Ухвала суду № 23983775, 27.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р.Справа № 2а-8982/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

при секретарі судового засідання Зливко І.М.

за участю: представника позивача Брильова А.Ю.

представника відповідача Ламанова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі № 2а-8982/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

14 вересня 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення .

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вказує, що п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14 та п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, застосовуються лише у випадку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за заявою самого платника податку, але не у випадку скасування реєстрації за платника ПДВ за рішенням контролюючого органу. Приймаючи постанову, суд першої інстанції керувався новою редакцією п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України. Крім того, позивач вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, який передбачає, що у випадку неоднозначного трактування прав та обов'язків платників податку або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт" є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №427030 від 10.01.1996р. (а.с.6-7).

19 січня 1996р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт" взято на облік в спеціалізованій ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в якості платника податків (копія довідки від 23.12.2010р. №148 - а.с.27).

17 лютого 2011р. комісією, створеною відповідно до розпорядження Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від15.02.2011р., прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт", у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження.

19 квітня 2011р. відповідачем Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Тагіт" з питання дотримання вимог податкового законодавства за лютий 2011 року.

19 лютого 2011р. за результатами проведеної перевірки складено акт №1077/48-021/23759288 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Тагіт" (код ЄДРПОУ 23759288) з питання дотримання вимог податкового законодавства за лютий 2011 року", яким встановлено порушення п.п.16.1.3 п.16.1 ст. 16,п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., що призвело до неподання податкових декларації з податку на додану вартість за лютий 2011р.; п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4260457 грн., у тому числі: лютий 2011 року - на суму 4260457 грн.

16 травня 2011р. на підставі акту перевірки №1077/48-021/23759288 від 19.04.2011р., Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платника податків у м. Харкові прийнято податкове повідомлення-рішення №0000320848, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт" за платежем з податку на додану вартість у розмірі 4 260 459,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 260 457,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік, поданої позивачем до відповідача залишки запасів та необоротних активів станом на 31 грудня 2010 року, в тому числі балансова вартість запасів та основних фондів складають 21302286 грн.

Оскільки позивачем не подані декларації з податку на додану вартість за січень - лютий 2011 року, показники відображені у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік залишилися незмінні.

В порушення вимог п. 184.7 ст.. 184 Податкового кодексу України позивач не визнав умовне постачання товарів, які залишилися в останньому звітному періоді та необорних активів та не нарахував податкові зобов»язання виходячи з звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів. Тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :

П.п.16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.184.5 ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону .

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2011р. Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийнято рішення про анулювання реєстрації ТОВ фірми "Тагіт" як платника податку на додану вартість.

Відповідно до додатку К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 до декларації станом на кінець звітного 2010 року залишки необоротних аткивів ТОВ фірми "Тагіт" становила 21302286 грн.

Суду першої та апеляційної інстанцій не було надано жодних доказів на підтвердження факту подання підприємством позивача податкової декларації з податку на додану вартість за звітні періоди січня та лютого 2011 року до моменту анулювання реєстрації як платника ПДВ, що свідчить про незмінність показників податкової звітності з податку на прибуток з 31.12.2010р. по 17.02.2011р.

Позивачем всупереч вимогам п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України не визнано умовне постачання товарів та необоротних активів у зв'язку із їх залишком на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та не нараховано відповідно податкових зобов'язань.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно п.203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (п.184.6 ст. 184 ПК України).

Оскільки рішення про анулювання реєстрації ТОВ фірми "Тагіт" було прийнято 17.02.2011р., а декларацію з податку на прибуток подано за останній звітний податковий період - 2010 рік, позивач повинен був подати податкову декларацію за період з 01.01.2011р. по 17.02.2011р. протягом 20 календарних днів, які обраховуються з дати анулювання реєстрації платника податку - з 17.02.2011р.

Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження належного виконання зазначеного обов'язку.

Враховуючи викладене, податкове спірне повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій до ТОВ фірми "Тагіт" винесено у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Доводи позивача у апеляційній скарзі про неправильне застосування до ТОВ фірми "Тагіт" норми п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно листа Державної податкової адміністрації № 4021/7/16 - 1417 від 14 лютого 2011 року «Про проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації», у разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі № 2а-8982/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2012 р.