Ухвала суду № 23987412, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2514/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алура»до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алура»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області, в якому просили суду визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000681500/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року № 0000681500/0 у частині нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі у розмірі 169,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, судом першої інстанції при його постановленні неповно з'ясовані обставинам, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає доведеними, а висновки суду не відповідають об'єктивним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалами справи, позивач подав до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік.

Листом від 11.02.2011 року № 135/10/15-010/282 податковий орган повідомив позивача про те, що подана декларація заповнена всупереч встановленому порядку з порушенням норм наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації податку на прибуток підприємства та порядок її складання», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/759. Тому податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік не визнано податковою звітністю.

11.04.2011 року посадовими особами позивача складено акт № 41/15-00/36498425 про результати невиїзної документальної перевірки позивача щодо своєчасності подачі (неподання) декларації з податку на прибуток.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення відповідачем положень підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. З підстав того, що декларацію позивача з податку на прибуток за 2010 рік, граничний строк подання якої настає 09.02.2011, не визнано податковою звітністю, а тому вона вважається неподаною.

На підставі Акта перевірки позивачу визначено грошове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у сумі 170,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 № 0000681500/0.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції за неподання декларації з податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 1,00 грн., як то передбачено пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

З такими висновками Київського оружного адміністративного суду погоджується і колегія суддів.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення»зазначеного Кодексу).

Відповідно до ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»(надалі - Закон 3609-УІ), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XIX «Перехідні положення»доповнено, зокрема, пунктом 1. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

З 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

З дати набрання чинності Законом 3609-УІ штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Отже, зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Тобто, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Зазначене правило застосовується незалежно від того, що в Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 1 січня 2011 року.

Водночас, як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, у тому числі за вчинені раніше.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Виходячи з викладеного, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, можуть бути застосовані як до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, так і після цієї дати (6 серпня 2011 року) лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, і визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 6 серпня 2011 року, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Відповідно до ч. 7 підрозділу 10 штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не подавав до податкового органу нову податкову декларацію, не скористався як своїм правом досудового адміністративного оскарження, так і правом судового оскарження рішення податкового органу про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, викладеного у повідомленні від 11.02.2011 № 135/10/15-010/282.

Виходячи з наведеного, податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000681500/0 підлягає частковому скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Земляна Г.В.

Петрик І.Й.