Постанова № 23993937, 24.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.04.12Справа №2а-70/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді -Дудкіної Т.М.,

при секретарі -Прокопенко О.О.,

за участю представників:

позивача -Першиної Т.В., Кочубея О.В.,

відповідача -Нікольської К.Б., Харькової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби, за участю у справі Прокурора міста Севастополя, про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року № 0000782310/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ремонтні роботи здійснювались на території військового корабля іншої держави, територія корабля не є митною територією України, тому послуги по ремонту кораблів іноземної держави, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому з заявленими вимогами не погодився, зазначив: згідно з частиною першою статті 5 Митного кодексу України митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України; військовий корабель, який ремонтується на території України - це об'єкт, що знаходиться на території України; відповідно до п.2 ст.2 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 (далі - Угода) під підприємствами, організаціями та установами Чорноморського флоту Російської Федерації слід розуміти розміщені на території України об'єкти Чорноморського флоту Російської Федерації, що укомплектовані військовослужбовцями і цивільними особами та займаються виробничо-господарською, лікувально-оздоровчою або іншою подібною діяльністю в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації; положенням п.2 ст. 6 вказаної Угоди визначено, що господарська діяльність підприємств, організацій та установ Чорноморського флоту Російської Федерації не повинна суперечити законодавству України. Згідно з п.1 ст.14 Угоди підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України; Верховний Суд України при розгляді аналогічної справи за винятковими обставинами у постанові від 09.06.2009 проаналізував положення ст. 5 Митного кодексу України, ст. 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною Радою України 24 березня 1999 року), дійшов висновку про те, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, тому висновок судів про те, що ці роботи були виконані на території іншої держави, є помилковим /т.1, а.с.78-79/.

30.01.2012 від позивача до суду надійшли письмові пояснення у справі, у яких, зокрема, зазначено: при виконанні зобов'язань по контрактах й додаткових угод до них, позивач здійснював виробничу діяльність з ремонту військових кораблів (суден) Чорноморського Флоту Російської Федерації, а не поставку товарів; територія військового корабля не є митною територією України; податок на додану вартість є внутрішнім податком на споживання й ним не можуть оподатковуватися послуги, які призначені до використання за межами України /а.с.198-203/.

Представник відповідача у попередньому судовому засіданні 08.02.2012 надав суду додаткові письмові заперечення, у яких, зокрема, зазначив: Конвенція ООН з морського права від 1982 року, ратифікована Законом України від 03 червня 1999 року №728-XIV не передбачає того, що національність судна є територією держави, під чиїм прапором судно має право плавати; імунітет військового корабля означає його незалежність від юрисдикції іноземних держав; як слідує з практики застосування термінів юриспруденції, під терміном «юрисдикція»слід вважати коло питань, що відносяться до ведення держави або державної установи; таким чином, надання будь-якою державою своєї національності судну (реєстрації судів на її території і права плавати під його прапором) не означає розповсюдження на нього її території, а лише обумовлено необхідністю ефективно вирішувати адміністративні, технічні і соціальні питання, що відносяться до ведення цієї держави і здійснювати контроль над суднами, плаваючими під його прапором; виходячи з вимог абз. 1 п п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»ставка податку на додану вартість у розмірі 0 % може застосовуватися до робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України, з обов'язковим оформленням вантажних митних декларацій, що підтверджують ввезення та вивезення товарів; за визначенням статті 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) -митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування /т.6, а.с.220-222/.

У судовому засіданні 28.02.2012 відповідач надав доповнення до заперечення, у якому виклав додаткове обґрунтування своїх заперечень /т.6, а.с. 231-232/.

Листом від 13.03.2012 Перший заступник прокурора м. Севастополя повідомив про вступ прокурора у розгляд справи /т.7, а.с.3/.

24.03.2012 позивач надав суду письмові пояснення на заперечення відповідача /т. 7, а.с.4-12/.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи правильна назва відповідача - «Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби».

