Ухвала суду № 23984340, 18.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/9365/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

за участі представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2011р. по справі № 2а-1670/9365/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ТОВ "Спецмехсервіс" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001862310 від 31.10.2011 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27.12.2011 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте ДПІ у м. Полтава на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

ТОВ "Спецмехсервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 17.10.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Спецмехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ольвія кон" за період з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2011 року № 8111/23-5/33660476, у якому зафіксовані порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15450 грн., у тому числі: за серпень 2010 року в сумі 11043 грн. 33 коп.; за вересень 2010 року в сумі 4406 грн. 67 коп.

На підставі акту перевірки від 17.10.2011 року № 8111/23-5/33660476 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення № 0001862310 від 31.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 19313 грн., у тому числі, за основним платежем - у сумі 15450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3863 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відповідності їх вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Спецмехсервіс" - покупець, та ТОВ "Ольвія кон" - постачальник, укладалися договори на поставку товарів виключно в усній формі.

У виконання зазначених угод позивачу видані по податкові накладні: № 17 від 03.08.2010 року на поставку мітчику МБУ 58-94 лівого (1 шт.), фрезеру торцьового ФТ-118 (3 шт.), пілотного фрейзер-рейберу ПФР-138 (1 шт.), ланцюгу двохрядного крок 44,45 5 м.п. (1 шт.) на загальну суму 21100 грн., у т.ч. ПДВ - 3516 грн. 67 коп. (а.с. 76); № 16 від 03.08.2010 року на поставку мітчику МБУ 58-94 лівого (3 шт.) на загальну суму 12000 грн., у т.ч. ПДВ - 2000 грн. ( а.с. 56); № 62 від 30.08.2010 року на поставку фрезеру колонного конусного ФКК-Ф137 (2 шт.), фрезеру торцьового ФТ-137/2,5 (2 шт.), фрезеру кільцевого лівого ФК 112/88л. (1 шт.) на загальну суму 17360 грн., у т.ч. ПДВ - 2893 грн. 33 коп. (а.с. 55); № 82 від 31.08.2010 року на поставку фрезеру торцевого ФТ-138 (4 шт.) на загальну суму 15800 грн., у т.ч. ПДВ - 2633 грн. 33 коп. (а.с. 54); № 91 від 09.09.2010 року на поставку фрейзеру райбер ФР-120 (1 шт.), фрейзеру райбер ФР-130 (1 шт.) на загальну суму 7840 грн., у т.ч. ПДВ - 1306 грн. 67 коп. (а.с. 57); № 92 від 09.09.2010 року на поставку головки цементеровочної ГУЦ-400 (1 шт.) на загальну суму 18600 грн., у т.ч. ПДВ - 3100 грн. (а.с. 58).

На момент видачі податкових накладних ТОВ "Ольвія кон" було зареєстроване платником податку на додану вартість.

В подальшому, на підставі зазначених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Ольвія кон", позивачем сформовано податковий кредит у серпні 2010 року на суму 11043,33 грн. та у вересні 2010 року на суму 4406,67 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту ґрунтуються на твердженні про безтоварність господарських операцій із ТОВ "Ольвія кон", придбаного товару для здійснення діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Представником позивача зазначено, що заявки на поставку товарів здійснювалися працівниками ТОВ "Спецмехсервіс" по мірі виникнення виробничої необхідності. Однак, ким саме з працівників здійснювалися заявки на поставку товарів, що зазначені у податкових накладних, не повідомлено. Не надано доказів на підтвердження наявності у даних працівників повноважень на здійснення від імені ТОВ "Спецмехсервіс" подібних заявок чи відповідних погоджень з керівництвом підприємства, а також доручень на укладення договорів від імені ТОВ "Спецмехсервіс".

Із матеріалів справи вбачається, що розрахунки за зазначеними угодами здійснені не в повному обсязі, що підтверджується копіями № 11/8 від 09.08.2010 року на суму 17360 грн., № 74/8 від 12.08.2010 року на суму 15800 грн., № 91/9 від 06.09.2010 року на суму7840 грн., № 83/7 від 29.07.2010 року на суму 12000 грн., № 84/7 від 29.07.2010 року на суму 21100 грн., № 92/9 від 06.09.2010 року на суму 18600 грн.

При цьому, із пояснень головного бухгалтера ТОВ «Спецмехсервіс» ОСОБА_2 слідує, що частина коштів не була перерахована на рахунки контрагента у зв'язку з виїмкою у позивача правоохоронними органами первинних документів бухгалтерського обліку по господарських відносинах із ТОВ "Ольвія кон". ОСОБА_2 угоди не укладала, із представниками контрагента ТОВ "Ольвія кон" не спілкувалася, здійснювала виключно оприбуткування товарів на підставі накладних, які їй приносили інші працівники позивача, що отримували товари на підставі доручень.

