Ухвала суду № 23984043, 11.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р.Справа № 2а-10316/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р. по справі № 2а-10316/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диаст"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Диаст» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просило визнати протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Диаст», на підставі якої був складений акт № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 року, скасувати повідомлення-рішення від 26.07.2011 р. № 0000360700 та № 0000350700.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2011 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Диаст" на підставі якої був складений акт перевірки за №1376/07-12/32675979 від 16.06.11р., скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 26.07.11р. №0000360700 та №0000350700. Стягнув з державного бюджету України на користь позивача витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати у справі покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на неповне з"ясування судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту наявного в матеріалах справи акту перевірки № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 р. вбачається, що на підставі направлення на проведення перевірки від 27.05.2011 року, на підставі п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 27.05.2011 року №611, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Диаст» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно поданих в квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року у сумі 11830,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за жовтень 2009 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року у сумі 7743,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за листопад 2009 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року у сумі 27883,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за квітень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення абз. «а»п.200.4, . п.200.6 ст.200 та абз. «а», «б»п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України, що в свою чергу призвело до:

- завищення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, згідно поданого в :квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року в розмірі 11830,00 грн. та до заниження задекларованої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 11830,00 грн.

- завищення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, згідно поданого в :квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року в розмірі 7743,00 грн. та до заниження задекларованої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 7743,00 грн.

- завищення задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, згідно поданого в :квітні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2009 року в розмірі 27883,00 грн. та до заниження задекларованої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 27883,00 грн.

На підставі акту № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу щодо проведення перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4. ст.78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки.

З акту перевірки вбачається, що перевірку проведено з відома директора ТОВ «Диаст»ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2

Проте, у в ході судового розгляду позивач заперечував щодо проведення відповідачем виїзної перевірки. Зазначав, що на підприємстві, розташованому за адресою м. Харків, вул. Жовтневої революції, 167 службова особа, зазначена в акті перевірки від 16.06.2011р. за весь 2011 рік, і, зокрема, в період з 27.05.2011 р. по 09.06.2011р. не приходила, направлення на перевірку працівникам підприємства не пред'являлось, для підписання це направлення працівникам позивача не надавалось, в період з 27.05.2011 р. по 09.06. 2011 р. про проведення перевірки ані директор, ані бухгалтер не повідомлялись.

Таке твердження не було спростовано відповідачем.

Суд вимагав від відповідача надати для огляду та долучити до матеріалів справи копію наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 27.05.2011 року №611 та направлення на проведення такої перевірки, однак відповідачем вказані вимоги суду виконанні не були. В додаткових поясненнях відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, повідомив, що юридичним відділом до відділу відшкодування податку на додану вартість була надана службова записка №658 від 10.11.2011 року, за якою відділ повинен був надати копію наказу, направлення, докази їх вручення, запит на надання документів, докази його вручення. Відповідь до юридичного відділу надана не була. Юридичним відділом на ім'я Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, в.о. начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ОСОБА_3 було надано доповідну записку, якою юридичний відділ просив зобов'язати відділ відшкодування ПДВ надати необхідну інформацію. Інформація до юридичного відділу не надходила.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо порушення відповідачем під час проведення перевірки вимог ст. ст. 75, 78, 81 Податкового кодексу України.

Між тим, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції що рішення про проведення перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Зазначене твердження є обґрунтованим у разі проведення податковим органом перевірки на підставі п.78.1.1 ст. 78 Податкового Кодексу України. В даному ж випадку, відповідач проводив перевірку на підставі п. 78.1.8. ст. 78 Кодексу, що не вимагає направлення обов"язкового письмового запиту та спливу 10 робочих днів після його отримання.

Проте, наведені помилкові судження суду першої інстанції не впливають на правильність його висновків, в зв"язку з чим, колегія суддів підтримує їх з вищенаведених підстав.

Відносно позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р., суд зазначає наступне.

Позивач, маючи право на бюджетне відшкодування з ПДВ, 21.06.2010р. подав декларацію за травень 2010р. з сумою бюджетного відшкодування на рахунок платника /рядок 25.1/ у розмірі 27883 грн. 19.01.20 10р.подав декларацію за грудень 2009р. з сумою 7743 грн., 15.12.2010р. подав декларацію за листопад 2009р. з сумою 11830 грн.

Податковий орган не провів бюджетне відшкодування, на рахунок платника кошти не направлені.

