Рішення № 23998750, 11.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" травня 2012 р. Справа № 5/5007/26/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 31.12.2012 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №4/2012 від 03.02.2012 р. (приймав участь в судовому засіданні 27.04.2012 р. та 08.05.2012 р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (м.Київ)

до Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м.Житомир)

про розірвання договору оренди

з перервами в судовому засіданні, оголошеними згідно ст.77 ГПК України

з 27.04.2012 р. до 08.05.2012 р. та з 08.05.2012 р. до 11.05.2012 р.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України про розірвання договору оренди №15/2011 від 01 листопада 2011 року, укладеного між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт". Позов мотивований тим, що сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору оренди в порядку, визначеному договором та статтею 188 ГК України, ч.3 ст.291 ГК України, а тому позивач просить суд розірвати вищевказаний договір оренди з 01 березня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.03.2012 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (м.Київ) до Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м.Житомир) про розірвання договору оренди прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/26/12 та призначено її розгляд на 29.03.2012 р.

Проте, у зв'язку з хворобою судді Ляхевич А.А. слухання справи №5/5007/26/12, призначене на 29.03.2012 р. не відбулося; ухвалою суду від 17.04.2012 р. розгляд справи призначено на 27.04.2012 р.

Відповідно до ст.77 ГПК України та враховуючи клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України (а.с.75), в судовому засіданні оголошувались перерви з 27.04.2012 р. до 08.05.2012 р. та з 08.05.2012 р. до 11.05.2012 р.

Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи та вимоги, викладені в позовній заяві, у повному обсязі та просить задовольнити позов.

Позивачем подано також письмові заперечення на відзив на позовну заяву (вх.№5566 від 08.05.2012 р., а.с.81-82).

Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України, яка є відповідачем по справі, подано письмовий відзив на позовну заяву (а.с.33-34). Як зазначено у відзиві, відповідач вважає позов у справі таким, що не грунтується на вимогах законодавства та умовах договору оренди між сторонами. Посилаючись на положення ч.1 ст.651 ЦК України, ч.3 ст.291 ГК України відповідач вказує, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Стосовно підстав для розірвання договору судом, то відповідач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, за рішенням суду договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Тобто, як вказує відповідач, розірвання договору з ініціативи тільки однієї сторони можливо у випадках: 1) прямо передбачених договором; 2) прямо передбачених законом. При цьому, зазначає, що договір оренди №15/2011 від 01.11.2011р. між сторонами не передбачає підстав для дострокового розірвання договору з ініціативи (на вимогу) орендаря та що у договорі (п.9.7.) лише зазначено про те, що дія цього договору припиняється, зокрема, на вимогу однієї із сторін з урахуванням умов цього договору. Стверджує, що пункт 4.5. договору, яким обгрунтовує свої вимоги про розірвання договору оренди позивач (орендар) міститься у розділі цього договору "обов'язки орендаря" і встановлює порядок виконання орендарем його обов'язку щодо повернення орендованого приміщення у стані, не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду у разі припинення терміну цього договору з ініціативи однієї із сторін або закінчення строку оренди. Відповідач вважає, що припинення договору з ініціативи однієї із сторіни можливе за наявності підстав, втсановлених договором або законом. Посилаючись на положення ст.784 ЦК України, відповідач вказує, що інших (додаткових) підстав для розірвання договору оренди з ініціативи (на вимогу) орендаря сторони у цьому договорі не передбачили. На думку відповідача, наявність лише бажання однієї із сторін ( у цьому випадку - позивача) розірвати договір у судовому порядку суперечить наведеним правовим нормам, які закріплюють принцип стабільності договорів, та умовам укладеного договору оренди, тому просить відмовити у задоволенні позову.

В засіданні суду 27.04.2012 р. та 08.05.2011 р. представник відповідача проти доводів, викладених у позовній заяві та заявлених по справі вимог заперечив, вважає їх безпідставними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Після оголошеної судом 08.05.2011 р. перерви в судовому засіданні, на слухання справи 11.05.2011 р. представник відповідача не прибув.

З приводу даної обставини судом враховується, що правова позиція відповідача викладена у вищевказаному письмовому відзиві на позовну заяву, судом також заслухано під час розгляду справи усні пояснення представника відповідача. Тому, враховуючи зазначене, а також, зважаючи, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 05.03.2012 р., відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе закінчити розгляд справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2011 року між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (орендар) укладено договір №15/2011 (а.с.8-11), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 50 кв.м., яке розміщене на І поверсі в будівлі, розташованій за адресою: м.Житомир, вул.І.Кочерги, буд.2а для офісу (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, приміщення передається в оренду з метою здійснення орендарем своєї діяльності.

