Постанова № 23993948, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 14:17 № 2а-4253/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Добрянської Я.І.

секретаря судового засідання Юзини О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Техно-Темп»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні діїза участю представників сторін:

від позивача: Федорець С.В. (директор, наказ № 1-Л від 16.10.2000 р.);

ОСОБА_2 (довіреність № 13/Д від 25.04.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 73 від 12.03.2012 р.)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 26.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне підприємство «Техно-Темп» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2012 р. було відкрито провадження у справі № 2а-4253/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26.04.2012 р. представник позивача та директор позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- зобов'язати ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва зарахувати кошти які були сплачені ПП «ТЕХНО-ТЕМП»:

- До декларації № 332440 від 19.11.2010 р. на суму 3809,00 грн.

- До декларації № 349831 від 17.12.2010 р. на суму 2000,00 грн.

- До декларації № 399010 від 20.01.2011 р. на суму 5000.00 грн.

- До декларації № 13688 від 17.02.2011 р. на суму 1000,00 грн.

- До декларації № 65051 від 18.03.2011 р. на суму 4600,00 грн.

- До декларації № 139052 від 19.04.2011 р. на суму 6189,00 грн.

- До декларації № 178437 від 20.05.2011 р. на суму 2600,00 грн.

- До декларації № 184882 від 15.06.2011 р. на суму 1582.00 грн.

- До декларації № 223900 від 19.07.2011 р. на суму 10786,00 грн.

- До декларації № 269729 від 22.08.2011 р. на суму 4518,00 грн.

- До декларації № 276011 від 19.09.2011р. на суму 2727,00 грн. в рахунок сплати «податку на додану вартість»в повному обсязі;

- зобов'язати ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва зарахувати кошти які були сплачені ПП «ТЕХНО-ТЕМП»

- До декларації № 427569 від 08.02.2011 р. на суму 1650,00 грн.

- До декларації № 156595 від 05.05.2011 р. на суму 700,00 грн.

- До декларації № 254470 від 09.08.2011 р. на суму 6617,00 грн. в рахунок сплати «податку на прибуток підприємства»в повному обсязі;

- зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі міста Києва внести зміни в картку особового рахунку ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з «податку на додану вартість»враховуючи всі сплати ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з «податку на додану вартість»;

- зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі міста Києва внести зміни в картку особового рахунку ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з «податку на прибуток підприємства»враховуючи всі сплати ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з «податку на прибуток підприємства»;

- визнати дії ДПІ у Солом'янському районі міста Києва щодо зміни призначення платежу -протиправними;

- відшкодувати ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з Державного бюджету України 32,19 грн. понесених судових витрат на р/р 260 000 002 973 13 у ПАТ «Універсал Банк»МФО 322001.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем було протиправно змінено призначення платежів щодо коштів позивача, сплачених ним як самостійно визначені податкові зобов'язання за деклараціями по ПДВ та податку на прибуток в періоді з листопада 2010 р. по вересень 2011 р., зарахувавши такі кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, визначених податковим органом в податкових повідомленнях-рішеннях, що на момент таких протиправних дій відповідача зі зміни призначення платежу, були оскаржені в судовому порядку, а відповідно такі податкові зобов'язання не набули статусу податкового боргу.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у позові відмовити з тих підстав, що оскільки за податковими повідомленнями-рішеннями позивачем не було сплачено визначеної в таких рішеннях суми податкових зобов'язань, то відповідно до ст.87.9 та ст.89 Податкового кодексу України, податковий орган зарахував кошти, сплачені позивачем за податковими деклараціями по ПДВ та податку на прибуток в періоді з листопада 2010 р. по вересень 2011 р. - в рахунок погашення податкового боргу.

Також, зважаючи на реорганізацію Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, відповідача протокольною ухвалою суду було замінено його правонаступником Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 р. зі змінами та доповненнями, та інших законодавчих актів, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ПП «Техно-Темп», за результатами якої було складено Акт № 17873/2308/31115637 від 05.11.2010 р.

На підставі вказаного Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. на суму 55 656,00 грн. (з податку на додану вартість);

- № 0004122308/0 від 19.11.2010 р. на суму 83 483,00 грн. (з податку на прибуток).

20 грудня 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року по справі № 2а-18916/10/2670, у задоволенні позову позивачеві було відмовлено.

06.04.2011 року позивачем було подано апеляційну скаргу про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року.

08 грудня 2011 року Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року по справі № 2а-18916/10/2670 -без змін.

26 грудня 2011 року позивачем було подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року. 27 грудня 2011 року Вищий адміністративний суд України прийняв ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «Техно-Темп».

В період з листопада 2010 р. по вересень 2011 р. ПП «Техно-Темп»платіжними дорученнями було сплачено до державного бюджету суми самостійно визначених податкових зобов'язань по податку на додану вартість відповідно до:

- декларації № 332440 від 19.11.2010 р. на суму 3809,00 грн.

- декларації № 349831 від 17.12.2010 р. на суму 2000,00 грн.

- декларації № 399010 від 20.01.2011 р. на суму 5000.00 грн.

- декларації № 13688 від 17.02.2011 р. на суму 1000,00 грн.

- декларації № 65051 від 18.03.2011 р. на суму 4600,00 грн.

- декларації № 139052 від 19.04.2011 р. на суму 6189,00 грн.

- декларації № 178437 від 20.05.2011 р. на суму 2600,00 грн.

- декларації № 184882 від 15.06.2011 р. на суму 1582.00 грн.

