Постанова № 23993860, 23.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2012 року № 2а-3391/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чейл Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення № 0001352330 від 10.10.2011року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чейл Юкрейн" (надалі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011р. №0001352330.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3391/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 квітня 2012 року.

05 квітня 2012 року в судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження з огляду на подане письмове клопотання сторін про розгляд справи в порядку ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову

невиїзну перевірку ТОВ «Чейл Юкрейн»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.7.4.5.п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 та п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 13.09.2011р. №423/1-23-30-35791141 та винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0001352330 від 10.10.2011р.

З огляду на письмові заперечення, наявні в матеріалах справи, правова позиція Відповідача ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено наявність фінансово-договірних відносин між ТОВ «Чейл Юкрейна»та ТОВ «Брендком».

Під час дослідження відповідачем податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Брендком», встановлено, що місцезнаходження ТОВ «БРЕНДКОМ»згідно з податковими накладними м. Київ, вул. Володимирська 7, оф.1, а відповідно до баз даних місцезнаходження ТОВ «Брендком»в період 05.06.2010 по 25.01.2011 «не встановлено»,

Проте, з 26.01.2011 року місцезнаходження підприємства встановлено, а саме: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд.8/14,оф.8.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ТОВ «Брендком»було направлено лист до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.05.2009 № 47, яким повідомлено про зміну фактичної адреси; м. Київ, вул. Володимирська 7, оф.1.

Відповідно п.п.7.4.5.п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями "Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами."

Відповідач також зазначає, що форма заповнення податкової накладної затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, де чітко зазначено місцезнахоження продавця.

Відповідно п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями "Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної."

Контролюючий орган вказує на встановлені порушення позивачем п.201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в частині того "Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, в тому числі місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку.

Враховуючи зазначене, на думку податкового органу, позивач позбавлений законного права на податковий кредит.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, приймає до уваги правову позицію Позивача, тим самим вважаючи, що спірне податкове повідомлення -рішення Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як свідчать матеріали адміністративного позову та письмові докази, зібрані в ході судового розгляду справи, на формування Позивачем власного податкового кредиту в спірній сумі, мали вплив наступні обставини.

Так, Між Позивачем та ТОВ «Самсунг-.Електронікс Україна Компані»було укладено Договір від 05.05.2010р. № А/166/21-0510, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надати комплекс рекламних, інформаційних, організаційних послуг, а саме: послуги по виготовленню рекламних матеріалів, послуги по розміщенню рекламних матеріалів і медіа-плануванню, послуги по розробці творчих концепцій рекламування товарів торгової марки «Самсунг», виготовлення рекламних матеріалів, розміщення реклами в ЗМІ тощо.

На виконання Договору, укладеного із ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», Позивач уклав Договір від 14.06.2010 р. № 180510 з ТОВ «Брендком», згідно з яким ТОВ «Брендком»зобов'язується надати Позивачу послуги, спрямовані на просування та популяризацію товарів та послуг торгової марки «Самсунг», суттю яких є формування або підтримка обізнаності споживачів та підвищення їх інтересу до вказаної торгової марки; виготовлення та розміщення реклами, а також інші роботи та/або послуги в порядку та відповідно до умов визначених договором та додатками до нього.

Позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Обсяг послуг, замовлених ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані»у Позивача, деталізований у додатках до Договору від 05.05.2010 р. № А/166/21-0510.

На підтвердження отримання ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані»визначених послуг за Договором та додатками до нього, позивачем до матеріалів справи надано Актами прийому-передачі наданих послуг.

Факт надання послуг ТОВ «Брендком»та їх отримання Позивачем згідно з Договором підтверджується відповідними актами прийому-передачі наданих послуг та податковими накладними, на підставі яких Позивач включив суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Здійснення оплати Позивачем отриманих від ТОВ «Брендком»послуг підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями.

Первинними документами, що підтверджують господарські правовідносини між Позивачем та ТОВ «Брендком»є наступні документи, а саме:

Документи, що обумовлюють обсяг замовлених ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», організованих до виконання Позивачем та виконаних ТОВ «Брендком»послуг;

додатки до договорів Позивача з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані»та ТОВ «Брендком», в яких деталізовані замовлені послуги;

акти прийому-передачі послуг в розрізі замовлених та наданих послуг, що підтверджують надання послуг ТОВ «Брендком»(виконавцем) Позивачу та Позивачем як організатором - ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані»(замовнику);

платіжні доручення на оплату послуг ТОВ «Брендком»в розрізі додатків до договорів, в яких були деталізовані замовлені послуги та актів виконаних робіт, що підтверджують їх надання;

податкові накладні стосовно послуг, наданих ТОВ «Брендком» в розрізі додатків до договорів, відповідно до ці послуги були замовлені, актів прийому-передачі цих послуг та платіжних доручень на їх оплату.

Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з доводами Позивача стосовно того, що податкове законодавство України не ставить в залежність право Позивача на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону. протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, порушення якого, на думку Відповідача, вчинено Позивачем не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, вбачається за можливе прийти до висновку, що Закон про ПДВ передбачає такі вимоги для включення сплаченого постачальникам ПДВ до складу податкового кредиту покупця:

суми ПДВ нараховані/сплачені платником податків;

пов'язаність витрат із господарською діяльністю з метою подальшого використання;

підтвердження сплаченої суми ПДВ податковою накладною, виписаною продавцем товару/постачальником послуг.

Суд погоджується з доводами Позивача стосовно сплати суми ПДВ у ціні придбаних послуг, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

З приводу належності податкових накладних, наданих ТОВ «Брендком»на користь Позивача, суд зазначає таке.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ та п.201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Судом встановлено, а сторонами не заперечувалось, що ТОВ «Брендком»на момент складання податкових накладних і станом на сьогоднішній день є належним чином зареєстрованим платником ПДВ, відповідно до Свідоцтво № 100077698 від 15.11.2007 р., що також підтверджується даними про платників ПДВ, розміщеними на офіційному сайті Державної податкової служби України.

Отже, на думку суду, Позивач дотримався вимог законодавства та мав право включити суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних у ТОВ «Брендком»послуг, до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Щодо належного оформлення податкових накладних, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Відповідач в Акті перевірки вказує на те, що з боку Позивача було допущено порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ та п. 198.6 ст. 198 ПК України.

При цьому, вказані норми Закону про ПДВ та ПК України передбачають відповідальність у вигляді фінансових санкцій у випадку включення платником податку до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженої податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на наявність у Позивача податкових накладних, що, в тому числі, підтверджують отримання послуг від ТОВ «Брендком», а також були надані Відповідачу разом з запереченнями на Акт перевірки, Позивачем, на думку суду, не порушено положення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ та п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Позивач звертає увагу, що перераховані в розділі і цієї позовної заяви податкові містять всі реквізити, передбачені як загальними вимогами до первинних документів, зокрема, п.2 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так і вимогами до форми заповнення податкової накладної, передбаченими Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., п.201.1 ст. 201 ПК України, п.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

У тому числі, всі вказані податкові накладні мали заповнену графу «місцезнаходження юридичної особи продавця», де було вказано, що місцезнаходженням ТОВ «Брендком»є м. Київ, вул. Володимирська, 7. оф.1, що відповідає даним у свідоцтві платника ПДВ, яке було видане ТОВ «Брендком»у 2007 році і дійсне по сьогодні.

Таким чином, Позивач отримав від свого контрагента, ТОВ «Брендком»податкові накладні, які містять всі передбачені законодавством реквізити. При цьому, обов'язок Позивача перевіряти достовірність внесених до податкових накладних відомостей чинним законодавством не передбачено.

Крім того, посилання Відповідача на не встановлення місцезнаходження ТОВ «Брендком» з 05.06.2010 р. по 25.01.2011 р. згідно з базами даних цього податкового органу, на думку суду, не є належним доказом відсутності у позивача права на податковий кредит, враховуючи наступне. Інформація з бази даних органів податкової служби, є внутрішньою службовою інформацією, до якої немає публічного доступу. Таким чином, така інформація не може бути єдиною підставою для висновку про порушення платниками податків норм чинного законодавства.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Брендком»повідомило про зміну своєї фактичної адреси ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 13.05.2009 р. Листом за вих. № 47.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, місцезнаходженням ТОВ «Брендком»є: 01025, м. Київ, Шевченківський район, вул. Володимирська, 7, офіс 1.

Місцезнаходження ТОВ «Брендком»за вищевказаною адресою також підтверджується Листом Державної податкової адміністрації України від 11.10.2011р. № 7819/10/33-035, копія якого наявна а матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Крім того, з огляду на Акт перевірки Позивача, вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом не було здійснено аналізу первинних бухгалтерських документів Контрагента по спірним господарським взаємовідносинам, які могли б підтвердити або спростувати факт надання рекламних послуг з боку Контрагента на користь Позивача.

При проведенні перевірки Позивача податковим органом була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість).

Однак, інформація бази даних «АІС»не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже не може бути використана під час проведення документальної виїзної перевірки як належний доказ.

Узагальнюючи наведене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що в процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б у сукупності підтверджували позицію Відповідача, викладену в Акті перевірки, а тому спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні придбаних послуг, а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленою податковою накладною.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 13.01.2012 р. за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідач також не надав до матеріалів справи вироків суду по посадовим особам контрагента позивача, не надав доказів визначення контрагенту позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем, що у сукупності давало б підстави суду погодитись з правовим обґрунтуванням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки Акту перевірки такими, що не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення №0001352330 від 10.10.2011 року підлягає скасуванню як протиправне.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Позивач, в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Чейл Юкрейн», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чейл Юкрейн»- задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001352330 від 10.10.2011

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чейл Юкрейн»(01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75-А,) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.