У судовому засіданні 24.04.2012 представник позивача заявлені вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2012 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У період з 12 жовтня 2009 року по 23 листопада 2009 року працівниками Державної податкової інспекції Нахімовського району м. Севастополя проведено планову виїзну перевірку Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення платником податку позивачем пункту 7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях з поставки послуг з ремонту військових кораблів Міністерства оборони Російської Федерації, місце надання яких знаходиться на митній території України, на загальну суму 79 643 202,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 15 928 640,00 грн. Одночасно, перевіркою встановлено, що на порушення пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем занижений податковий кредит на загальну суму 4 409 114,00 грн., по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності -ремонту військових кораблів Міністерства оборони Російської Федерації, місце надання яких знаходиться на митній території України, які є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Внаслідок таких порушень позивачем занижений податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 519 526,00 грн.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 2098/10/23-123/22288616/143 від 30 листопада 2009 року /т.1, а.с.13-69/.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року № 0000782310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 040 567,00 грн, у тому числі: 11 519 526,00 грн. - основний платіж, 11 521 041,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції /т.1, а.с.12/.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку.

Рішеннями Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 16.02.2010 за вих. № 1017/10/25-020, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 21.04.2010 за вих. №1519/7/25-030, Державної податкової адміністрації України від 01.07.2010 за вих. №12970/7/25-0115, скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, -без змін /т.6. а.с.3-9/.

Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації є юридичною особою України, резидентом України. Основним видом діяльності Заводу є виконання ремонтних і модернізаційних робіт на кораблях і суднах, незалежно від їх національної належності.

Операції з продажу робіт (послуг), за якими відповідачем визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, були виконані позивачем на підставі державних контрактів на виконання робіт федеральних державних потреб, укладених з замовником - Міністерством оборони Російської Федерації: від 17 січня 2008 року №714/13/27/КР/0026-08; від 21 січня 2008 року №714/13/27/КР/0364-08; від 21 січня 2008 року №714/13/27/КР/ 0365-08; від 21 січня 2008 року №714/13/27/КР/0366-08; від 08 квітня 2008 року №714/13/27/КР/0800-08; від 08 квітня 2008 року №714/13/27/КР/0801-08; від 09 червня 2008 року №714/13/27/КР/1044-08; від 20 лютого 2008 року №743/06/27/КР/0465-08; від 14 травня 2008 року №713/13/27/КР/0960-08; від 14 травня 2008 року №743/06/27/КР/0958-08; від 14 травня 2008 року №743/06/27/КР/0959-08; від 08 вересня 2008 року № 64/2/3605/1-08; від 09 червня 2008 року №708/04/27/КР/1045-08; від 03 березня 2009 року № 714/13/27/КР/0395-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0396-09; від 11 вересня 2008 року №714/13/27/КР/1192-08; від 11 вересня 2008 року №714/13/27/КР/1193-08; від 11 вересня 2008 року №714/13/27/КР/1194-08; від 11 вересня 2008 року №714/13/27/КР/1195-08; від 23 жовтня 2008 року № 714/13/27/КР/1327-08; від 14 листопада 2008 року №714/13/27/КР/1426-08; від 20 квітня 2008 року №71/51/13/3140/5-08; від 20 лютого 2008 року №743/06/27/КР/0462-08; від 20 лютого 2008 року №743/06/27/КР/0463-08; від 20 лютого 2008 року №743/06/27/КР/0464-08; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0397-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0398-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0399-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0400-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0401-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0402-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0403-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0404-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0405-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0406-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0407-09; від 08 вересня 2009 року №714/13/27/КЭ/1065-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0408-09; від 03 березня 2009 року №714/13/27/КР/0414-09; від 17 березня 2009 року №743/06/27/КР/0606-09; від 25 лютого 2009 року №708/08/27/КР/0507-09.

Предметом вказаних контрактів є ремонт військової техніки військових кораблів та суден, суднопідйомного обладнання військових кораблів, корабельних систем та механізмів військових кораблів, засобів навігації військових кораблів Російської Федерації.

Вартість контрактів визначена з урахуванням податку на додану вартість.

Операції з ремонту військових кораблів позивач, на підставі підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та підпункту «г»пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", визначив, як операції, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а обсяги робіт відобразив у рядку 9.1 декларацій з податку на додану вартість «крім того, поставка послуг за межами митної території України або послуг, місце поставки яких визначено відповідно до п.6.5 ст.6 зазначеного Закону за межами митної території України".

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на

додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та

послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з

передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення

заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування

лізингоотримувачу (орендарю).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (пункт 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість").

За правилом пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на

додану вартість" місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.

Місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику (підпункт "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Частиною першою статті 5 Митного кодексу України визначено, що митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється юрисдикція України.

Отже, військовий корабель, який ремонтується на території України, незалежно від його приналежності до певної держави, - це об'єкт, що знаходиться на території України.

Статтею 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 (далі - Угода) передбачено, що українська сторона передає російській стороні в оренду земельні ділянки, на яких розміщені російські об'єкти.

