 грн., а всього на загальну суму 3720,96 грн..

Факт отримання відповідачем товару підтверджується його підписом на вказаних накладних. Будь-яких заперечень щодо отриманого товару від відповідача не поступило.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач свої зобов'язання по договору поставки № 669 від 01.01.2011р. належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення, зокрема: 18.11.2011р. сплачено 57,04 грн., 24.11.2011р. сплачено 100 грн., 28.11.2011р. сплачено 150 грн., 08.12.2011р. сплачено 150 грн., 29.12.2011р. сплачено 150 грн., 03.01.2012р. сплачено 100 грн., 11.01.2012р. сплачено 50 грн., 09.02.2012р. сплачено 200 грн., 13.02.2012р. сплачено 100 грн., 16.02.2012р. сплачено 120 грн., 27.02.2012р. сплачено 50 грн., 06.03.2012р. сплачено 50 грн., 08.03.2012р. сплачено 50 грн. та 15.03.2012р. сплачено 100 грн., а всього на суму 1427,04 грн. і, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, станом на час подання позову за останнім рахується заборгованість в сумі 2293,92 грн..

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за кожний день прострочки оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 143,73 грн. за кожен день прострочення оплати за товар по кожній накладній (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Судом здійснено перерахунок суми пені. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 143,73 грн. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Також, відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи обставини справи, позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 160,57 грн. штрафу.

Окрім того, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. договору поставки № 669 від 01.01.2011р. сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 20 % річних в розмірі 187,52 грн., нарахованих на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати за товар по кожній накладній (розрахунок 20 % річних знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму 20 % річних, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 187,52 грн. -20% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" в особі Бази ТзОВ "Баядера Логістик" в м. Тернополі, вул. Промислова, 20, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 35871504 - 2293 грн. 92 коп. боргу, 143 грн. 73 коп. пені, 187 грн. 52 коп. 20 % річних, 160 грн. 57 коп. штрафу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 14 травня 2012 року.

Суддя С.О. Хома