Рішення № 23998752, 07.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.12 р. Справа № 5006/15/14/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Пилипенко О.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м.Маріуполь

про стягнення пені, інфляції та 3% річних в сумі 14 545,36грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 (за довір.)

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м.Маріуполь про стягнення 14 545,36грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №123 купівлі-продажу майна 07.07.2011р., заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №576 від 07.11.2011р.

Ухвалою від 29.02.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/15/14/2012.

21.03.12р. відповідач надав відзив на позов, в якому не погодився з позовними вимогами, з огляду на невірне нарахування позивачем пені за прострочення оплати та невиконання ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» іншого зобов'язання перед ТОВ «Ейч Ар Гарант» у встановлений строк, в наслідок чого відповідач не мав можливості здійснити розрахунок з договором №123 від 07.07.11р.

22.03.12р. відповідачем надані доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких він просить суд звільнити ТОВ «Ейч Ар Гарант» від відповідальності, у зв'язку з порушенням ним зобов'язання за наявності провини ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс».

В судовому засіданні 26.04.12р. оголошувалась перерва 07.05.12р. о 14год. 20хв.

Позивач в судовому засіданні 07.05.12р. підтримав вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Встановив:

07 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс », м.Маріуполь та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м.Маріуполь був укладений договір №123 купівлі-продажу (далі - договір), згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно належної якості й кількості згідно додатка №1 до даного договору (майно), а покупець зобов'язується в порядку й на умовах даного договору прийняти майно й оплатити його повну вартість, визначену додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору договірна ціна відчужуваного майна визначена сторонами у розмірі, зазначеному в додатку №1 до договору, яка становить 315425,27грн.

Оплата вартості майна згідно п.2.2 договору провадиться покупцем протягом 20 банківських днів з моменту приймання товару в повному обсязі й підписання сторонами акту прийому-передачі майна, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, зазначеному в додатку №1 до договору, на поточний рахунок продавця.

Відповідно п.2.3 договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти майно не пізніше 12.07.11р.

Передача майна покупцеві згідно п.2.4 договору оформляється актом прийому-передачі майна.

У випадку порушення покупцем строку оплати, зазначеного в п.2.2 договору, він зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого в строк майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені за кожний день прострочення платежу (п.3.1 договору).

Згідно п.4.4 договір набуває сили з моменту його підписання з обома сторонами та діє до 31.12.11р.

Договір №123 від 07.07.11р. підписаний керівниками та скріплений печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно наданого до матеріалів справи акту прийому-передачі майна від 12.07.2011р. на суму 315452,27грн. позивачем (продавцем) було передано, а відповідачем (покупцем) отримано товар на вказану суму, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Фактичне отримання відповідачем товару підтверджується підписом директора ТОВ «Ейч Ар Гарант» ОСОБА_5 на акті прийому-передачі майна, а отже товар прийнятий відповідачем без заперечень.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до п.2.2 договору майно мало бути повністю оплачене не пізніше 09.08.11р.

Відповідно до заяви про залік зустрічних однорідних вимог №576 від 07.11.11р. відповідач заявив про припинення грошових зобов'язань ТОВ «Ейч Ар Гарант» перед ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.11р., №123 від 07.07.11р., №123/2 від 08.07.11р. на загальну суму 1279743,45грн.

Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже зобов'язання відповідача з оплати позивачу заборгованості в розмірі 315452,27грн. за товар, отриманий по договору купівлі-продажу майна №123 від 07.07.11р. було припинено 07.11.11р.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 315452,27грн. у встановлений строк всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав, у зв'язку з чим в період з 10.08.11р. по 06.11.11р. мало місце прострочення виконання боржником свого обов'язку оплатити товар.

Відповідач визнав факт прострочення сплати заборгованості за отриманий від позивача товар за договором №123 від 07.07.11р.

За приписами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про невірний спосіб нарахування пені та вважає, що сума штрафних санкцій, які підлягають застосуванню до покупця відповідно п.3.1 договору складає: 315452,27*1%/100%=3154,52грн.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3.1 договору передбачено нарахування пені в розмірі 1% вартості несплаченого у визначений строк майна, що не відповідає ч.3 ст.549 ЦК України, а саме нарахування пені має здійснюватись за кожен день прострочення виконання.

Якщо пеня буде нараховуватись в розмірі 1% вартості несплаченого в строк майна за кожен день прострочення, вона перевищить розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язання.

Отже, розрахунок пені, проведений позивачем відповідає вимогам діючого законодавства, а тому заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми та п.3.1 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 11922,36грн. за період з 10.08.11р. по 06.11.11р., 3% річних в сумі 2307,55грн. за період з 10.08.11р. по 06.11.11р., а інфляційні витрати в розмірі 315,45грн. за період з вересня по жовтень 2011р. включно.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідач у відзиві на позов №355 від 20.03.12р. та доповненнях до нього №362 від 21.03.12р. просив звільнити ТОВ «Ейч Ар Гарант» від сплати штрафних санкцій або зменшити їх суму, посилаючись на неправомірну бездіяльность ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» та відсутність у діях ТОВ «Ейч Ар Гарант» вини у допущеному правопорушенні.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.1 договору, сторони передбачили відповідальність покупця (відповідача) за прострочення виконання зобов'язання за договором: в разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.2.2 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

П. 27 пост пленуму ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 30 березня 2012 року N 5.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням звільнити від сплати або зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Суд прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру стягуваної з нього пені та відсутність правових підстав для зменшення пені.

Під час судового розгляду справи №5006/15/14/2012 судом встановлений факт несвоєчасного повернення відповідачем суми боргу, який виник на підставі договору №123 від 07.08.11р., з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем плати за прострочення виконання зобов'язання - пені та 3% річних за період з 10.08.11р. по 06.11.11р., а також інфляційних витрат за період з вересня по листопад 2011р.

За висновками суду, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочення платежу, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 612, §3 Глави 54 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» про стягнення пені, інфляції та 3% річних в сумі 14 545,36грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» (87505, Донецька область, м.Маріуполь, пров.Банний, буд.2; ЄДРПОУ 37598904; р/р 26006900179031 в філії ПАТ «ПУМБ» в м.Маріуполі, МФО 335742; р/р 26001962485530 в відділенні №2 ПАТ «ПУМБ» в м.Макіївка, МФО 334851; р/р 26003962485895 в відділенні №11 ПАТ «ПУМБ» в м.Макіївка, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» (87503, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Київська, буд.53, кв.49; ЄДРПОУ 35455697, р/р 26005360233000 в відділенні ПАТ «Донгорбанк» в м.Маріуполь, МФО 334970) пеню в сумі 11922,36грн., 3% річних в сумі 2307,55грн.; інфляційні витрати в розмірі 107,45грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 315,45грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 07.05.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 11.05.12р.

Суддя Захарченко Г.В.