Ухвала суду № 23983765, 21.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р.Справа № 2а-12200/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при серетарі судового засідання Галан О.О.

за участі представників:

позивача - Бондарь О.М., Голик О.В., Бондаренко В.В.

відповідача - Горбатенко Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-12200/11/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт плюс"

до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 29.03.2011р. № 00000102320 та від 29.03.2011р. № 0000092320.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.10.2011 року позов задовольнив.

Скасував податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 29.03.2011р. № 00000102320 та від 29.03.2011р. № 0000092320.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відображені в акті перевірки від 02.02.2011р. № 516/232/35476374 висновки податкового органу про вчинення ТОВ "Віконт Плюс" порушень є помилковими, у спірних правовідносинах податок на додану вартість і податок на прибуток обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, з 28.10.2010 р. по 26.01.2011 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Віконт Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 18.08.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного законодавства за період з 18.08.2008 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.02.2011р. № 516/232/35476374, яким зафіксовано порушення ТОВ "Віконт Плюс" вимог пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", вимог п.5.1 п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.4.4, п.п.5.4.8, п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.123.1 ст.123, п.198.3 ст.198 ПК Украйни.

На підставі акту перевірки 29.03.2011 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000102320 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10319187 грн. та суми штрафу у розмірі 2579796,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000092320 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 199125 грн. та суми штрафу у розмірі 49781,25 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності та необхідності скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з огляду на наступне.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В даному випадку між позивачем та ТОВ "Глорія Фарм Групп", ТОВ «Гравіторг» укладені договори купівлі - продажу: договір купівлі-продажу № 12/04-1 від 12.04.11 р., договір купівлі-продажу № 01/12-2 від 01.12.09 р., предметом яких є продаж засобів захисту рослин позивачу.

На підтвердження виконання та фактичної оплати договорів надані платіжні доручення: по 1) ТОВ «Глорія Фарм Групп»: №123 від 30.06.10 р на суму 464000 грн., №165 від 28.07.10р.на суму 170000 грн., №175 від 04.08.10р.на суму 351000 грн., №176 від 05.08.10р. на суму 223000 грн., №178 від 09.08.10р на суму 190000 грн., №189 від 25.08.10р. на суму 169000 грн., №191 від 01.09.10р на суму 275000 грн., №203 від 21.09.10р на суму 3000000 грн., №204 від 23.09.10р на суму 1850000 грн., №206 від 27.09.10р. на суму 750000 грн., №210 від 04.10.10р на суму 1439000 грн., №212 від 06.10.10р на суму 800000 грн., № 213 від 07.10.10р на суму 300000 грн., №215 від 12.10.10р на суму 600000 грн., №216 від 14.10.10р на суму 600000 грн., №217 від 20.10.10р на суму 1500000 грн., №228 від 21.10.10р на суму 50000 грн., №235 від 25.10.10р на суму 345000 грн., №238 від 26.10.10р на суму 40000 грн., №240 від 01.11.10р на суму 11000 грн., №242 від 02.11.10р. на суму 1638421,25 грн., №245 від 04.11.10р на суму 2600000 грн., №247 від 08.11.10р на суму 500000 грн., №256 від 11.11.10р на суму 1470000 грн., №259 від 18.11.10р на суму 4440000 грн., №260 від 22.11.10р на суму 194000 грн., №266 від 30.11.10р на суму 1427000 грн., №291 від 20.12.10р на суму 3400000 грн., №4 від 13.01.11р грн. суму 696480,53 грн.; 2) по ТОВ «Гравіторг»: №19 від 03.02.10р на суму 115104,8 грн., №28 від 12.02.10р. на суму 12500 грн., №29 від 02.03.10р на суму 130000 грн., №31 від 10.03.10р на суму 331000 грн., №32 від 15.03.10р на суму 1742000 грн., №33 від 16.03.10р на суму 1200000 грн., №42 від 22.03.10р на суму 352000 грн., №43 від 26.03.10р на суму 228000 грн., №46 від 30.03.10р на суму 730000 грн., №47 від 31.03.10 на суму 216000 грн., №49 від 06.04.10р на суму 203000 грн., №50 від 07.04.10р на суму 400000 грн., №51 від 09.04.10р на суму 880000 грн., №52 від 13.04.10р на суму 445500 грн., №53 від 15.04.10р на суму 917000 грн., №54 від 19.04.10р на суму 4600 грн., №63 від 20.04.10р на суму 1752300 грн., №66 від 23.04.10р на суму 17500 грн., №68 від 26.04.10 на суму 419400 грн., №71 від 27.04.10р на суму 2202000 грн., №72 від 29.04.10р. на суму 204050 грн., №73 від 05.05.10р на суму 3382000 грн., №75 від 07.05.10р на суму 290500 грн., №76 від 17.05.10р на суму 1135057 грн., №87 від 20.05.10р на суму 77500 грн., №90 від 27.05.10р на суму 138500 грн., №104 від 08.06.10р на суму 490000 грн., №110 від 14.06.10 р на суму 5000 грн., №111 від 15.06.10р на суму 145000 грн., №120 від 24.06.10р на суму 80000 грн., №136 від 06.07.10 р на суму 4000 грн., №141 від 08.07.10 р. на суму 12000 грн., №148 від 14.07.10р на суму 51282 грн., №160 від 26.07.10 р на суму 50000 грн.

Посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій за цими правочинами колегією суддів не приймаються, оскільки ґрунтується на твердженні відповідача про недекларування контрагентом позивача своїх зобов'язань з ПДВ.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, та недотримання контрагентом вимог податкового законодавства тягне наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень відповідач не забезпечив належного вивчення правочинів, укладених між ТОВ "Віконт Плюс" та ТОВ "Глорія Фарм Групп", ТОВ Гравіторг», не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на ці правочини.

В акті перевірки від 02.02.2011р. № 516/232/35476374 відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими правочинами про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність договорів купівлі-продажу або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем п.п. 7.2.3, п. 7.2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно ненадання позивачем звітів про послуги, отримані від ТОВ «Лідер-торг» і ТОВ «Метаторг 2009» колегія суддів вказує, що ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить посилання, що для підтвердження валових видатків позивач був зобов'язані представити податковому органу звіти про отримані послуги. Більше того, у п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чітко сформульоване положення про те, що податковий орган не може вимагати надання форм звітності або обліку, прямо не передбачених законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відноситься до складу валових видатків будь-які видатки, які не підтверджені платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення й зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи містять повний обсяг первинних документів, а саме: Договір №18 надань маркетингових послуг від 14.04.2009г., Додаткова угода до Договору №18 надань маркетингових послуг від 25.12.2009г., Акт здачі - приемки послуг з договору №18 від 02.06.2009г., Податкова накладна №02060903 від 02.06.2009г. Звіт про виконану роботу; Договір №11 надань маркетингових послуг від 09.04.2009г., Додаткова угода до Договору №11 надань маркетингових послуг від 25.12.2009г., Акт здачі -приемки послуг з договору №11 від 10.06.2009г., Податкова накладна №10060910 від 10.06.2009г. Звіт про виконану роботу; Договір №23 надання маркетингових послуг від 27.04.2009г., Додаткова угода до Договору №23 надання маркетингових послуг від 25.12.2009г., Акт здачі - приймання послуг з договору №23 від 15.06.2009г., Податкова накладна №15060904 від 15.06.2009г. Звіт про виконану роботу; Договір №31 надання маркетингових послуг від 07.05.2009г., Додаткова угода до Договору №31 надання маркетингових послуг від 25.12.2009г., Акт здачі - приймання послуг з договору №31 від 19.06.2009г., Податкова накладна №19060903 від 19.06.2009г. Звіт про виконану роботу; Договір №35 надань маркетингових послуг від 12.05.2009г., Додаткова угода до Договору №35 надань маркетингових послуг від 25.12.2009г., Акт здачі -приемки послуг з договору №35 від 25.06.2009г., Податкова накладна №25060904 від 25.06.2009г. Звіт про виконану роботу; Договір №41 надання маркетингових послуг від 22.05.2009г., Додаткова угода до Договору №41 надання маркетингових послуг від 25.12.2009г., Акт здачі -приемки послуг з договору №41 від 30.06.2009г., Податкова накладна №30060907 від 30.06.2009г. Звіт про виконану роботу; Платіжні доручення №85 від 18.05.2010г. на 