Таким чином, місця дислокації Чорноморського Флоту Російської Федерації є територією України. У межах цих місць дислокації Російська Федерація здійснює певні права і прерогативи, передбачені положеннями даної Угоди.

Відповідно до статті 14 Угоди підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Одночасно статтею 14 Угоди не передбачено встановлення особливих правил, що відрізняються від податкового законодавства України.

На підставі вказаних вище положень законодавства України Верховний Суд України у постанові від 09.06.2009 у справі N 09/129 за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, дійшов висновку про те, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України.

Відповідно до статті 91 Конвенції ООН з морського права кожна держава визначає умови надання своєї національності судам, реєстрації судів на його території і права плавати під його прапором.

Згідно зі статтею 94 Конвенції ООН з морського права кожна держава ефективно здійснює в адміністративних, технічних і соціальних питаннях свою юрисдикцію і контроль над судами, що плавають під його прапором.

Надання будь-якою державою своєї національності судну (реєстрації судів на її території і права плавати під його прапором) не зумовлює визначення митної території, а лише викликано необхідністю ефективно вирішувати адміністративні, технічні і соціальні питання, що відносяться до ведення цієї держави і здійснювати контроль над суднами, плаваючими під його прапором.

Таким чином, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України.

Пунктом 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Відповідно до визначень, наведених у Митному кодексі України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

При цьому обов'язковою вимогою переміщення товарів через митний кордон України у відповідному напрямку є оформлення вантажної митної декларації що і підтверджує ввезення товарів на митну територію України і вивезення товарів з митної території України.

Згідно з абзацом 12 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Належних доказів експорту товарів позивач суду не надав.

Згідно зі статтею 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Статтею 206 Митного кодексу України передбачено, що дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 207 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. N 1855, рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) (далі - допущення товарів до переміщення) приймається керівником митного органу або уповноваженою ним посадовою особою на підставі заяви заінтересованої особи.

За правилом статті 208 Митного кодексу України загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом

Позивачем не оспорюються та не спростовані належними доказами ті факти, що: дозволи на тимчасове ввезення на митну територію України військових кораблів, на яких здійснювалися ремонтні роботи, митними органами не надавалися; після завершення ремонтних робіт відповідні кораблі за межі митної території України не вивозилися та вивезенню не підлягали; митним органом в порядку глави 34 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення військових кораблів на митну територію України не визначався та не продовжувався; місцем дислокації відповідних військових кораблів є саме митна територія України; митним органом в порядку глави 34 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення військових кораблів на митну територію України не визначався та не продовжувався.

Зазначена специфіка місцезнаходження військових кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації обумовлена статусом об'єктів флоту, визначеного Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997

Довід позивача про те, що надані послуги призначені для використання та споживання за межами митної території України, не підтверджений жодним доказом.

З наведених вище положень законодавства України суд дійшов висновку, що послуги з ремонту військових кораблів, на які поширюється дія Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, призначені для використання саме на митній території України, як території дислокації відповідних військових кораблів.

Положення підпункту "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги, зокрема у сфері проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику, на спірні відносини не поширюються, оскільки, як встановлено судом, послуги зі здійснення ремонтних робіт виконувалися на митній території України й сама по собі приналежність військових кораблів до інших держав, статус та межі митної території України не змінюють.

З аналізу положень пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що поняття «місце, де фактично надаються послуги»застосовується та підлягає визначенню з метою правильності оподаткування операцій, виключно в тому контексті, чи знаходиться таке місце на митній території України чи за межами митної території України. Статус окремих об'єктів, як-то: військових кораблів, місць розміщення дипломатичних представництв та консульських установ інших держав на території України, не спростовує їх знаходження на митній території України з метою оподаткування, не змінює та не може змінювати правила оподаткування, оскільки у іншому випадку суб'єкти господарювання, що надають послуги у названих місцях (об'єктах) будуть мати не передбачені законом переваги порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які зареєстровані як платники податку на додану вартість та здійснюють свою діяльність на тій самій території, але на інших об'єктах (місцях). Набуття таких переваг певними суб'єктами господарювання, зокрема, й Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації суперечить визначеному статтею 3 Закону України «Про систему оподаткування» принципу рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року №0000782310/0 прийнято відповідачем стосовно позивача правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Постанова складена у повному обсязі 28.04.2012.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Т.М. Дудкіна

Згідно з оригіналом

Суддя Т.М. Дудкіна