Ухвала суду № 23986494, 12.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16668/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

УДППЗ «Укрпошта» звернулось у суд з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення форми «С»від 01.11.2011 року № 0007324210 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафу у розмірі, визначеному п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією встановлено, що співробітником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 17.03.2011 року проведено перевірку відділення поштового зв'язку Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої складно акт №03997/26/59/23/01189979.

За результатами перевірки встановлено порушення з боку позивача п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95 з наступним змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України №265/95), що полягало у незабезпеченні суб'єктом господарювання щоденного друкування фіскальних звітних чеків в КОРО №2659015184 за 15.07.2009 року, КОРО №2659015184 за 10.08.2009 року, 06.09.2009 року та за 02.02.2010 року, а також в КОРО №2659009040 за 02.07.2009 року, 08.07.2009 року, 14.07.2009 року, 13.08.2009 року, 30.08.2009 року, 30.10.2009 року та 01.12.2009 року.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення -рішення від 01.11.2011 року №0007324210, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3. ст. 54 ПК України на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3740,00 грн.

Обговорюючи правомірність накладення на позивача штрафу за вчинення виявленого податковим органом порушення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається із матеріалів справи штрафні (фінансові) санкції оскаржуваним позивачем рішення накладені на останнього згідно д п. 4 ст. 17 Закону України №265/95.

Факт вчинення порушення позивачем не заперечується.

Статтею ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним установлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК України цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, установленим у ч. 2 ст. 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Враховуючи викладене, штрафні (фінансові) санкції, нараховані відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є адміністративно-господарським штрафом в розумінні Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 250 ГК України, в редакції чинній на момент вчинення позивачем порушення, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, відповідна стаття кодексу Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI була доповнена частиною другою, якою закріплено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

З огляду на викладене, визначальним питанням для вирішення справи є правомірність поширення наведеної правової норми на спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Здійснюючи аналіз правової норми, закріпленої у статті 250 ГК України, судова колегія приходить до висновку, що внесені в неї зміни не передбачають пом'якшення або скасування відповідальності особи, а тому їх застосування обмежено датою вступу в силу Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанову суду слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.