Постанова № 23998387, 08.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 5005/2814/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. -головуючий, Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ТОВ "ЧП Гран" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2012 рокуу справі№ 5005/2814/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза скаргою до про у справі за позовомВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області оскарження дій державної виконавчої служби № 5005/2814/2011 господарського суду Дніпропетровської області ТОВ "ЧП Гран"доВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2012 року (суддя Калиниченко Л.М.) скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області відхилено.

Суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "ЧП Гран" в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносяться до конкурсної заборгованості на яку поширюєтья дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2011р. у справі № 34/5005/8758/2011 про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", тому керуючись ст.ст. 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження" визнав дії державного виконавця з накладення арешту на все майно, що належить скаржнику в межах суми звернення стягнення згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 28661635 від 13.09.2011 р. законними, оскільки такі дії є заходами забезпечення виконання судового рішення, а не заходами його примусового виконання.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. (судді: Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2012 року залишено без зміни.

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального, вимоги скарги на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області задовольнити.

Скаржник доводить, що судами порушено ст.ст. 1, 12, 14, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вважає, що після відкриття провадження у справі про банкрутство ніякі виконавчі дії відносно стягнення заборгованості з боржника не можуть вчинятися, а також припиняються всі заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань боржника, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; як вбачається з вищевикладеного, арешт майна боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, для забезпечення реального виконання рішення в межах провадження по виконанню рішення суду обмежує права учасників процедури відновлення платоспроможності боржника щодо розпорядження майном боржника та інтереси конкурсних кредиторів, порушуючи тим самим положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та принцип пріоритетності спеціальних норм права; оскільки накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження є одним із заходів спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань боржника, то внаслідок введення мораторію відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»накладений арешт підлягає припиненню (скасуванню), якщо відповідно до закону на вимоги стягувача поширюється дія мораторію.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ "Південний ГЗК" просить суд визнати дії підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області щодо накладення арешту на майно незаконними та визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №28661635 від 13.09.2011р. в частині накладання арешту на все майно в межах суми звернення стягнення; зобов'язати виконавчу службу зняти арешт з майна підприємства, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження.

11.07.11р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі №34/5005/8758/2011 про банкрутство ВАТ "Південний гірничо - збагачувальний комбінат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачено ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

12.07.11р. скаржник повідомив державну виконавчу службу про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 13.09.11р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 28661635 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №5005/2814/2011 від 16.05.11р., якою накладено арешт на все майно скаржника у межах суми звернення стягнення -9 028,06 грн.

Відповідно до ст..11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Однією з підстав відкриття виконавчого провадження, передбаченого ст.19 Закону є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст.25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 26 Закону передбачені обставини за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Колегія суддів зауважує, що ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ні будь-яким іншим нормативним актом не передбачено обов'язок державного виконавця відмовляти у відкритті виконавчого провадження або заборонено накладання арешту на майно боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження у зв'язку з порушенням стосовно боржника справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах є лише обставинною, відповідно до ст..37 Закону, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

При цьому, згідно ч.4 ст.39 Закону, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань, в той час як арешт майна боржника є заходом забезпечення реального виконання рішення (ст.59 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає правові висновки господарського суду апеляційної інстанції вірними, такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам, а посилання скаржника встановлених обставин не спростовують, неправильного застосування норм права не доводять, тому підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду бути не можуть.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2012р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2012 року у справі № 5005/2814/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун