Постанова № 23993841, 23.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2012 року 15:50 № 2а-2342/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансера" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012р. №000462311 та №000452311

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій потиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 року № 0000462311, № 000452311.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3488,00 грн. (2 790,00 грн. -основний платіж, 698,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та з податку на прибуток в розмірі 4359,00 грн. (3487,00 грн. -основний платіж, 872,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

ТОВ "Трансера" зареєстроване Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 15.07.2009 року та є платником податків (ЄДРПОУ 3681900).

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 210606 основними видами діяльності ТОВ "Трансера" є ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань -КВЕД 31.62.3; електромонтажні роботи -КВЕД 45.31.0; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням -КВЕД 51.87.0; діяльність у сфері інжинірингу -КВЕД 74.20.1.

На підставі пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28.12.2011 року за № 4783, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу по взаємодії із правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби І рангу Сидорчуком С.О. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансера" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс» за період з 01.11.2010 по 30.11.2010 року.

У ході перевірки встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 487,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2010 року в сумі 3 487,00 грн., та підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" в результаті чого знижено податок на додану вартість на суму 2790,00 в т.ч. по періодам: за листопад 2010 року в розмірі 2790 грн., про що було складено акт від 12.01.2012 р. № 176/23-11/36581900.

На підставі висновків Акта перевірки, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000462311 від 27.01.2012 року відповідно до якого Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 359,00 грн., в т.ч. за основним платежем -3487,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -872,00 грн. та №000452311 від 27.01.2012 року відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 487,00 грн., в т.ч. за основним платежем -2 790,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -698,00 грн.

Під час проведення перевірки позивача використано дані документальної невиїзної перевірки його контрагента: ТОВ "БК "Стандарт Плюс", у ході якої встановлено відсутність у зазначеного підприємства трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна, що необхідне для ведення фінансово-господарської діяльності, а також відсутність підприємства за юридичною адресою. У той же час, доказів внесення такої інформації до ЕДРПО суду не надано.

Разом з тим, згідно висновку експерта експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області від 06.05.2011 року № 11121009015/6, проведеного на підставі Постанови про призначення почеркознавчої експертизи 26.04.2011 року винесеної старшим слідчим, з ОВС СВ ПМ ДПА. в Полтавській області майором податкової міліції Сіряковим О. А., за матеріалами кримінальної справи № 11121009015, підпис в документах ТОВ "БК "Стандарт Плюс" виконаний не директором підприємства - ОСОБА_1, а іншою особою.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про невідповідність первинних документів на отримання послуг від зазначеного вище підприємства вимогам законодавства. До того ж, у зв'язку з тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом , на думку відповідача, у дійсності не мали місця, укладені між цими особами договори відповідачем визнано нікчемними.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.11.2010 року між ТОВ «Трансера»(Замовник) в особі директора Чеботурова B.C., з однієї сторони та ТОВ «БК «Стандарт Плюс»(Підрядник) в особі директора ОСОБА_1., з другої сторони укладено договір №114/2010 за умовами якого: Підрядник зобов'язується змонтувати на об'єкті наступні системи «Автоматична установка пожежної сигналізації», «Оповіщення про пожежу та управління евакуацією», «Система охоронної сигналізації», та провести пусконалагоджувальні роботи по вказаним схемам.

Відповідно до ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел суб'єкта господарювання на вчинення такого правочину.

Судом встановлено, що відповідачем жодними доказами не доведено умислу позивача на вчинення правочину, що порушує публічний порядок.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд враховує той факт, що відповідачем не доведено наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності контрагента позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, яка б набрала законної сили.

Фактичне виконання вказаного Договору №114/2010 підтверджується Актами здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010 року на загальну суму 16740,54 грн., підписаними повноважними представниками Сторін, відповідно до якого «Виконавцем»були проведені такі роботи (надані послуги), та податковою накладною № 471 від 19.11.2010 року. Оплата виконаних робіт ТОВ "Трансера" підтверджується банківською випискою № 233 від 03.12.2010 року.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємств основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання контрагентом вимог податкового законодавства.

До того ж, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Господарська діяльність ТОВ "БК "Стандарт Плюс"на момент здійснення правочинів не припинена, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у ТОВ "Трансера", ТОВ "БК "Стандарт Плюс" наміру на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, яка діяла на момент укладення договору 19.11.2010 року), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, … (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки позивачем надано договір, належним чином оформлені первинні документи, що складалися при проведенні господарських операцій з надання послуг.

Наведене свідчить про безпідставність невизнання відповідачем валових витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Вирішуючи питання щодо правомірності/неправомірності невизнання відповідачем податкового кредиту, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "БК "Стандарт Плюс" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "БК "Стандарт Плюс" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Тому податковим органом не визнано податковий кредит у періоді, що перевірявся, оскільки такий кредит сформований на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "БК "Стандарт Плюс". На думку відповідача така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки виписана на виконання договору, що визнаний відповідачем нікчемним.

Оскільки в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкової накладної від імені контрагента позивача, на підставі якої сформовано податковий кредит, суд вважає, що такі висновки відповідача суперечать вимогам законодавства.

Зокрема, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року ( в редакції, яка діяла на момент укладення договору від 19.11.2010 року) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, позивачем надано суду докази того, що укладений договір підряду з ТОВ «БК «Стандарт Плюс»пов'язаний з господарською діяльністю Позивача.

Так, 19.08.2010 ТОВ «Трансера»уклало договір з ТОВ «АЛЬСТОРМ»на загальну суму 58281,08 грн. відповідно до якого ТОВ «Трансера»зобов'язувалось розробити Робочий проект для систем «Автоматична установка пожежної сигналізації»(АПС), «Оповіщення про пожежу та управління евакуацією», «Система охоронної сигналізації»для об'єкта - ремонт будівлі майнового комплексу Державної податкової адміністрації України (1/2 четвертого поверху - офісні приміщення) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, поставити обладнання, змонтувати на базі поставленого обладнання вказані системи (копії первинних документів щодо цієї господарської операції додаються).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БК «Стандарт Плюс»Позивач залучив для виконання частини робіт на цьому об'єкті. Тобто, уклавши договір підряду з ТОВ «БК «Стандарт Плюс», Позивач придбав послуги, використання яких дало позитивний вплив на результати господарської діяльності Позивача.

Таким чином, матеріали справи містять документи, надані на підтвердження виконання договору позивача із ТОВ "БК "Стандарт Плюс" які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача наявне письмове підтвердження оплати виконаних робіт, а також використання їх у власній господарській діяльності, у зав'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність віднесення витрат до складу валових та формування податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає заявлені позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними суд зазначає, що відповідач при проведенні перевірки діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансера" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 000462311 від 27.01.2012 р. про донарахування податку на прибутку та штрафних санкцій на суму 4359,00 грн. та № 000452311 від 27.01.2012 р. про донарахування податку на додану вартість 3488,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 78,47 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансера" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій