Ухвала суду № 23988340, 24.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/6577/11

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.

суддів - Потапчука В.О.

- Танасогло Т.М.

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участю: представників позивача -Бендатого А.М., Подольної Т.А.,

представника апелянта -Вовкович Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №00110723/0 від 11.08.2011 року в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 3 346 479,75 грн. та штрафних санкцій у розмірі 836 620 грн., податкового повідомлення-рішення № 00110323/0 від 11.08.2011 року та їх скасування,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»звернулася до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення № 00110723/0 від 11.08.2011 року в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 3 346 479,75 грн. та штрафних санкцій у розмірі 836 620 грн., податкове повідомлення-рішення № 00110323/0 від 11.08.2011 року та їх скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 00110723/0 від 11.08.2011 року в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 3 346 479,75 грн. та штрафних санкцій у розмірі 836 620 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 00110323/0 від 11.08.2011 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив вищезазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів протокольною ухвалою замінила сторону у справі, саме неналежного відповідача: Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.67) та згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, представники до суду прибули та надали свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом

першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що підставі відповідного проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі», за результатами якої складено відповідний акт від 27.07.2011 р., яким встановлено порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»), тобто встановлено заниження податку на прибуток у 2010 році всього у сумі 3 388 655 гривень, а також завищення від'ємного значення податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на загальну суму 60 200 грн. На підставі вказаного акту та виявлених порушень відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому слід зазначити, що позивач надавав заперечення до акту перевірки щодо обставин встановлених під час її проведення та заперечення щодо висновків зазначеного акту, але згідно відповіді на заперечення - висновки акту залишено без змін.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та відповідними висновками з яких виходив останній задовольняючи позов. При цьому слід наголосити на матеріалах справи з яких вбачається, що позивач звернувся до ТОВ «Інститут судових експертиз»від імені товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі»з проханням провести економічне дослідження щодо документального та нормативного підтвердження порушень, встановлених актом перевірки №4915/23-4/20957025 від 27.07.2011 року, складеного відповідачем за результатами перевірки. Так, ТОВ «Інститут судових експертиз»було складено Висновок № 3/001/1453/5 економічного дослідження (а.с.229-259 т. ІІ), яким спростовуються висновки ДПІ щодо відповідних порушень допущених позивачем, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами перевірки зроблено висновок про заниження суми приросту балансової вартості запасів та в порушення п. 5.9 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР підприємством не враховувались при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів їх вартість станом на початок та кінець податкових періодів. Так, згідно з даними декларації з Податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року -у сумі 10 837 538 грн., півріччя 2010 року - у сумі 10 479 826 грн., 3 квартали 2010 - у сумі 8 686 592 грн., 2010 р. та 1-й квартал 2011 р. (додаток К1/1) балансова вартість запасів станом на 01.01.2010 р., на 01.04.2010 р., на 01.07.2010 р„ на 01.10.2010 р., на 01.01.2011 р„ на 31.03.2011 р. становить 0 грн. Оскільки у попередньому акті перевірки від 24.03.2010 р. № 169/15-2/20957025/64, складеному СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі за період 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. порушень заповнень ряд. 01.2 та 04.2 не встановлено, балансова вартість запасів за даними попередньої перевірки станом на 01.01.2010 р. відповідає даним, наведеним у додатку К1/1 у розмірі 0 грн.». В результаті таких вихідних посилань, перевіряючі дійшли висновку про заниження приросту балансової вартості запасів: 1 квартал 2010 р. - у сумі 10 837 538 грн.; півріччя 2010 р. - у сумі 10 479 826 грн.; 3 квартали 2010 р. - у сумі 8 686 592 грн.; 2010 р. - у сумі 9 950 200 грн.; 1 квартал 2011 р. - занижено убуток балансової вартості у сумі 228 012 грн., з чим суд не погоджується з наступного.

Викладені вище обставини покладені в мотивування апеляційної скарги та відповідними доводами апелянт обґрунтовує свої заперечення проти задоволення вимог позивача.

Колегія суддів, з огляду на специфіку виниклих правовідносин та виходячи з предмет спору, вважає за необхідне для вирішення спірного питання застосувати відповідні норми податкового законодавства, які були чинні на момент виникнення спору та вирішення справи судом першої інстанції.

Отже, щодо порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»в частині заниження приросту балансової вартості запасів. Колегія суддів не погоджується із відповідними доводами апелянта виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що підприємство має право на включення до складу валових витрат вартості придбаних запасів. При цьому п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає особливості ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та

цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, з приводу відповідних доводів апелянта слід зазначити, що позивач суми витрат, сплачених за придбання запасів не відносив до складу валових витрат у відповідності до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно до Наказу № 4-Б від 24.12.2009 року про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства на 2010 рік оцінку запасів при відпуску здійснювало відповідно до П(С) 9 «Запаси», за методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Отже, позивач у зв'язку з не віднесенням до валових витрат вартості запасів в момент придбання не проводило коригування валових витрат чи валового доходу шляхом включення до них різниці балансової вартості запасів на початок та на кінець звітного періоду, як того вимагає п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим у податкових деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за 3 квартали 2010 року, за 2010 рік, за 1 квартал 2011 року (з уточнюючими розрахунками до них) позивач не відображав приріст/убуток балансової вартості запасів.

Колегія суддів проаналізувавши викладене вважає за необхідне зазначити, що співставлення приросту/убутку балансової вартості запасів з задекларованим у податковій декларації з податку на прибуток за 2010 р. свідчить про те, що позивачем занижено суму валового доходу за 2010 рік в розмірі 2 697 502,0 грн., а не у сумі 9 950 200,0 грн. як зазначено в акті перевірки. Різниця між даними акту та даними дослідження у сумі 7 252 698,0 грн. виникла у зв'язку з тим, що податковими інспекторами при розрахунку приросту/убутку запасів за 2010 рік приймались до уваги лише залишки запасів на кінець податкових періодів 2010 року, а на початок 2010 року при розрахунку приросту / убутку балансової вартості запасів по податкових періодах враховувався залишок запасів у сумі 0,0 грн.

Порівняння приросту/убутку балансової вартості запасів з даними податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року показує, що Позивачем занижено суму валових витрат за 1 квартал 2011 року в розмірі 226 491,0 грн., а не в сумі 228 011,0 грн. згідно даних акту перевірки.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому слід зазначити, що Наказом № 4-Б від 24.12.2009 року про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства на 2010 рік встановлено, що відображення витрат по запасам в податковому обліку прирівнювати до списання запасів в бухгалтерському обліку.

З аналізу законодавства вбачається, що відповідно до вимог законодавства позивачеві слід було відносити до складу валових витрат витрати на придбання виробничих запасів, а не вартість списаних виробничих запасів. Таким чином, позивачем за 2010 рік занижено суму валових витрат в розмірі 2 528 801,00 грн., та за 1 квартал 2011 року занижено суму валових витрат в розмірі 472 970,0 грн., у тому числі за рахунок неврахування убутку балансової вартості запасів у сумі 226 491,0 грн. та вартості витрат на придбання виробничих запасів у сумі 246 479,0 грн.

Апелянт в своїх доводах посилається на те, що підприємством занижено суму валового доходу в розмірі 2 697 502,00 грн. та занижено суму валових витрат в розмірі 2 528 801,00 грн. -за 2010 рік, а також занижено суму валових витрат за 1 квартал 2011 року в розмірі 472 970,0 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, позивач у 2010 році занизив прибуток (об'єкт оподаткування) на суму 168 701,0 грн. (валові доходи 2 697 502,00 грн. - валові витрати 2 528 801,00 грн. =168 701,0 грн.), а також занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року в розмірі 472 970,0 грн. (валові витрати 226 491,00 грн. + валові витрати 246 479,00 грн. = 472 970,0 грн).

