Рішення № 23998877, 26.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2012 р. Справа № 25/030-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбудкомплекс",

03148, м. Київ, вул. Генерала Потапова, буд. 1д, кв. 14

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпідводтрубопровідбуд",

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, буд. 20 Б

про стягнення 47 171,86 грн.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1 (директор, довідка № 334498 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, паспорт серія НОМЕР_1 від 06.03.1996);

ОСОБА_2 (довіреність від 22.02.2012)

відповідача -ОСОБА_3 (довіреність від 11.01.2011).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбудкомплекс" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпідводтрубопровідбуд" (далі -відповідач) про стягнення 47 171,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду від 01.09.2011 №01-09/11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2012 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2012.

25.04.2012 та 26.04.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №6948 від 25.04.2012, вх. №6993 від 26.04.2012) на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2012 позивачем подано додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

19.04.2012 присутні у судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, його представник у судовому засіданні визнав те, що роботи, прийняті відповідачем за спірними актом приймання-передачі виконаних робіт (ф.КБ-2) та довідкою (ф.КБ-3) ним не оплачені, обґрунтовуючи це тим, що вказані роботи ще не прийняті генпідрядником відповідача.

Представники позивача заперечили проти зазначеного та наголосили, що за умовами договору укладеного між сторонами, не передбачено, що сторони зобов'язані погоджувати роботи, що виконані за цим договором з генпідрядником відповідача.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.04.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжбудкомплекс" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпідводтрубопровідбуд" (далі - замовник) укладено договір підряду від 01.09.2011 №01-09/11 (далі -Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи по зведенню залізобетонних колодязів опускним методом на об'єкті «Будівництво малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва», а замовник зобов'язується в межах вартості Договору прийняти та сплатити підряднику за підрядні роботи визначену Договором грошову суму в порядку та строк, визначений Договором (пункт 1.1. Договору).

Загальна вартість Договору визначається сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1. Договору).

Договір є договором будівельного підряду з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Пунктом 3.1.3 Державних будівельних норм України Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174 і введених в дію з 01.10.2000, визначено, що до будівельних робіт відносяться, зокрема, роботи з улаштування опускних колодязів.

Відповідно до частини 1 статті 321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У пункті 2.5. Договору сторони визначили, що після виконання окремих етапів, та по закінченню всіх робіт замовник сплачує підряднику за виконані протягом вказаного етапу роботи та матеріали, використані протягом того ж самого етапу, за вирахуванням матеріалів, сплачених з авансу. Розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання належним чином уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі виконаних робіт (ф.КБ-2) та довідки (ф.КБ-3).

Підрядник протягом дії Договору до 28 числа кожного звітного місяця передає замовнику для оформлення відповідні Акт приймання-передачі виконаних робіт (ф.КБ-2) та довідку (ф.КБ-3). Замовник зобов'язується не пізніше 30 числа звітного місяця підписувати та направляти підряднику Акт приймання-передачі виконаних робіт (ф.КБ-2) та довідку (ф.КБ-3), або мотивовану відмову на адрес підрядника з переліком недоробок та зауважень до виконаних робіт (пункт 2.6. Договору).

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт за кожен звітний місяць. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

Відповідно до пункту 3.1. Договору підрядник бере на себе зобов'язання виконати вказані в пункту 1.1. Договору будівельні роботи у термін 3 місяці, початок -вересень, закінчення -жовтень, до повного виконання, за умови перерахування авансу у визначений термін.

До матеріалів справи залучено оригінал Акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 (ф.КБ-2) на суму 81 347,46 грн., що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Також, сторонами по справі підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 (ф.КБ-3) на суму 81 347,46 грн., оригінал якої залучено до матеріалів справи.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за Договором підписали Акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт без зауважень.

В усних запереченнях у судовому засіданні представником відповідача зазначалось, що вищевказані Акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) містять не власноручний підпис уповноваженої особи відповідача -директора ОСОБА_4, а його підписи на вказаних документах нанесені за допомогою факсимільного кліше, разом з цим, відповідачем не піддано сумніву нанесення факсимільного відтворення підпису представником відповідача або наявності у посадової особи відповідача повноважень на підписання вказаних документів, директором відповідача не ініційоване питання про невідповідність його власноручного підпису факсимільному відтворенню підпису.

На підставі наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.04.2012 судом встановлено, що ОСОБА_4 являється керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпідводтрубопровідбуд", даних щодо наявності обмежень його повноважень немає. Крім того, Договір зі сторони відповідача також підписано директором - ОСОБА_4

Відповідно до частини 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при здійсненні операцій факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою угодою сторін, в якій повинні міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Однак, вказуючи на факсимільне відтворення підпису уповноваженої особи, представник відповідача не заперечував факт підписання документів, не зазначав про те, що відповідач відмовлявся підписувати акт та не вказував мотивів цієї відмови.

Зважаючи на твердження відповідача, на підставі частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України судом залучено до матеріалів справи оригінали спірних акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 (ф.КБ-2) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 (ф.КБ-3), з яких вбачається, що спірні підписи уповноваженої особи відповідача скріплені відбитком печатки відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Спірні акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 містять підпис директора відповідача, який, навіть за умови його факсимільного відтворення, засвідчений відбитком печатки відповідача та дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Випискою з банківського рахунку позивача від 15.11.2011, що наявна в матеріалах справи, підтверджується факт часткової оплати відповідачем на суму 40 000,00 грн. підрядних робіт, що прийняті за спірними актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), чим також підтверджується прийняття робіт відповідачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами, а згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт за Договором за актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 (ф.КБ-2) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 (ф.КБ-3), в повному обсязі, без зазначення жодних претензій по строкам виконання робіт, їх якості та без корегування ціни.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 41 347,46 грн. -різниця між загальною вартістю виконаних будівельних робіт (81 347,46 грн.) та перерахованими на рахунок позивача коштами (40 000,00 грн.).

