Рішення № 23996553, 09.04.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/1614/2012Головуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д. Головуючий суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В. СуддівЛюбобратцева Н.І. Філатова Є.В. При секретаріБірковському А.М., Ломовському І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

28.11.2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він в період часу з 17.07.2007 р. по 30.09.2011 р. знаходився з відповідачем у трудових відносинах. Наказом від 30.09.2011р. був звільнений з посади начальника комплексного відділу №3 ТОВ «Інститут «Шельф» відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. За вказаний період часу йому була нарахована, але не в повному обсязі виплачена заробітна плата. Розмір заборгованості, відповідно до наданої відповідачем довідки по заробітній платі, складає 85761 грн. 89 коп.

Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.09.2011 р. по день фактичного розрахунку.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнено: заборгованість по заробітній платі у розмірі 85 761 грн. 89 коп.; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 3214 грн. 70 коп.; судові витрати у розмірі 889 грн.76 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку виходячи не із розміру мінімальної заробітної плати, а виходячи із його середньомісячної заробітної плати - в розмірі 16085 грн. 40 коп. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, обчислюючи зазначену суму, безпідставно виходив з мінімальної заробітної плати по Україні на час звільнення. Апелянт вважає, що суд повинен був належним чином дослідити докази, а саме довідку про розмір середньої заробітної плати, витребувати яку він просив при поданні позовної заяви. Апелянт посилається на довідку про середню заробітну плату, яку йому було надано для звернення до Сімферопольського міського центру зайнятості, згідно з цією довідкою розмір його середньоденної заробітної плати складає 157 грн. 50 коп.

Справа №22-ц/0190/1614/12 Головуючий у першій

інстанції, суддя - Лебедь О.Д.

суддя - доповідач - Макарчук Л.В.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому дійшов висновку, що право позивача на отримання всіх сум, які підлягають виплаті при звільненні працівника, порушено, а тому застосовуючи норми ст.ст.116,117 КЗпП України, стягнув з відповідача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 85761 грн.89 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3214 грн.70 коп. виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів в частині доведеності факту порушення прав позивача на отримання всіх сум при звільненні, оскільки вони відповідають обставинам справи, але не погоджується з висновками суду щодо стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, який судом зроблено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2007 року ОСОБА_8 було прийнято на посаду начальника відділу комплексу №3 ТОВ «Інститут «Шельф» та звільнено 30.09.2011 року за ст.36 п.1 КЗпП України за згодою сторін. (а.с.4-8). Із повідомлення про нараховані та утримані суми при звільненні, наданого ТОВ «Інститут «Шельф» від 30.09.2011 року, вбачається, що ОСОБА_8 нараховано 88401 грн.75 коп., із яких, з урахуванням утриманих податків та обов'язкових платежів, до видачі підлягає сума 85761 грн.89 коп. (а.с.3).

Доказів про виплату ОСОБА_8 зазначеної суми при звільненні, в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З аналізу норми ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку, слідує, що підставою такої відповідальності є, по-перше, факт порушення власником строків розрахунку під час звільнення (ст. 116 КЗпП ) та, по друге, вина власника.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснюється, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь - період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Факту відсутності вини ТОВ «Інститут Шельф» у порушенні строків розрахунку з працівником під час звільнення, відповідачем не доведено та таких доказів не міститься в матеріалах справи.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку виходячи із заробітної плати позивача, а не із розміру мінімальної заробітної плати в Україні.

Відповідно до ч.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В межах своїх повноважень, судовою колегією було витребувано у відповідача ТОВ «Інститут «Шельф» довідку про середньомісячну заробітну плату позивача, але на запит суду відповідачем та таку довідку не надано у зв'язку з чим, судова колегія вважає за можливе прийняти до уваги надану позивачем до апеляційної скарги довідку про середню заробітну плату ОСОБА_8, яка була адресована ТОВ «Інститут «Шельф» в Центр зайнятості населення. (а.с.26).

Із зазначеної довідки вбачається, що перед звільненням ОСОБА_8 його заробітна плата складала: у липні 2011 року 4296 грн.91 коп.; у серпні 2011 року - 4748 грн.36 коп.

Розрахунок середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку здійснюється виходячи із розміру заробітної плати за два останніх місяці перед звільненням та кількості робочих днів. У липні 2011 року кількість робочих днів - 21 день, у серпні 2011 року -22 робочих дня. (4296,91 +4748,36 = 9045,27 грн.: 43 дні =210 грн.36 коп. -середньоденна заробіт на плата). Враховуючи, що з дня звільнення - 30.09.2011 року і по день розгляду справи в Апеляційному суді повний розрахунок з позивачем не було здійснено, то середній заробіток за час затримки розрахунку слід стягнути за період з 30.09.2011 року по 09.04.2011 року, що становить 132 робочих дня. 210,36*132 дня = 27767 грн.52 коп.

Таким чином, оскільки висновки суду про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку у розмірі, який розраховано із розміру мінімальної заробітної плати, не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано матеріальний і процесуальний закон, колегія суддів вважає за необхідне в межах своїх повноважень на підставі п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог з інших підстав та стягнути з відповідача ТОВ «Інститут «Шельф» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 27767,52 грн. (сума зазначена без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

Крім того, судом першої інстанції при прийнятті рішення не прийнято до уваги роз'яснення, що містяться в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно яких, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд зазначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В резолютивній частині рішення судом першої інстанції не було зазначено про те, що сума 85761,89 грн. зазначена без урахування чи з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

А тому, в межах повноважень, передбачених ст.303 ч.3 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне резолютивну частину рішення змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини посиланням на те, що сума 85761 грн.89 коп. зазначена із урахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Оскільки із довідки відповідача про нараховані та утримані суми при звільненні зазначено, що ОСОБА_8 було нараховано до виплати суму - 88401,75 грн., утримано податків та інших обов'язкових платежів - 2639,86 грн., а до виплати підлягає - 85761,89 грн., (а.с.3) тобто сума до виплати зазначена із урахуванням утриманих податків та інших обов'язкових платежів, то судова колегія вважає за необхідне зазначити про те, що сума 85761 грн.89 коп. вказана із урахуванням утриманих податків та інших обов'язкових платежів.

Як передбачено ч. 3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. На підставі зазначеної норми з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі пропорційному, задоволеній частині вимог.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, повідомленого про час та місце розгляду справи згідно з вимогами ст.74 - 76 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 305 ч.2, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини рішення посиланням на те, що сума 85761 грн.89 коп. (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят одна грн.89 коп.) зазначена із урахуванням утриманих податків та інших обов'язкових платежів.

Це ж рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» на користь ОСОБА_8 середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» на користь ОСОБА_8 середній заробіток за час затримки розрахунку з 30.09.2011 року по 09.04.2012 року у розмірі 27767 грн.52 коп. (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят сім грн..52 коп.) (сума зазначена без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Шельф» судовий збір на рахунок отримувача №31214206780002; отримувач - Державний бюджет м. Сімферополь; код ЄДРПОУ одержувача - 38040558; банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь; код (МФО) банку - 824026; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу - судовий збір, за позовом ОСОБА_8, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь), код ЄДРПОУ 05383075 у розмірі 1135 грн. 28 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.