З огляду на викладене слід наголосити на обставинах зазначених в акті перевірки щодо виявлення порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР

(із змінами і доповненнями), що призвело до заниження позивачем валових доходів за наслідками 2010 р. Вказане порушення спричинило заниження позивачем суми податку на прибуток за результатами 2010 року на суму 42 175,25 грн. (об'єкт оподаткування 168 701,0 грн. х 25 % = 42 175,25 грн.) та не вплинуло на сплату податку за результатами 2011 року на дату складання акта перевірки.

Таким чином доводи апелянта із посиланнями на встановлене актом перевірки заниження валових витрат на суму убутку балансової вартості запасів у 1 кварталі 2011 року -нормативно та документально підтверджується у сумі 226 491,00 грн., а не в сумі 228 011,00 грн., як то вказано в акті.

Крім того, при проведенні перевірки не враховано заниження суми валових витрат за 1 квартал 2011 рік в розмірі 246 479,0 грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості використаних виробничих запасів замість сум витрат на придбання виробничих запасів.

З приводу апеляційних доводів із посиланнями на порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування підприємств»в частині завищення валових витрат на суму вартості послуг по експедируванню вагонів по території Закавказзя за період з 29.10.2009 р. по 31.12.2009 р.,- слід зазначити наступне

Так, апелянт зазначає, що позивачем завищені валові витрати на суму 3 234 358 грн., що становить вартість послуг по експедируванню вагонів по території Закавказзя за період 29.10.2009 р. по 31.12.2009 р. Такий висновок обґрунтовано тим, що «вартість вказаних послуг не є витратами податкових періодів 2010 року (календарні квартал, півріччя, три квартали, рік). Підприємством не надано для перевірки документального підтвердження відображення протягом податкових періодів 2010 року (календарні квартал, півріччя, три квартали, рік) у складі доходів вартості послуг, в склад яких входять витрати по експедируванню вагонів по території Закавказзя (порт Батумі, порт Поті) за період з 29.10.2009 р. по 31.12.2009 р.».

Але колегія суддів критично відноситься до відповідних доводів і посилань апелянта, оскільки між позивачем та компанією NAVISPED PLC (Болгарія) укладено Договір доручення б/н від 17.10.2002 р. (а.с.197, т.І), відповідно до якого Експедитор зобов'язується від імені та за рахунок Замовника виконувати транспортно-експедиторське обслуговування вантажів, що оперуються останнім, і слідують у міжнародному напрямку по території країн ближнього і далекого зарубіжжя. Згідно з п. 2.6 Договору Замовник робить оплату послуг Експедитора відповідно до умов даного Договору, додатку до нього та окремих письмових узгоджень. Відповідно до п.3.1 Договору Замовник оплачує Експедиторові вартість транспортно-експедиторського обслуговування вантажів і компенсує всі понесені в зв'язку з цим витрати Експедитора на підставі рахунків, що виставляються останнім.

Відповідно до Акту про надання послуг до договору доручення від 17.10.2002 б/н від 05.10.2010 Експедитором здійснено експедирування 1896 вагонів по території Закавказзя (порт Батумі, порт Поті). Дослідженням даних Акту про надання послуг до договору доручення від 17.10.2002 б/н від 05.10.2010 встановлено, що вартість наданих послуг складає 505 550 (п'ятсот п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) доларів США, що становить еквівалент суми 3 998 849,95 грн.

Підпунктом 11.2.3 пунктом 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні їм операцій з особами, які є нерезидентами для робіт (послуг) - є дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підтверджуючим документом, який свідчить про фактично надані послуги, є Акт про надання послуг від 05.10.2010, складений за період з 29.10.2009 р. по 29.03.2010 р. на суму З 998 849,95 грн. по договору доручення від 17.10.2002 р. б/н, у зв'язку з чим, ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»обґрунтовано включило до валових витрат вартість даних послуг лише у 4-у кварталі 2010 року.

Враховуючи вищенаведене, твердження апелянта про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2, п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати за 2010 рік на суму 3 234 358,0 грн.,- є передчасними.

З приводу апеляційних доводів із посиланнями податкового органу на порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»в частині завищення валових витрат на суму вартості послуг з оперативної оренди т/х «Каледонія»- слід зазначити наступне.