На вимогу податкового органу позивач подав наступні документи 28.09.10 р.: уточнюючий розрахунок за травень 2010 р., у якому зменшив відшкодування за рядком 25 декларації та вніс до рядку 26 декларації суму відшкодування 27883 грн.; уточнюючий розрахунок за грудень 2009р. , у якому рядок 25 декларації замінив рядком 26 декларації на суму 7743 грн.; уточнюючий розрахунок за листопад 2009р., у якому рядок 25 відповідної декларації замінив рядком 26 на суму 11830 грн.

З набранням чинності Податковим Кодексом України, відповідно до ст. 200 ПКУ позивач прийняв рішення стосовно належних йому сум, та 29.04.2011р. подав до ДПІ наступні документи: уточнюючий розрахунок за травень 2010р. до декларації, де заявив до бюджетного відшкодування на рахунок платника /рядок 23.1 розрахунку/ суму 27883 грн.; уточнюючий розрахунок до декларації за грудень 2009р., яким заявлено до відшкодування на рахунок платника /рядок 23.1 розрахунку/ суму 7743 грн.; уточнюючий розрахунок до декларації за листопад 2009р. /рядок 23.1 розрахунку/, де заявив до відшкодування на рахунок платника суму 11830 грн.

На підставі акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Диаст» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, грудень 2009 року, травень 2010 року згідно поданих в квітні 2011 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р. (а.с. 21, 22 т. 1).

Матеріалами справи підтверджено, що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2009 р. перевірена документальною невиїзною перевіркою -акт № 34/07-12/32675979 від 14.01.2010 р. (а.с. 96-99 т. 1).

В результаті перевірки, проведеної на підставі підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами, доповненнями), підтверджено що бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 11830,00 грн. задеклароване платником у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, відповідає сумі бюджетного відшкодування, визначеній за результатами документальної невиїзної перевірки.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2010 р. перевірена виїзною позаплановою перевіркою -акт № 2024/07-12/32675979 від 11.08.2010 р. (а.с. 104-107 т. 1).

Перевіркою податкової декларації за травень 2010 р. підтверджено заявлене ТОВ «Диаст»бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у сумі 27883,00 грн.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2009 р. перевірена документальною невиїзною перевіркою -акт № 134/07-12/32675979 від 29.01.2010 р. (а.с. 100-103 т. 1).

В результаті перевірки, проведеної на підставі підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами, доповненнями), підтверджено, що бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 7743,00 грн. задеклароване платником у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, відповідає сумі бюджетного відшкодування, визначеній за результатами документальної невиїзної перевірки.

Позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Диаст», на підставі якої був складений акт № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 р., встановлено порушення позивачем абз. «а»п.200.4, . п.200.6 ст.200 та абз. «а», «б»п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Зазначаючи про порушення позивачем абз. «а»п.200.4, п.200.6 ст.200 та абз. «а», «б»п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України, податковий орган в акті перевірки вказує про обґрунтованість розрахунку та дотримання порядку віднесення сум до бюджетного відшкодування.

Матеріали справи містять копії первинної документації на підтвердження правомірності формування сум, заявлених до відшкодування (а.с. 118-250 т. 1, а.с. 1-188 т. 2).

Разом з тим, повідомлення-рішення № 0000360700 від 26.07.2011 р. містить запис про порушення норми абз. «а»п. 200.14 Податкового кодексу України, повідомлення-рішення № 0000350700 від 26.07.2011 р. містить запис про порушення абз. «б»п. 200.14 ПКУ, що є взаємовиключним.

Крім того, слід зазначити, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова були прийнятті перш за все на підставі акту перевірки № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 р. складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Диаст».

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що вказана документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Диаст», за результатами якої складено акт № 1376/07-12/32675979 від 16.06.2011 р. відповідачем проведено з порушенням вимог ст. ст. 75, 78, 81 Податкового кодексу України, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 70 КАС України вказаний акт перевірки не може бути визнано судом як належний та допустимий доказ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не доказана правомірність свого рішення, не обґрунтовано посилання на порушення позивачем абз. «а»п.200.4, . п.200.6 ст.200 та абз. «а», «б»п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України.

З огляду на це, суд дійшов висновку що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000360700 та № 0000350700 від 26.07.2011 р. є протиправними і повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України. З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, у зв'язку з чим є неправомірними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р. по справі № 2а-10316/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.