Рішення № 23968295, 10.05.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2012 р.Справа № 3/22/5022-296/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Військового прокурора Тернопільського гарнізону, м. Тернопіль, вул. Новий Світ, 41 в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль , м. Тернопіль, вул. Галицька, 1 (код ЄДРПОУ 08464162)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , Тернопільської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

за участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_3 - юрисконсульт, представник за довіреністю №14/120 від 20.01.12 року

Відповідача: не з'явився

За участю прокурора - Федчишин О.Г. -посвідчення №61 від 12.10.2011р.

Суть справи:

Військовий прокурор Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль звернувся з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 4865 грн. 04 коп.

Судовий збір, в порядку ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи) та в порядку передбаченому ст.ст. 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Відповідно до п.3.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні представнику позивача та прокурору роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи №3/22/5022-296/2012 , в порядку ст.. 77 ГПК України , відкладався на 10 травня 2012 року на 10 год. 40 хв. , про що свідчить ухвала суду від 26.04.2012р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З аналізу змісту ст.ст. 1-3 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організовано складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ та навчальних закладів.

Із врахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства та доказів, поданих прокурором в обґрунтування позовних вимог, Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль є органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з її діяльності, від якої залежить стан обороноздатності країни.

Відповідно до ст.ст. 1, 8 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Кошти, одержані від здійснення військовими частинами, установами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону.

Спори, які виникають внаслідок несвоєчасного надходження до Державного бюджету України коштів від здійснення військовими частинами господарської діяльності порушують економічні інтереси держави, то у відповідності до вищевказаних вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України представництво інтересів держави в суді.

Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону проведено прокурорську перевірку з питань додержання посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль вищенаведених вимог чинного законодавства України щодо своєчасності та повноти надходження коштів від здійснення господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що 30 вересня 2011 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернополя, вул. Галицька,1, м. Тернопіль - Орендодавець та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2, АДРЕСА_1, Тернопільської області - Орендар - укладено Договір оренди № 11 нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку №1, за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до умов договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлові приміщення площею 56,7 кв.м., в будівлі НОМЕР_2, військового містечка №1, , що знаходиться на балансі КЕВ м. Тернопіль , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1. Договору, Орендар, вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами Договору та акта приймання-передачі майна.

У відповідності до пунктів 3.1.- 3.3., 3.6. Договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (травень 2010 року) на рівні 1500,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (із змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2010 року) 1441,37 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату ( п.5.3. Договору).

Пунктом 10.1. Договору сторони домовились , що цей договір укладено та діє з 30 вересня 2010 року по 30.12.2010р. включно.

Факт передачі майна в оренду підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі нерухомого військового майна від 30.09.2010р.

31.12.2010р. між Квартирно-експлуатаційним відділом, м. Тернополя, вул. Галицька,1, м. Тернопіль (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2, АДРЕСА_1, Тернопільської області (орендар) укладена додаткова угода №1 "Про внесення змін до терміну дії до договору оренди № 11 від 30 вересня 2010 року" відповідно до якої, сторони погодили, що строк дії Договору оренди № 11 продовжено до 30 грудня 2012р. включно ( п.1 Додаткової угоди.)

У період з листопада 2011 року по березень 2012 року КЕВ м Тернопіль на виконання умов договору нарахував плату за надані послуги з оренди у розмірі 9840,70 грн. , що підтверджується рахунками №277 від 16.11.2011р. , №302 від 13.12.2011р., №10 від 24.01.2012р., №37 від 14.02.2012р., №77 від 14.03.2012р. (знаходяться в матеріалах справи) .

Як вбачається із матеріалів справи , відповідачем частково оплачено орендну плату у розмірі 4975,66 грн. , про що свідчать виписки ГУДКУ у Тернопільській області .

Оскільки, відповідач всупереч положень укладеного договору, повністю не виконав свої зобов'язання , внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на день подання позову на суму 4865 грн. 04 коп. , яка станом на дату розгляду справи в суді не погашена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання, що випливає з договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України , передбачено , що за користування майном з наймача справляється плата , розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 283 Господарського кодексу України, визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 3 ст. 18 та ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Оцінивши наявні докази в їх сукупності , господарський суд Тернопільської області прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 4865 грн. 04 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з позовними вимогами позивачем подано суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми , що належать відповідачу , у межах суми позову.

У відповідності до норм статті 66 ГПК України, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи суду, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, тобто як гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване заявником припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 67 ГПК України, передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, серед яких: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. , умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для забезпечення позову поданням відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених статтею 33 ГПК України.

З огляду на наведене , доводи позивача базуються на припущеннях , а відтак, суд вважає, що заява позивача щодо забезпечення позову , документально не обґрунтована і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст.. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати -1 609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат -64380,00 грн.

При цьому, судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. покладається на відповідача та стягується в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 29, 32, 33 , 43, 49, 66, 67, 81-1, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173 , 193 , 283 ГК України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання щодо забезпечення позову , відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , Тернопільської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль , м. Тернопіль, вул. Галицька, 1 (код ЄДРПОУ 08464162) - 4865 грн. 04 коп. боргу .

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , Тернопільської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 1609 грн. 50 коп. судового збору.

5. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "11" травня 2012 року , через місцевий господарський суд.

7. Рішення направити сторонам у справі та прокурору.

Суддя І.М. Турецький