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що отримання товарно- матеріальних цінностей здійснювалося у м. Полтаві по вул. Клінкерній, 1 працівником ОСОБА_3 на підставі виданих йому довіреностей. Після передачі товари доправлялися на склад позивача, де оприбутковувалися та зберігалися.

Позивачем на підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей працівником ОСОБА_3 на підставі виданих йому довіреностей до доставки після передачі товару на склад позивача, де оприбутковувалися та зберігалися, наданий витяг з журналу реєстрації доручень за 2010 рік, згідно якого працівнику підприємства ОСОБА_3 видано наступні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 443 від 30.07.2010 року на отримання мітчику МБУ 58-94 лівого (1 шт.), фрезеру торцьового ФТ-118 (3 шт.), пілотного фрейзер-рейберу ПФР-138 (1 шт.), ланцюгу двохрядного крок 44,45 5 м.п. (1 шт.), № 444 від 30.07.2010 року на отримання мітчику МБУ 58-94 лівого (3 шт.), № 500 від 31.08.2010 року на отримання фрезеру колонного конусного ФКК-Ф137 (2 шт.), фрезеру торцьового ФТ-137/2,5 (2 шт.), фрезеру кільцевого лівого ФК 112/88л. (1 шт.), № 522 від 08.09.2010 року на отримання фрейзеру райбер ФР-120 (1 шт.), фрейзеру райбер ФР-130 (1 шт.), головки цементеровочної ГУЦ-400 (1 шт.).

Однак, в журналі та відповідній накладній відсутній запис про видану довіреність на отримання фрезеру торцевого ФТ-138 (4 шт.) на загальну суму 15800 грн.

Передачу товарів від ТОВ "Ольвія кон" позивач підтверджує накладними від 03.08.2010 року № 16, від 03.08.2010 року № 17, від 30.08.2010 року № 62, від 01.09.2010 року № 82, від 09.09.2010 року № 91, від 09.09.2010 року № 92.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що у накладних від 03.08.2010 року № 17 та від 03.08.2010 року № 16 підставами для видачі товарів вказані довіреності № 443 від 29.08.2010 року та № 444 від 29.08.2010 року, тобто довіреності на отримання товару видані через 26 днів після його отримання; у накладній № 62 від 30.08.2010 року зазначена довіреність від 31.08.2010 року, тобто довіреність на отримання товару видана через день після його отримання.

Згідно з п. 2.7, ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Однак, такі первинні документи відсутні, позивачем не надані.

Із акту документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ольвія кон" від 29.06.2011 року № 5555/23-5/34412257 вбачається, що підприємство не має трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

ТОВ "Ольвія кон" здійснювалась поставка ТОВ "Спецмехсервіс" інструментів для виконання бурових робіт та для проведення ремонтних робіт на бурових установках.

Національним класифікатором України видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держкомстату від 26.12.2005, № 375, визначено перелік видів економічної діяльності, які здійснюються підприємствами та організаціями в України. Згідно зазначеного переліку така діяльність відноситься до позиції 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, що включає спеціалізовану оптову торгівлю, не віднесену до попередніх групувань та оптову торгівлю широким асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації.

Однак, серед видів діяльності ТОВ "Ольвія кон" відсутній вид економічної діяльності щодо торгівлі запасними частинами та спеціалізованим інструментом, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

На підтвердження подальшого фактичного використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем не надано первинних документів.

Крім того, із вироку Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2011 року по справі № 1-276/11, вбачається, що ОСОБА_4, яким підписані податкові накладні, на пропозицію ОСОБА_5 здійснив оформлення відповідних документів та став єдиним засновником ТОВ "Ольвія кон". Після проведеної реєстрації змін до установчих документів у липні 2010 року ОСОБА_5 заволодів усіма установчо-реєстраційними документами та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон", маючи умисел на заняття фіктивним підприємництвом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Ольвія кон", а отже і безтоварності даних господарських операцій.

Тому, за умови відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Ольвія кон", колегія суддів не приймає надані позивачем копії накладних та податкових накладних, як підставу нарахування податкового кредиту в серпні та вересні 2010 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001862310 від 31.10.2011 року прийняте ДПІ у м. Полтава на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТОВ "Спецмехсервіс" необґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2011р. по справі № 2а-1670/9365/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 р.