Рішення № 23998888, 07.05.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 5013/143/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Приліпко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/143/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія ТДЛ", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Хлібодар", Кіровоградська область, Знам"янський район, с. Суботці

про стягнення 194260,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.05.2012р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.05.2012р.

В судових засідання оголошувалась перерва з 03.05.2012 р. до 04.05.2012 р. та з 04.05.2012 р. до 07.05.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія ТДЛ" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Хлібодар" 194 260,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Вимога позивача мотивована тим, що ним за відсутності будь-яких зобов'язальних правовідносин з відповідачем помилкового перераховано на рахунок останнього 194 260, 00 грн. Підставою позову зазначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідачем позов заперечено, про що надано письмовий відзив (а.с. 46-48), з тих підстав, що між сторонами існували правовідносини з поставки товару, в межах та на підставі яких було здійснено перерахування коштів. Крім того, відповідачем 04.05.2012 р. заявлено письмове клопотання про направлення справи до слідчих органів для проведення перевірки стосовно фальсифікації документів та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі та про витребування додаткових доказів (а.с. 101-103).

В судовому засіданні 07.05.2012 р. представник позивача позовні вимоги на підставах, викладених у позові, підтримав; представник відповідача позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія ТДЛ" за платіжним дорученням №87 від 09.08.2011 р. перераховано товариству з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Хлібодар" грошові кошти в розмірі 194 260,00 грн. (а.с. 18).

Надходження вказаних коштів на рахунок ТОВ „Агрофірма „Хлібодар" підтверджується довідкою банку №061/211 від 23.02.2012 р. (а.с. 26) та їх фактичне отримання підтверджує відповідач у справі.

За твердженням позивача, перерахування зазначених коштів здійснено помилково, внаслідок технічної помилки бухгалтера, а тому такі кошти мають бути повернені позивачеві на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як визначає стаття 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу частини 2 названої норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного статтею 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав, тобто коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття чи збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N22. Вказана Інструкція визначає вимоги до заповнення реквізитів платіжного доручення. Так, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. (п. 3.8. Інструкції).

Як вбачається з платіжного доручення №87 від 09.08.2011 р. про перерахування відповідачеві 194 260,00 грн., позивачем в реквізиті "Призначення платежу" було зазначено підставу такого перерахування - "За товар зг. рах.№58 від 08.08.2011 р., ПДВ 20%-32376,67 грн." (а.с. 18).

Відповідач у відзиві на позов підтвердив виставлення позивачеві зазначеного рахунку та надав його примірник до справи (а.с. 52). Вказаний рахунок містить в собі відомості щодо постачальника та одержувача товару, якими є відповідач і позивач, найменування товару - цукор, його кількість - 22 тонни та ціну - 194 260,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 32376,67 грн.).

З названих вище документів слідує, що кошти були перераховані позивачем згідно до виставленого відповідачем рахунку № СФ0000058 від 08.08.2011 р. на суму 194 260,00 грн.

Твердження позивача про те, що рахунок відповідача ним отримано не було, спростовується співпаданням даних, відображених у відповідних документах, у т.ч., які зазначені самим позивачем. Будь-який інший рахунок з аналогічними реквізитами в матеріалах справи відсутній.

Як зазначає відповідач, підставою виставлення такого рахунку стала усна домовленість між сторонами на поставку відповідачем позивачеві 22 тонни цукру, яка в подальшому була підтверджена листом ТОВ "Індустрія ТДЛ" від 09.08.2011 р., отриманого відповідачем засобами факсимільного зв'язку. Примірник даного листа надано відповідачем до справи (а.с. 54).

За вимогами, зокрема, Закону України "Про бухгалтерський облік", будь-яка господарська операція має бути задокументована. Відомості про господарську операцію мають міститись у первинному документі. Первинні документи підтверджують здійснення господарської операції. До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обов'язкові реквізити, що визначені статтею 9 названого вище Закону, а саме: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач повідомив про поставку позивачеві товару та надав до матеріалів справи видаткову накладну №РН-000413 від 09.08.2011 р., за змістом якої ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" здійснено поставку ТОВ "Індустрія ТДЛ" обумовленого в листі від 09.08.2011 р. та в рахунку від 08.08.2011 р. товару, а саме цукру в кількості 22 тонни на загальну суму 194260,00 грн. (а.с. 53).

Зазначена видаткова накладна містить в собі реквізити, що визначенні Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у т.ч. підписи осіб, які брали участь у проведені даної господарської операції, та посилання на довіреність №29 від 09.08.2011 р. біля підпису особи в розділі одержувача товару.

Згідно довіреності №29 від 09.08.2011 р., оригінал якої надано відповідачем до справи, ТОВ "Індустрія ТДЛ" уповноважило інженера ОСОБА_3 отримати цукор-пісок в кількості 22 тис. кг. від ТОВ "Карес" (а.с. 100). Вказана довіреність підписана керівником і головним бухгалтером та скріплена печаткою товариства.

В силу положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Отже, наявність у відповідача оригінала довіреності №29 від 09.08.2011 р. підтверджує видачу останнім товару за накладною №РН-000413 від 09.08.2011 р. особі, уповноваженій на отримання товару з боку позивача за названою довіреністю.

Більш того, як зазначає сам позивач та про що надано докази, у ТОВ "Індустрія ТДЛ" відсутня домовленість з ТОВ "Карес" на постачання цукру (а.с. 64-67).

Надання позивачем до справи іншої довіреності за аналогічним номером, не спростовує дійсність довіреності №29 від 09.08.2011 р., яка містить в собі підписи посадових осіб і печатку позивача, поставлення яких матеріалами справи не спростовується, та яка у встановленому порядку не анульована.

Окрім того, представник ТОВ „Індустрія ТДЛ" підтвердив, що сума ПДВ, сплачена позивачем за платіжним дорученням №87 від 09.08.2011 р., включена ним до сум податкового кредиту та відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (а.с. 94-97).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

За пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Отже, віднісши суму ПДВ, яка підтверджена податковою накладною відповідача (а.с. 135), сплачену за платіжним дорученням №87 від 09.08.2011 р., позивач сам підтверджує наявність правовідносин з ТОВ „Агрофірма „Хлібодар" на поставку товару.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зазначені вище обставини та наявні у справі докази свідчать про наявність між сторонами правовідносин з поставки товару та відсутність підстав вважати, що відповідачем грошові кошти в сумі 194 260,00 грн. за платіжним дорученням №87 від 09.08.2011 р. отримані безпідставно. За даних обставин позовні вимоги ТОВ „Індустрія ТДЛ", які заявлені з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Господарський суд відхиляє клопотання відповідача від 04.05.2012 р. про направлення матеріалів справи до слідчих органів для проведення перевірки щодо фальсифікації документів (довіреності) та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі і про витребування доказів, виходячи з наступного.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч.1 ст.79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів (п.2 ч.2 ст.79 ГПК України).

Однак, виходячи зі змісту норми статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а надіслання матеріалів справи до слідчих органів у відповідності до статті 90 Господарського процесуального кодексу України можливе лише у разі, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

При цьому, слід мати на увазі, що факти, встановлені у порядку кримінального розслідування, є обов'язковими для господарського суду лише у тому випадках, коли предметом спору є цивільно-правові наслідки винних дій.

У даній справі предметом заявленого позову є вимога про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів. Висновок стосовно наявності чи відсутності правових підстав для перерахування коштів господарський суд може зробити незалежно від наслідків кримінального розслідування на підставі оцінки доказів, представлених сторонами. Господарський суд на основі наявних у справі матеріалів не встановив підстав для направлення справи до слідчих органів за наведеним у клопотанні відповідача обґрунтуванням.

З огляду на граничні строки вирішення спору, у господарського суду відсутня можливість витребувати докази за клопотанням відповідача, оскільки вказане потребує відкладення розгляду справи. Більш того, позивачем підтверджено відображення в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року суми ПДВ, сплаченої позивачем за платіжним дорученням №87 від 09.08.2011 р.

У відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 14.05.2012 р.