В пункті 3.1. договору сторони погодили договірну ціну орендної плати за один календарний місяць - 5004,00 грн. (з ПДВ); щомісячне перерахування суми орендної плати на індекс інфляції та сплату орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця до 05 числа поточного місяця.

У відповідності до п.2.1. договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти приміщення за актом приймання-передачі (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору, протягом одного робочого дня з моменту підписання цього договору.

Право користування приміщенням виникає у орендаря з дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі приміщення (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.7., п.2.8. договору, в день закінчення строку оренди орендар зобов'язується передати орендодавцю приміщення та всі наявні ключі від замків дверей приміщення за відповідним актом прийому-передачі; дата підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення з оренди вважається днем фактичного повернення приміщення з оренди.

Згідно п.4.5. договору, у разі припинення терміну дії цього договору з ініціативи однієї із сторін (письмове попередження за 30 днів), або закінчення строку оренди, в день закінчення терміну дії договору (або іншого обумовленого терміну додатковою угодою) за актом прийому-передачі орендар зобов'язується повернути приміщення орендодавцю у стані, не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Відповідно до п.9.1. договору, цей договір набирає чинності з 01.11.2011 р. і діє до 30.10.2012 р.

Пунктом 9.7. договору встановлено, що дія цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення терміну дії договору;

- загибелі об'єкта оренди;

- на вимогу однієї із сторін з урахуванням умов цього договору.

Згідно змісту п.11.1 договору, цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології.

Як вбачається з матеріалів справи, того ж дня, 01.11.2011 р. сторонами договору оренди №15/2011 підписано акт прийому-передачі (а.с.12), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 50 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Житомир, вул.Івана Кочерги, 2а.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За частиною 3 вказаної статті об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як уже зазначалось, за умовами укладеного між сторонами договору оренди 15/2011 від 01.11.2011 р., приміщення відповідача передано позивачу в оренду до 30.10.2012 р.

Разом з тим, наявні у справі матеріали свідчать, що в січні 2012 року ПАТ "СК "Український страховий стандарт" звернулось до Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України з листом за вих.№0136 від 24.01.2012 р. про розірвання договору оренди №15/2011 від 01.11.2011 р., в якому зазначило про дострокове розірвання договору оренди (а.с.13, докази направлення від 25.01.2012 р. - а.с.14,15).

В листі за вих.№1/28 від 02.02.2012 р., надісланому відповідачем у відповідь (а.с.18-19), останній зазначив, що лист щодо розірвання договору отримано ним 31.01.2012 р. та датою попередження про розірвання договору потрібно рахувати 31.01.2012 р., оскільки попередження позичач повинен був зробити за 1 місяць, виходячи з умов договору оренди, тому, фактичною датою розірвання договору оренди може бути тільки 01 березня 2012 року, а не 23 лютого 2012 року, як зазначено в листі позивача. При цьому, відповідач навів перелік дій, які необхідно вчинити позивачу для позитивного вирішення даного питання, зокрема, проведення всіх необхідних розрахунків та приведення орендованого приміщення до стану, в якому воно знаходилось до здачі в оренду.

В листі за вих.№0362 від 15.02.2012р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" зазначило відповідачу про безпідставність його вимог, викладених в листі від 02.02.2012 р. (вх.№позивача 0364 від 07.02.2012 р.) та просило підписати акт прийому-передачі приміщення у зв'язку з припиненням дії договору оренди №15/2011 01.03.2012 р. (а.с.20-22, докази направлення - а.с.23,24). До листа позивачем додано підписані ним угоду про розірвання договору оренди №15/2011 від 01.11.2011р. та акт прийому-передачі нерухомого майна (а.с.16,17).

Вищевказані обставини та недосягнення між сторонами згоди щодо розірвання договору оренди №15/2011 від 01.11.2011 р. стали підставою для звернення ПАТ "СК "Український старховий стандарт" до господарського суду з позовом у даній справі про розірвання договору оренди №15/2011 від 01.11.2011 р. з 01.03.2012 р.

Розглядаючи питання про законність та обгрунтованість заявлених позовних вимог господарський суд приймає до уваги вищевикладені встановлені обставини справи, а також наступне.