Разом з тим, доводи представника відповідача у судовому засіданні щодо неможливості відповідача оплатити виконані за Договором роботи, з причин того, що вказані роботи ще не погоджені та не прийняті генпідрядником, не введені в експлуатацію, судом не приймаються до уваги та вважаються необґрунтованими, у зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини виникли на підставі двостороннього договору підряду між підрядником (позивачем) та замовником (відповідачем).

Пунктом 4.1.9. Договору передбачено обов'язок підрядника (позивача) виконати усі офіційні приймальні перевірки, необхідні для вводу в експлуатацію та подальшого функціонування предмету Договору, а пунктом 6.5. Договору встановлено, що по закінченню усіх робіт за договором сторони оформлюють остаточний акт здачі приймання виконаних робіт, однак, ні Договором, ні нормами законодавства України (у даному випадку) не передбачено зобов'язання підрядника додатково погоджувати виконані ним роботи з контрагентами замовника, з вказаним погодженням, а також з введенням в експлуатацію та подальшим функціонуванням предмету Договору не пов'язано ані прийняття робіт замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт (ф.КБ-2), ані порядок їх оплати, натомість, пунктом 2.5. Договору прямо передбачено, що розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт (ф.КБ-2) та довідки (ф.КБ-3).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, інших підстав заперечень позову не зазначив.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчать підписані сторонами Акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, які є належними і допустимими доказами прийняття робіт відповідачем і саме з підписанням яких Договір пов'язує оплату виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, повністю не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 41 347,46 грн. заборгованості за виконані та прийняті роботи є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 289,42 грн. та 3% річних в розмірі 437,92 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення з 16.11.2011 по 23.03.2012 та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними та відповідають обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 289,42 грн. інфляційних втрат та 437,92 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 10.4. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочення за кожен день, що підлягає сплаті за Договором, яка за розрахунком позивача складає 2 293,55 грн. Щодо заявленої до стягнення пені судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вищезазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 2 265,05 грн. пені, а тому, суд відмовляє в задоволенні пені на суму 28,50 грн., як безпідставно заявленої і задовольняє на суму 2 265,05 грн.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 41 347,46 грн. основної заборгованості, 2 265,05 грн. пені, 289,42 грн. інфляційних втрат та 437,92 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 28,50 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування йому відповідачем витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входять, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжбудкомплекс" (позивачем) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Кармазіна і партнери»(свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 11.06.2009 № 608, видане Міністерством юстиції України) укладено Договір від 22.02.2012 №101юр про надання адвокатських юридичних послуг.

Відповідно до пункту 1.1. Договору від 22.02.2012 №101юр, адвокатське об'єднання надає замовнику юридичні послуги, а саме: юридичні консультації, роз'яснення, тлумачення певних норм законодавства, представницькі послуги по захисту законних прав замовника в господарському суді м. Києва, апеляційному господарському суді м. Києва, вищому господарському суді, всіх судових органах та органах виконавчої служби щодо стягнення заборгованості, а також складання та супровід всіх процесуальних документів, що є необхідними для надання таких послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Кармазіна і партнери»та позивачем підписано акт від 23.03.2012 приймання-передачі юридичних послуг до Договору від 22.02.2012 №101юр про надання адвокатських юридичних послуг, відповідно до якого Адвокатське об'єднання «Адвокатська компанія «Кармазіна і партнери»надало, а позивач прийняв юридичні послуги за Договором у повному обсязі на суму 3 000,00 грн., а позивач 23.03.2012 на підставі Договору про надання адвокатських юридичних послуг від 22.02.2012 №101юр по рахунку від 23.03.2012 №6 перерахував адвокатському об'єднанню "Адвокатська компанія Кармазіна і партнери" 3 000,00 грн. за адвокатські послуги, що підтверджується копією банківської виписки, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки. До складу витрат на адвокатські послуги включається консультація з питань стягнення наявної дебіторської заборгованості, складання позовної заяви, складання розрахунку ціни позову.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Також судом враховано пункт 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевказане, судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн. відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 44 368,35 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у розмірі 1 609,50 грн.

Проте, з наявних в матеріалах справи оригіналів платіжного доручення від 10.04.2012 №143 та платіжного доручення від 26.03.2012 № 112 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 3 250,50 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 10.04.2012 № 143 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 1 641,00 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпідводтрубопровідбуд" (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, буд. 20Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33272196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбудкомплекс" (03148, м. Київ, вул. Генерала Потапова, буд. 1д, кв. 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30433844) 41 347 (сорок одна тисяча триста сорок сім) грн. 46 коп. основної заборгованості, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 92 коп. 3% річних, 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 05 коп. пені, 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 47 коп. судового збору та 2 998 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 07 коп. витрат на послуги адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжбудкомплекс" (03148, м. Київ, вул. Генерала Потапова, буд. 1д, кв. 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30433844) з державного бюджету зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 00 коп., що перерахований відповідно до платіжного доручення від 10.04.2012 № 143.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.05.2012.

Суддя С.О. Саванчук