- декларації № 223900 від 19.07.2011 р. на суму 10786,00 грн.

- декларації № 269729 від 22.08.2011 р. на суму 4518,00 грн.

- декларації № 276011 від 19.09.2011р. на суму 2727,00 грн.

А також, по податку на прибуток підприємства відповідно до:

- декларації № 427569 від 08.02.2011 р. на суму 1650,00 грн.

- декларації № 156595 від 05.05.2011 р. на суму 700,00 грн.

Однак, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було змінено призначення зазначених платежів та зараховано вказані суми в рахунок погашення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. на суму 55 656,00 грн. (з податку на додану вартість) та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р. на суму 83 483,00 грн. (з податку на прибуток).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, з підстав відсутності в податкового органу повноважень змінювати призначення платежу зараховуючи кошти в рахунок погашення податкового зобов'язання, що не набуло статусу податкового боргу, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно ст. 2 зазначеного Закону, завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Статтею 10 даного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, зокрема державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до вимог п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, податкові повідомленнями-рішеннями № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. на суму 55 656,00 грн. (з податку на додану вартість) та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р. на суму 83 483,00 грн. (з податку на прибуток) були оскаржені ПП «Техно-Темп»в судовому поряду:

- 20 грудня 2010 року до Окружного адміністративного суду міста Києва;

- 06 квітня 2011 року до Київського апеляційного адміністративного суду.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 08 грудня 2011 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року по справі № 2а-18916/10/2670 -без змін. Відповідно до вимог ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З наведеного вбачається, що суми податкових зобов'язань, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р., набули статусу узгоджених тільки з моменту прийняття рішення судом апеляційної інстанції по справі щодо оскарження таких рішень, а саме 08 грудня 2011 року. А відповідно, тільки після узгодження сум податкових зобов'язань, та їх несплаті у строки, встановлені чинним законодавством, такі суми можуть вважатися податковим боргом.

Таким чином, з наявних матеріалів справи видно, що відповідачем було змінено призначення платежів щодо коштів позивача, сплачених ним як самостійно визначені податкові зобов'язання за деклараціями по ПДВ та податку на прибуток в періоді з листопада 2010 р. по вересень 2011 р., зарахувавши такі кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, визначених податковим органом в податкових повідомленнях-рішеннях (№ 0004132308/0 від 19.11.2010 р. та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р.), що на момент таких дій відповідача зі зміни призначення платежу, були оскаржені в судовому порядку, а відповідно суми таких податкових зобов'язань були не узгодженими та не набули статусу податкового боргу.

Обґрунтованих пояснень щодо правомірності таких дій відповідача (відносно зміни призначення платежу платника податків та зарахування коштів в рахунок погашення неузгоджених податкових зобов'язань), представником відповідача в судовому засіданні надано не було.

Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України від 20.05.1999 р. № 679-ХІV «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Аналіз норм наведеного вище законодавства дає підстави зробити висновок, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику.

Тому, суми податкових зобов'язань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим Кодексом України визначено вичерпний перелік прав контролюючих органів (Стаття 20. Права органів державної податкової служби), якими контролюючі органи керуються з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких прав відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Враховуючи наведене вище, наявні матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд вважає протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі міста Києва щодо зміни призначення платежів позивача та зарахування коштів в рахунок неузгодженого податкового зобов'язання, що відповідно не набуло статусу податкового боргу.

Щодо інших позовних вимог позивача: зобов'язання відповідача зарахувати кошти, які були сплачені позивачем до відповідних декларацій з ПДВ та податку на прибуток підприємства та зобов'язання відповідача внести зміни в картку особового рахунку позивача з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства, враховуючи відповідні сплати, - суд приходить до висновку про відмову в цих позовних вимогах, оскільки вказані позовні вимоги не є способом захисту права суб'єкта господарювання щодо сплати до Державного бюджету самостійно визначених сум податків за податковими деклараціями.

Таким чином, зважаючи на те, ще суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відносно зміни призначення платежів позивача (сплачених ним за податковими деклараціями по ПДВ та податку на прибуток підприємства в періоді з листопада 2010 р. по вересень 2011 р.), то право позивача на сплату до Державного бюджету самостійно визначених сум податків за податковими деклараціями -в даному випадку було відповідно захищено. А відтак, при визнанні дій відповідача щодо зміни призначення платежу протиправними, податковий орган, як наслідок, зобов'язаний вчинити відповідні дії, передбачені чинним законодавством, щодо зарахування коштів позивача на рахунки по сплаті відповідних податків та внесення відповідних змін до облікових карток платника податків.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності вчинених ним дій щодо зміни призначення платежів позивача та зарахування коштів в рахунок неузгодженого податкового зобов'язання, що відповідно не набуло статусу податкового боргу.

Натоміть позивач надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, щодо протиправності дій відповідача відносно зміни призначення платежів позивача та зарахування коштів в рахунок неузгодженого податкового зобов'язання, що відповідно не набуло статусу податкового боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету в половинному розмірі від сплаченої позивачем суми судового збору.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 86, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Держаної податкової служби, щодо зміни призначення платежів відносно коштів Приватного Підприємства «Техно-Темп», сплачених ним за податковими деклараціями по ПДВ та податку на прибуток підприємства в періоді з листопада 2010 р. по вересень 2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного Підприємства «Техно-Темп»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 16,10 грн. на р/р 260 000 002 973 13 у ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 27.04.2012 р.