Загальні підстави припинення зобов'язання врегульовані главою 50 Цивільного кодексу України, зокрема, ст.598 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою припинення зобов'язання.

Норма частини першої статті 291 Господарського кодексу України передбачає, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому, за правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України, яка визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід зазначити, що у даному випадку, укладаючи договір оренди №15/2011 від 01.11.2011 р., сторони добровільно та на власний розсуд врегулювали свої відносини, передбачивши, при цьому, у договорі №15/2011 припинення дії договору оренди на вимогу однієї із сторін з урахуванням умов цього договору - в пункті 9.7. договору; а також, обумовивши письмове попередження за 30 днів у разі припинення дії цього договору з ініціативи однієї із сторін - в пункті 4.5. договору.

Таким чином, за змістом умов договору, укладеного між сторонами, останніми погоджено та передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, тобто, встановлено інше правило, ніж визначено в ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.291 ГК України та ч.1 ст.188 ГК України.

При цьому, сторонами не передбачено у договорі необхідність наявності окремих певних умов для застосування, зокрема, орендарем, можливості розірвання договору в односторонньому порядку. Отже, згідно очевидного змісту вищевказаних умов договору, сама лише ініціатива сторони є підставою для розірвання договору, за умови дотримання встановленого законом порядку розірвання договорів (ст.188 ГК України), а також, умови п.4.5. договору щодо письмового попередження про припинення дії договору за 30 днів.

Стосовно заперечень відповідача щодо розміщення пункту 4.5. договору (у відзиві помилково зазначено п.5.4., а.с.34) у розділі договору "обов'язки орендаря", слід зазначити, що назва розділу, в якому розміщено певний пункт договору не спростовує змісту умови договору даного пункту та йому не суперечить.

Водночас, суд зауважує, що зміст листа за вих.№1/28 від 02.02.2012 р., направленого відповідачем позивачу у відповідь на пропозицію розірвання договору, свідчить про те, що відповідач також тлумачив та розумів умови договору саме в контексті, що передбачає можливість розірвання договору за ініціативою однієї із сторін за умови попередження про розірвання договору за 1 місяць (пункт другий листа, а.с.18-19).

З урахуванням викладеного, протилежні наведеному доводи відповідача з даного приводу спростовуються матеріалами справи, а тому є непереконливими та не приймаються судом до уваги.

У відповідності до ст.ст.32,34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом, у даному випадку, позивачем доведено належними доказами в обгрунтування позовних вимог, що ним дотримано приписів закону (ст.188 ГК України) та договору (п.4.5. договору) щодо надіслання іншій стороні договору пропозиції (попередження) про розірвання договору (а.с.13-15, повторно - а.с.20-24,16,17).

Проте, у встановлений ст.188 ГК України строк (двадцять днів, з урахуванням поштового обігу) сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, а тому позивач правомірно звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №15/2011 від 01.11.2011 р., укладеного між сторонами, в судовому порядку, дана вимога грунтується на законі та відповідає встановленим обставинам справи.

Разом з тим, у позові позивач просив суд розірвати вказаний договір з 01.03.2012р. Звернувся позивач з таким позовом до суду 02.03.2012 р. (згідно штемпелю поштового відділення на поштовому конверті, а.с.27).

З даного приводу суд приймає до уваги, що у відповідності до ч.5 ст.188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч.3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З урахуванням викладене, договір оренди №15/2011 від 01 листопада 2011 року, укладений між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" розривається в судовому порядку, з огляду на обгрунтованість позову в цій частині; проте, оскільки момент розірвання договору у випадку його розірвання судом визначено чинним законодавством моментом набрання рішенням суду законної сили, в частині розірвання договору з 01.03.2012 р. позовна вимога суперечить вищевказаним нормам закону, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди №15/2011 від 01 листопада 2011 року, укладений між Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (10008, м.Житомир, вул. Івана Кочерги, 2-а, ідентифікаційний код 02724825) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м.Київ, пров.Балтійський, буд.20, ідентифікаційний код 22229921).

3. Стягнути з Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (10008, м.Житомир, вул. Івана Кочерги, 2-а, ідентифікаційний код 02724825) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м.Київ, пров.Балтійський, буд.20, ідентифікаційний код 22229921):

- 1073,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.05.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.з пов.)

3 - відповідачу (реком.з пов.)