Так, апелянт зазначає, що позивачем віднесено до складу валових витрат за рядком 04.1 Декларації з податку на прибуток за звітні податкові періоди з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. вартість послуг з оперативної оренди т/х «Каледонія»у складі цілісного майнового комплексу згідно з укладеним з Фондом державного майна України Договором оренди державного майна та за даними первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі". При цьому підприємство з 01.07.2010 р. не

отримувало доходів від реалізації послуг по вказаному об'єкту, не використовувало з метою розміщення інших господарських об'єктів, в зв'язку з чим підтвердити зв'язок зазначених витрат оперативної оренди з господарською діяльністю підприємства неможливо.

Але колегія суддів критично відноситься до зазначених вище висновків податкового органу, оскільки вони спростовуються тим, що між позивачем та Фондом Державного майна України укладено Договір оренди державного майна № Д-1905 від 05 грудня 1997 року, відповідно до якого (з подальшими змінами та доповненнями) Фондом Державного майна України передано в оренду ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі" цілісний майновий комплекс (в тому числі пороми «Герої Шипки», «Герої Плевни», «Каледонія»), залишкова вартість якого становить 22 432,9 тис. грн. та орендна плата становить 195 874,07 грн. Згідно укладеного Договору Д-1905 та Додаткових угод до нього СК «Укрферрі»зобов'язано щоквартально не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом перераховувати до Державного бюджету суми орендної плати за цілісний майновий комплекс з урахуванням щомісячного індексу інфляції тощо.

Відповідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 № 2269-ХІІ орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР(із змінами і доповненнями) передбачено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі" отримало в оренду цілісний майновий комплекс та вносило оплату щоквартально за весь комплекс згідно Договору, тому що розрахунок за кожну орендовану одиницю не передбачено Договором.

Враховуючи вищенаведене, цілісний майновий комплекс, отриманий ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі" в оренду від Фонду Державного майна України згідно Договору оренди державного майна № Д-1905 від 05.12.1997, забезпечує проведення господарської діяльності підприємства. У зв'язку з чим, витрати на оренду даного цілісного майнового комплексу ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі" обґрунтовано віднесло до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Таким чином, не підтверджуються висновки апелянта зроблені при проведенні перевірки позивача, а саме щодо завищення валових витрат у розмірі 487 129,84 грн., в т.ч. за 2010 рік в розмірі 320 061,0 грн. та у 1 кварталі 2011 року в розмірі 167 068,84 грн., шляхом включення до них витрат на оренду т/х «Каледонія»за Договором № Д-1905 оренди державного майна від 05.12.1997 р.

З приводу доводів апелянта щодо порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»в частині завищення валових витрат на суму вартості консультаційних послуг,- слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог договору № 1-к від 27.07.2009 р. ФОП ОСОБА_5 за період з серпня по грудень 2010 року надавав позивачу консультаційні послуги щодо єдиного соціального внеску, оплати праці, кадрових питань, роз'яснень Податкового кодексу України та оренди на загальну суму 50 000 грн. (а.с.224, т.І).

Згідно п.1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, можливо погодитись з тим, що консультаційні послуги які надані ФОП ОСОБА_6 щодо єдиного соціального внеску, оплати праці, кадрових питань, роз'яснень податкового кодексу України та оренди -відповідають господарській діяльності ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі". Враховуючи, що витрати на консультаційні послуги які надані ФОП ОСОБА_6 підтверджені первинними документами

та відображені у регістрах бухгалтерського обліку, ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі" обґрунтовано віднесло до складу валових витрат у 2010 році суми грошових коштів, сплачених останнім на користь ФОП ОСОБА_6 у сумі 50 000 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки апелянта про завищення суму валових витрат в розмірі 50 000 грн. -безпідставними та необгрунтованними.

Щодо порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»в частині невірного віднесення до складу валових витрат сум використаних паливно-мастильних матеріалів, - слід зазначити, що позивач у відповідності до вимог законодавства обґрунтовано відніс до складу валових витрат по рядку 04.1 суму витрат на придбання ПММ на суднах відповідно до первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку у розмірі 16 830 973,27 грн., у тому числі: «Паливо на суднах»- 16 224 962,74 грн.; «Мастила на суднах»- 606 010,53 грн.

