Постанова № 23998452, 08.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 5024/1777/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.,суддіПолянський А.Г., Яценко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна"на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі№ 5024/1777/2011 Господарського суду Херсонської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки"пророзірвання договору та стягнення 23 155,88 грн.,за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 дов. від 04.01.2012 р., ОСОБА_5 дов. від 04.01.2012 р.,

відповідача -не з'явились.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.05.2012 р. у зв'язку з виходом з відпустки судді Яценко О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Яценко О.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.11.2011 р. (суддя -) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р. (судді -Михайлов М.В., Ярош А.І., Журавльов О.О.) рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2011 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Харско Інфрастракче Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2009 р. між ТОВ "Мир Строй-Ки" (комісіонер) та ТОВ "Ес Джі Бі Україна" (комітент), правонаступник - ТОВ "Харско Інфрастракче Україна" був укладений договір комісії № 167 від 23.11.2009 р.

Умовами договору було передбачено, що комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату реалізувати (продати) товар за рекомендованою ціною, зазначеною в специфікаціях або накладних. Товар відпускається комісіонеру окремими партіями згідно його замовлень за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних.

Судами встановлено, що за актом прийняття-передачі товару № 1 у відносинах комісії комісіонер 09.12.2009 р. отримав від комітента драбини 20-ти найменувань загальною вартістю 29 103,04 грн.

Однак, згідно чотирьох звітів комісіонера про продаж драбин, третім особам було продано товар на суму 6 015,20 грн.

До ціни позову в якості боргу і збитків з врахуванням зменшення розміру вимог віднесено 18209,23грн., як решту між названою вартістю переданого на комісію товару в 29103,04грн. та прийнятими позивачем від відповідача оплатами щодо суми 6015,20грн. за названими звітами і щодо суми в 4420,81грн., стосовно якої вчинено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ст. 1022 ЦК України).

Пунктом 2.1.5 договору передбачено, що комісіонер зобов'язаний передати комітенту не пізніше останнього числа місяця, в якому було продано товар, звіт з переліком проданого товару, акт виконаного доручення та податкову накладну на суму винагороди.

Відповідно до розділу 6 договору комісійна плата в розмірі 20% сплачується комісіонеру шляхом утримання ним належних йому сум, які надходять комісіонеру для комітента згідно звіту комісіонера; грошові кошти, належні комітенту за продаж комісіонером товару в поточному місяці, виплачуються комісіонером кожного наступного місяця до 10 числа.

Судами відзначено про відсутність доказів настання строку перерахування заявлених коштів як обставин вчинення відповідачем продажу товару третім особам та звіту комісіонера.

Відповідно до п. 8.1. Договору зазначено, що комісіонер зобов'язаний виконати доручення щодо продажу продукції протягом 365 (з урахуванням особливостей п. 4.1. Договору) днів з дня набрання чинності цим Договором.

Разом з цим, доказів настання підстав, передбачених п. 4.1. Договору сторонами надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до закінчення терміну дії договору, тобто до 31.12.2010 року, претензій щодо нереалізації всього товару не надавав, після ж закінчення терміну його дії жодна із сторін не повідомила іншу сторону про небажання продовжувати договірні стосунки. За таких обставин, зазначений договір був автоматично продовжений до 31.12.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Попердніми судовими інстаціями правомірно було відзначено, що позивач не вказав та не надав доказів настання строку виконання комісіонером зобов'язань зі сплати коштів комітенту, а саме не довів вчинення комісіонером продажу товару третій особі та вчинення звіту про такий продаж.

За таких обставин, заявлену у позові суму боргу кваліфікувати як борг відповідача перед позивачем передчасно.

Також, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору комісії № 167 від 23.11.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу 2 примірника угоди про розірвання договору комісії № 167 від 23.11.2009 р. з пропозицією у 7-денний термін з дня отримання кореспонденції підписати угоду та один її примірник повернути позивачу (примірники проекту угоди від 25.05.2011р. про розірвання договору комісії, супровідного листа, поштове повідомлення про отримання кореспонденції адресатом 08.06.2011р. та опис поштового вкладення на а.с.17-20 т.1).

У тексті проекту названої угоди зазначено, що на підставі п.11.6 договору комісії сторони вирішили вважати розірваним договір комісії з 2011 р. Комісіонер при цьому зобов'язується впродовж 10 днів здійснити розрахунки з комітентом, а угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Відповідач не надав позивачу відповіді на пропозицію підписати угоду про розірвання договору комісії.

Згідно п. 11.6 договору комісії, цей договір може бути розірваний за вимогою комітента. В цьому випадку комітент повинен повідомити комісіонера про дострокове припинення договору не менше ніж за 30 днів. У разі дострокового припинення договору за ініціативою комітента, комісіонер впродовж 10 днів з дати припинення договору повинен здійснити всі розрахунки з комітентом та повернути нереалізований товар.

Згідно п. 11.7, цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до нього, а у випадку, зазначеному у п.11.6 договору, в разі незгоди комісіонера підписати додаткову угоду про припинення договору - з дати, зазначеної у повідомленні комітента про припинення договору.

Слід зазначити, що в обґрунтування своїх вимог про розірвання договору, позивач посилався на ст. 1025 ЦК України, за якою комітент має право відмовитися від договору комісії і якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

Судами встановлено, що ні в супровідному листі, ні в проекті угоди про розірвання договору не міститься повідомлення комітента про дату припинення договору (факт повідомлення сторони узгодили у п. 11.7 договору), а враховуючи зміст п. 11.7 договору, його і не повинно було бути в зазначених документах, оскільки, за цим пунктом договору повідомлення про дату припинення договору має бути вчиненим комітентом в разі незгоди комісіонера підписати додаткову угоду про припинення договору та, відповідно, після такої незгоди.

Однак, доказів вчинення наступного кроку - повідомлення про дату припинення договору на підставі п. 11.7 договору та ст.1025 ЦК України комітентом не було надано.

Судами обґрунтовано відзначено, що комітент після незгоди комісіонера підписати угоду про розірвання договору за п.11.6 не вчинив повідомлення комісіонеру про припинення договору з визначенням дати припинення.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі № 5024/1777/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Яценко О.В.