Ухвала суду № 23987173, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6705/11 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Петрика І.Й. Суддів Аліменка В.О., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Міський водоканал»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Золотоніського міськрайонного центру зайнятості до Комунального підприємства «Міський водоканал»про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2011 року Золотоніський міськрайонний центр зайнятості пред'явив позов до Комунального підприємства «Міський водоканал»про стягнення штрафних санкцій за порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»в сумі 29 391 грн. 22 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, комунальне підприємство «Міський водоканал»(ідентифікаційний код 32601205) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Золотоніської міської ради 12.11.2003 року.

17.05.2011 року до Золотоніського міськрайонного центру зайнятості з метою працевлаштування звернувся ОСОБА_4, який за наказом № 28-к від 05.04.2011 року «Про припинення трудового договору (контракту)», що підписаний керівником підприємства Кузнєцовим С.В., з огляду на підставу звільнення - розпорядження № 43-к від 04.04.2011 року «Про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади та припинення контракту»був звільнений з 04.04.2011р. з посади директора КП «Міський водоканал»у зв'язку із реорганізацією підприємства (причина звільнення за наказом).

Звіт «Про запланове вивільнення працівників»за формою 4-ПН та звіт «Про фактичне вивільнення»за формою 4-ПН до Золотоніського міськрайонного центру зайнятості на вивільненого працівника відповідач не надавав.

08.07.2011р. позивачем у межах компетенції, встановленої Законом України «Про зайнятість населення»(надалі за текстом - Закон) та на підставі Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року за №47, проведено позапланову перевірку комунального підприємства «Міський водоканал»щодо додержання вимог п. 5 ст. 20 Закону, за результатами якої складено акт про встановлені порушення. У ході перевірки встановлено, що відповідачем порушено вимоги статті 20 Закону.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Стаття 42 «переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці»Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації визначає переваги для осіб, що вивільняються. Водночас (ст.49-2) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», при вивільненні працівників (у т. ч. працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікацій, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних, стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено вимоги п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»у частині неподання звітів про вивільнення ОСОБА_4

Згідно акту № 11 від 08.07.2011 року та довідки про нарахування заробітної плати ОСОБА_4 з квітня 2010 р. по березень 2011 р., сума штрафу, що підлягає стягненню комунального підприємства «Міський водоканал»становить 29 391 грн. 22 коп.

Право Золотоніського міськрайонного центру зайнятості стягувати з підприємств, установ, організацій штрафи за порушення ст. 20 Закон України «Про зайнятість населення»регламентовано цим Законом, Положенням про державну службу зайнятості та Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року №47.

Згідно п.п. "ф" п. 4 Положення про державну службу зайнятості, державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до п.п. "л" п. 8 вказаного Положення, державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24.06.1991 року затверджено Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість (далі-Положення), у відповідності до якого, інспекція має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення»і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Колегія суддів зазначає, що вивільнення працівників -це припинення трудових правовідносин з працівниками за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції). Наказом КП «Міський водоканал»№ 28-к від 05.04.2011р. «Про припинення трудового договору (контракту)»з 04.04.2011р. директора КП «Міський водоканал»ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку з реорганізацією підприємства. До трудової книжки ОСОБА_4 внесено запис за № 34 від 04.04.2011р. «Звільнити з посади директора КП «Міський водоканал»згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (реорганізація підприємства). Зазначена обставина свідчить, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах саме з КП «Міський водоканал».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності застосування до відповідача та стягнення штрафу у сумі 29 391 грн. 22 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міський водоканал» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.