Постанова № 23984267, 18.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2а-16364/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2012р. по справі № 2а-16364/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Металокомплект"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ НВП " Металокомплект" звернулось до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Червонозаводської ДПІ м. Харкова №0002021702, № 0002031702 від 29.11.11 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2012 р. позов задовольнив у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати у справі покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на неповне з"ясування судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме, п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.03р., п.164.1.3 п.164.1, п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «НВП «Металокомплект» з питання дотримання вимог податкового законодавства при використанні праці найманих осіб за період з 01.10.2008р. по 30.09.11р.

За результатами перевірки було складено акт №6077/172/32135806 від 09.11.11 р., яким встановлено порушення позивачем :

- п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.03р., із зм. та доп.:

- п. 164.1.3 п. 164.1, п. 164.2.1 п.164.2 ст.164, п.п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Згідно даних акту перевірки та наданих до ДПІ пояснень найманих працівників відповідачем встановлено, що працівнику ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата на загальну суму 14230,96 грн., проте в поясненнях громадянина вказано, що йому була виплачена заробітна плата у сумі 19600 грн., з вище викладеного відповідачем було зроблено висновок, що вказані дії позивача призвели до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 805,36 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 8673,80 грн. як податковим агентом по працівнику ОСОБА_2, який на думку податкового органу є нерезидентом у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкові повідомлення - рішення № 0002021702 від 29.11.11р. на суму 13516,70 грн. та №0002031702 від 29.11.11р. на суму 10842.25 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно п.п. 164.2.1 ПК України до складу загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При цьому, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 805,36 грн. стало письмове пояснення працівника ОСОБА_1, в якому він зазначив, що йому була виплачена заробітна плата у сумі 19600 грн. Між тмс, згідно даних підприємства за час роботи йому було нараховано суму 14230,96 грн.

Колегія суддів зазначає, що в своїх письмових пояснень ОСОБА_1 (а.с. 39) зазначив, що за свою діяльність на підприємстві він заробив 19600 грн. При цьому, він також повідомив у поясненнях, що його заробітна плата складає 1400 грн., за отримання якої він розписується в бухгалтерських відомостях.

Крім цього суд зазначає, що заробітна плата працівника ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду змінювалась, що підтверджується відомостями по заробітній платі, а в акті відповідачем було здійснено розрахунок загальної суми зарплати з огляду на розмір лише останнього окладу.

В ході судового розгляду судом апеляційної інстанції досліджені відомості про отриману заробітну плату з підписами ОСОБА_1, суми яких повністю збігються з відомостями по заробітній платі.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність законних підстав для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 805,36 грн. з доходів гр. ОСОБА_1

Що стосується висновків ДПІ, що підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 8673,80 грн. стосовно гр. ОСОБА_2

Згідно з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.03р., податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно зі ст.7 Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Як було встановлено судом позивачем керуючись вказаними нормами Закону, було застосовано 15% ставку податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні доходу фізичній особі - гр. ОСОБА_2 як резиденту України.

У відповідності до п. 1.20.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції закону, що діяла на час дії спірних правовідносин, завданнями органів державної податкової служби серед іншого є роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 січня 2004 р. №50 затверджене податкове роз'яснення щодо застосування окремих норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині оподаткування іноземців та нерезидентів.

Зазначеним податковим роз'ясненням щодо процедури визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу, визначено, що фізична особа - іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Для цього фізичній особі - іноземцю необхідно подати письмову заяву до податкового органу за місцем проживання в Україні з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб у поточному році (звітному податковому періоді).

Заява складається власноручно із зазначенням таких відомостей: прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер з ДРФО, дата народження (число, місяць, рік), громадянство, підстава перебування в Україні, час перебування в Україні у звітному періоді, джерело отримання доходу в Україні (назва працедавця, його код згідно з ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, юридична адреса працедавця), місце проживання, а також інформація щодо документального підтвердження місця проживання фізичної особи - іноземця в Україні. Про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем власного податкового статусу як резидента (на підставі письмової заяви) відповідний орган державної податкової служби письмово повідомляє працедавця (працедавців) рекомендованим листом.

Зазначена податкове роз'яснення втратило чинність згідно з Наказом ДПА України від 18 грудня 2009 року № 718.

Отже, в період з 2004 року по 2009 рік процедура визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу врегульовувалася вищезазначеним податковим роз'ясненням.

Як вбачається, з наявної в матеріалах справи заяви, ОСОБА_2 заявив про свій резидентський статус лише 05.08.2010 року (а.с. 61) та згідно інформації ДПІ у Московському районі м.Харкова, викладеній у листі від 31.01.2012 року №707/7/29-012 така довідка йому була підготовлена але ОСОБА_2 її не отримував (а.с. 139).

Таким чином, на думку колегії суддів податковий орган на законних підставах нарахував позивачу податкові податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік - 834,48 грн., за 2009 рік - 2827,86 грн., оскільки у вказаних періодах підприємство не мало даних про резидентський статус працівника ОСОБА_2, який самостійно визначив свій статус лише у 2010 році, а тому підприємство не мало законних підстав утримувати податок з доходів фізичних осіб за загальною ставкою.

Проте, як зазначалося вище податкове роз'яснення втратило чинність згідно з Наказом ДПА України від 18 грудня 2009 року № 718, отже у 2010 році не було врегульовано процедури визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу.

За таких обставин, та з урахуванням визначення ОСОБА_2 свого резидентського статусу у 2010 році у спосіб, визначений ним самостійно, колегія суддів вважає, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу податкові зобов'язання за 2010 рік на суму 5011,46 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% на суму 1252,87 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002031702 від 29.11.2011 року підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 3662,34 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 915,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, у зв'язку з чим є частково неправомірними.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2012р. по справі № 2а-16364/11/2070 скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002031702 на суму податкового зобов'язання 5011,46 грн. та штрафних (фінансови) санкцій у розмірі 1252,87 грн.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Металокомплект" - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2012р. по справі № 2а-16364/11/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.