333400,00грн, №86 від 18.05.2010г. на 344000,00грн.; Договір №105 на надання інформаційно-консультаційних послуг від 08.04.2010г., Акт здачі - приймання послуг з договору №105 від 03.06.2010г., Звіт про виконану роботу; Договір №112 на надання інформаційно-консультаційних послуг від 28.05.2010г., Акт здачі - приймання послуг з договору №112 від 24.06.2010г., Звіт про виконану роботу; Договір № 01/12-2 від 01.12.2009г., Прибуткова накладна №010304 від 01.03.2010г., Податкова накладна №10304 від 01.03.2010г.; Прибуткова накладна №010301 від 01.03.2010г., Податкова накладна №10301 від 01.03.2010г.; Прибуткова накладна №020401 від 02.04.2010г., Податкова накладна №20401 від 02.04.2010г.; Прибуткова накладна №010401 від 01.04.2010г., Податкова накладна №10401 від 01.04.2010г.; Прибуткова накладна №080401 від 08.04.2010г., Податкова накладна №80401 від 08.04.2010г.; Договір №12/04-1 від 12.04.2010г. Листів - 3 шт. Витратні накладні; Прибуткова накладна №010502 від 01.05.2010г., Податкова накладна №10502 від 01.05.2010г.; Прибуткова накладна №010503 від 01.05.2010г., Податкова накладна №10503 від 01.05.2010г.; Прибуткова накладна №060501 від 06.05.2010г., Податкова накладна №60501 від 06.05.2010г.; Прибуткова накладна №010501 від 01.05.2010г., Податкова накладна №10501 від 01.05.2010г.; Договір №01/04-1 від 01.04.2009г.; Платіжні доручення на оплату товару; Прайси ціни, що підтверджують звичайність ціни; Договір купівлі-продажу № 17/08-1 від 17.08.09г.; Договір купівлі-продажу № 23/03-1 від 23.03.09г.; Договір зберігання і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт № 01/04 від 01.04.09г.; Прибуткові накладні за період 07.2009г.-02.2010г.; Акти прийняття на відповідальне зберігання; Витратні накладні за період 07.2009г.-02.2010г.; Акти зняття з відповідального зберігання, які підтверджують валові видатки за вказаними контрагентами, а тому висновки податкового органу про відсутність відповідних витрат позивача необґрунтовані, оскільки не встановлено невідповідності перелічених документів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 10319187грн., згідно податкового повідомлення - рішення від 29.03.2011р. №00000102320, встановлено, що донарахування зазначеної суми грошового зобов'язання ґрунтується на висновку ДПІ про завишення податкового кредиту за рахунок застосування «звичайних цін», у зв'язку з тим, що ТОВ "Віконт Плюс" за допомогою контрагентів здійснювало нарощування ціни на поставлені засоби рослин.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За правилом п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», ціна, установлена за домовленістю сторін, і вважається звичайною. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки податковим органом в порушення п.п. 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не врахована інформація про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, не враховані умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду справи відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності висновків, яки були покладені в основу спірного рішення.

Таким чином, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції щодо неправомірності та необхідності скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 29.03.2011р. № 00000102320 та від 29.03.2011р. № 0000092320.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-12200/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2012 р.