Ухвала суду № 23987096, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18274/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2011 р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.12.2006 року за №№ 0000451520/0, 0000461520/0, 0000471520/0.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків виїзної планової перевірки ПАТ «АК «Київводоканал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.06.2006 року було складено акт за № 818/1520/03327664 від 06.12.2006 року.

На підставі висновків вказаного акту 19.12.2006 року відповідачем було винесено податкові повідомленнями-рішеннями № 0000451520/0, № 0000461520/0, № 0000471520/0 та визначено до сплати штрафних санкцій у розмірі 10, 20, 50 % від виявлених сум прострочення.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено граничні терміни сплати податкових зобов'язань по ПДВ, встановлені пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Повідомленням-рішенням № 0000451520/0 від 19.12.2006 року визначено до сплати штрафних санкцій у розмірі 10% - 236317,12 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 2363171,2 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000461520/0 від 19.12.2006 року визначено до сплати штрафних санкцій у розмірі 20 % - 3206673,39 грн. за затримку на 87 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 16033366,95 грн.

Повідомленням-рішенням № 0000471520/0 від 19.12.2006 року визначено до сплати штрафних санкцій у розмірі 50 % - 6529206,79 грн. за затримку на 141 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 13058413,58 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми ПДВ, виконав своє зобов'язання зі сплати ПДВ за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої, аргументуючи свою позицію наступним.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації та зобов'язаний самостійно її сплатити.

Встановлено, що позивачем були сплачені податкові зобов'язання, однак відповідачем було змінено призначення податкових зобов'язань при сплаті їх.

Положення пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його виникнення, на який посилається контролюючий орган в обґрунтування правомірності застосування штрафних санкцій за затримку граничних строків сплати задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань без врахування сплачених ним своєчасно платежів, не змінює встановлені підпунктом 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 цього Закону підстави для притягнення платника податків до відповідальності.

Отже, у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати задекларованих сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість за 2004 - 2005 роки.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Кузьменко В. В.

Повний текст ухвали виготовлено 10.04.2012.