Постанова № 23986441, 12.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11602/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представника позивача -Коротун О.М.,

представника відповідача -Єненко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «АКБ «Київ»звернулося у суд з позовом до СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Києві Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0000524320, №0000504320 та №0000514320 від 04.08.2011 року, якими товариству визначено суми штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень є правомірними, а вимоги позивача необґрунтованими.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що посадовою особою відповідача проведено позапланову документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 27.07.2011 року №595/43-20/14371869.

Так, за наслідками перевірки встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по земельному податку та єдиному податку.

За результатами перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення форми «Ш»від 04 серпня 2011 року № 0000504320 на суму 4243,96 грн., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку, №0000514320 на суму 437,69 грн., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку та №0000524320 на суму 13466,30 грн., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 05.02.2009 року позивачем було отримано платіжне доручення №9 від ПП «Оберін-Бізнес»на перерахування грошових коштів у сумі 2178,00 грн. для сплати єдиного податку з юридичних осіб за 1 квартал 2009 року. Також 29.01.2009 року до позивача СП ТОВ «Атад К»було подано платіжне доручення №218 на перерахування грошових коштів в розмірі 21906,08 грн. для сплати орендної плати за землю за грудень 2008 року.

Проте названі платіжні доручення банком виконані не були, у зв'язку з чим за платниками податків утворилась податкова заборгованість по сплаті відповідних податків.

Відтак, порушення з боку позивача строків перерахування сум земельного податку та єдиного податку мало місце в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, а виявлено відповідне порушення вже під час дії Податкового кодексу України, який вступив в силу 01.01.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу закріплені Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»від 05.04.2001 року N 2346-III з наступними змінами та доповненнями.

Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 названого Закону переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з підпунктом 1 п. 22.1. ст. 22 цього Закону, ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням, а згідно з пунктом 22.4 цієї ж норми Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Таким чином, ініціювання переказу та виконання платіжного доручення не є тотожними функціями, так як ініціювання переказу здійснюється платником, а виконання платіжного доручення здійснюється банком та передбачає списання зазначеної у платіжному дорученні суми коштів з рахунку платника і перерахування такої суми на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Проте, наведені правові норми позивачем дотримані не були та грошові кошти відповідно до платіжних доручень СП ТОВ «Атад К»від 29.01.2009 року та ПП «Оберін-Бізнес»від 05.02.2009 року перераховані не були.

Відповідно до п.п. 16.5 1 п. 16.5 ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ (у відповідній редакції) за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

В силу п.п. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181, до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, зокрема, за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як свідчать обставини справи, постановою Правління Національного банку України №53 від 06.02.2009 року у Публічному акціонерному товаристві «АКБ «Київ»була введена Тимчасова адміністрація та призначений тимчасовий адміністратор строком на один рік -з 09.02.2009 року до 09.02.2010 року. Крім того, зазначеною постановою з 09.02.2009 р. по 09.08.2009 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється на зобов'язання позивача та який постановою правління НБУ №465 від 06.08.2009 року було продовжено до 09.02.2010 р..

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»(у редакції, чинній на момент введення у банку позивача мораторію) мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як свідчать обставини справи, податковим органом було нараховано позивачу штраф, згідно оспорюваних податкових повідомлень -рішень на підставі ст. 126 ПК України, якою передбачено відповідальність за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом у вигляді штрафу у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу за затримку до 30 календарних днів включно та 20% - за затримку більше 30 календарних днів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій відповідача по нарахуванню позивачу штрафу у період дії мораторію, оскільки від дати подання платіжного доручення №218 СП ТОВ «Атад К»29.01.2009 року так само як від дати подання платіжного доручення №9 ПП «Оберін-Бізнес»05.02.2009 року до дати введення мораторію постановою правління НБУ пройшло 10 та 3 дні відповідно, а тому штрафні санкції мають бути обраховані у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, податкове повідомлення -рішення №0000504320 підлягає скасуванню повністю, а податкові повідомлення - рішення №0000514320 -в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 219,89 грн. та №0000524320 -в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 11276,70 грн., які нараховані з порушенням наведених вище норм права.

В той же час, посилання апелянта на помилковість накладення на нього стягнення на підставі статті 126 ПК України, судова колегія вважає безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 названого кодексу, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду.

З огляду на те, що наведена правова норма має бланкетний характер та не виключає можливості застосування до банку відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових) платежів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до відповідальності саме на підставі ст. 126 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2011 скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби від 04.08.2011 року №0000504320.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 04.08.2011 року №0000514320 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» штрафу в сумі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 89 коп. та від 04.08.2011 року №0000524320 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ»штрафу в сумі 11276 (одинадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 70 коп.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст постанови складений 17 квітня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.