Але в акті перевірки, вказано, що підприємством віднесено до складу валових витрат лише витрати по рахунку 9013 «Паливо на суднах»у сумі 16 329 591,59 грн.

Таким чином, з огляду на матеріали справи слід зазначити, що різниця у сумі 104 628, 85 грн. виникла за рахунок того, що позивач помилково відобразив вартість мастила по т/х «Герої Плевни»за лютий 2011 року на рахунку 9013 «Паливо на суднах»замість рахунку 9014 «Мастила на суднах», разом з тим при віднесені витрат на придбання ПММ до складу валових витрат підприємства дана помилка не вплинула на оподаткування прибутку.

З аналізу викладеного можливо дійти висновку, що встановлене актом перевірки завищення валових витрат на паливо у 1 кварталі 2011 року по рядку 04.1 у суму 121 143,00 грн. (104 628,85+21 726,90 - 6 975,16+1 762,41) складається: з вартості мастила 104 628,85 грн., яка відноситься до складу валових витрат по рахунку 9014 «Мастила на суднах»; з банківських витрат на придбання палива у сумі 21 726,90 грн., які відносяться до складу валових витрат, підтверджені первинними документами та відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі" на рахунку 9013 «Паливо на суднах»; з сторнування витрат на придбання ПММ фрахтувальника на суму 6 975,16 грн., яке відображено у бухгалтерському обліку ПрАТ "Судноплавна компанія "Укрферрі" на рахунку 9013 «Паливо на суднах»; та арифметичної помилки перевіряючих при розрахунку списаного палива на підставі первинних документів, що наведено у таблиці на сторінці акту 14 у сумі 1 762,41 грн. (а.с.39, т. І)

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідні посилання апелянта щодо порушень позивачем податкового законодавства за обставин зазначених вище -є не обґрунтованими.

Згідно з п.1.32. ст. 1 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94-ВР господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З приводу апеляційних доводів щодо віднесення до складу валових витрат сум використаних паливно-мастильних матеріалів за даними первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку та, відповідно, завищення валових витрат за 1-ий квартал 2011 р. у сумі 121 143 грн. -слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат віднесено суму витрат на придбання ПММ на суднах відповідно до первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку у розмірі 16 830 973,27 грн., у тому числі: 9013 «Паливо на суднах»- 16 224 962,74 грн.; 9014 «Мастила на суднах»- 606 010,53 грн. Однак, в акті перевірки №4915/23-4/20957025 від 27 липня 2011 р. вказано, що підприємством віднесено до складу валових витрат лише витрати по рахунку 9013 «Паливо на суднах»у сумі 16 329 591,59 грн.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують обставин встановлених по справі та не впливають на результат вирішення спірного питання по суті спору, який виник у відповідних правовідносинах.

Таким чином, оскільки порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2011 р., а порушення податкового законодавства у 2011 року, виявлені актом перевірки від 27.07.2011 р. № 4915/23-4/20957025 не знаходять свого підтвердження, - колегія суддів вважає за можливе залишити без змін оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, яким скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач як орган владних повноважень, не довів належними доказами обставини щодо правомірності нарахування позивачу відповідних сум в оскаржуваних податкових рішеннях відповідача. Відповідачем не спростовано обставин встановлених по справі та не доведено своїх посилань в обгрунтування заперечень проти задоволення позову, не підтвердженими та не обгрунтованими є визначені апелянтом суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 3 346 479,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 836 620 грн.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №00110723/0 від 11.08.2011 року в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 3 346 479,75 грн. та штрафних санкцій у розмірі 836 620 грн., податкового повідомлення-рішення №00110323/0 від 11.08.2011 року та їх скасування -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: / М.П. Коваль/

Суддя: / В.О. Потапчук/

Суддя: /Т.М. Танасогло/

Повний текст ухвали апеляційного суду буде виготовлено 27.04.2012 року