Ухвала суду № 23984339, 17.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/6197/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня конструкція" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1870/6197/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня конструкція"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми дорожня конструкція» (далі по тексту позивач, ТОВ «Суми дорожня конструкція») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, згідно якого просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Сумська МДПІ) №0000521545 від 11.08.2011р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30033 грн. основного платежу та застосовані 7508 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Суми дорожня конструкція» до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000521545 від 11.08.2011р. - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідач, в надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1870/6197/2070 - залишити без змін.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на підставі наказу «Про проведення документальної перевірки» №847 від 15.07.2011р. Сумською МДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Суми дорожня конструкція».

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 29.07.2011р. №27/15-042/32367742 відповідно до висновків якого встановлені порушення ТОВ «Суми дорожня конструкція» вимог п.п.7.2.3, 7.2.4 п. 7.2., п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30033 грн. по правовідносинам із ТОВ «Феліс Ко» (а.с. 83-90).

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521545 від 11.08.2011 р. про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30033 грн. основного платежу та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7508 грн. (а.с.16).

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав адміністративний позов до Сумського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про податок на додану вартість" .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції,

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ «Суми дорожня конструкція» та ТОВ «Феліс-Ко» 01.12.2010 року укладено договір поставки №01/12-2010 (далі - Договір). Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник (ТОВ «Феліс-Ко») передає у власність Покупцеві (ТОВ «Суми дорожня конструкція»), а Покупець приймає та оплачує «Товар», ціна та кількість якого зазначається у видаткових накладних.

В обґрунтування реальності виконання вищезазначеного Договору, позивачем надано до суду рахунок на оплату товару №301 від 22.12.2010р. (а.с.41), №288 від 30.12.2010р. (а.с.44), видаткову накладну №301 від 24.12.2010р. (а.с.42), №288 від 30.12.2010р. (а.с.45), податкову накладну №301 від 24.12.2010р. (а.с.43), №288 від 30.12.2010р. (а.с.46). Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями 133 від 03.03.2011р., №105 від 18.02.2011р., №134 від 03.03.2011р., №71 від 09.03.2011р. (а.с.47-50).

Відповідно до вказаних документів, ТОВ «Суми дорожня конструкція» було придбано у ТОВ «Феліс-Ко» наступні товарно-матеріальні цінності : урну в кількості 12 шт. лавку «Паркову»13 шт., борт дорожній 100 шт., піддони транспортні 400 шт. (22.12.2010р.) та 350 шт. (30.12.2010р.), шину 280 R 508 (Камаз, Зил) 20 шт., барабан гальмівний (Камаз) 12 шт., ступила Камаз 4310 в кількості 8 шт.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно вимог п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому колегія суддів зауважує, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення у платника податку права на податковий кредит вони, однак, не є єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді справи, предметом якої є спір про вказане право.

У відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів. Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 1 зазначеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З наданих позивачем до суду першої інстанції документів неможливо встановити послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати товару, відсутні докази фактичного отримання товару, його оприбуткування, зберігання. Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем не надані документи щодо транспортування товару від ТОВ «Феліс-Ко», копії наказів на відрядження водіїв та закріплення за водіями автотранспорту, на якому, відповідно до пояснень представника позивача, здійснювалося транспортування товару від ТОВ «Феліс-Ко».

Враховуючи відсутність підтвердження належними первинними документами факту придбання позивачем та використання в межах своєї господарської діяльності товарів по правовідносинам з ТОВ «Феліс-Ко», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного формування на підставі таких господарських операцій податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня конструкція" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1870/6197/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.