Ухвала суду № 23983507, 06.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/2463/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі № 2а-1870/2463/11

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми , Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, дочірнє підприємство «Завод обважених бурильних та ведучих труб», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, головного управління Державного казначейства України в Сумській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 14 квітня 2011 року № 0000842306/0/29892 та № 0000852306/0/29889; стягнути з державного бюджету України на користь ДП «Завод ОБ та ВТ» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 716887,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 14 квітня 2011 року № 0000842306/0/29892 та № 0000852306/0/29889; стягнуто з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 716887,00 грн..

Державна податкова інспекція в м. Суми, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" подав декларації за листопад - грудень 2010 року до ДПІ в м. Суми з податку на додану вартість із заявами про бюджетне відшкодування ПДВ (т.1 а.с. 241-252).

З метою встановлення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Завод ОБ та БТ» за питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період жовтень, листопад 2010 року. Про зазначене свідчить акт № 2170/23-620/30991664 від 31.03.2011 (т. 1 а.с. 18-49). В ході перевірки встановлено завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за грудень 2010 року на суму 556765,00 грн. та з листопад 2010 року в на суму 716887,00 грн. Також, в даному акті перевірки було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року в сумі 716887,00 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем 1 податковим повідомленням-рішенням № 0000842306/0/29892 від 14 квітня 2011 року (т. 1 а.с. 16) позивачу було зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 1 273 652,00 грн.

Також, податковим повідомленням-рішенням № 0000852306/0/29889 від 14 квітня 2011 року (т. 1 а.с. 17) позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 716887,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як зазначає відповідач 1, вказані вище суми не відшкодовані позивачу в зв'язку з тим, що в листопаді - грудні 2010 року підприємством ДП «Завод ОБ та ВТ» встановлено фінансово-господарські взаємовідносини з:

- TOB «Альфа- Метал- Компані» за брухт металевий сума ПДВ - 266431,00 грн., яке за юридичною адресою відсутнє та фактичне місцезнаходження не встановлено. Також, декларацію з податку на прибуток за IV квартал 2010 року до податкового органу, підприємство не подавало, що є порушенням податкового законодавства в частині своєчасності подання звітності та повноти нарахування і сплати податків.

- ТОВ «Метал Прогрес» за металобрухт сума ПДВ - 204170,92 грн., згідно реєстраційних даних основний вид діяльності підприємства - оброблення металевих відходів та брухту, яке здійснює придбання металобрухту на території регіону за готівкові кошти, а для мінімізації прибутків та конвертування грошових коштів використовує схеми з залученням СПД інших регіонів де по ланцюгу постачання ТМЦ використовується підприємство з ознаками фіктивності. При відпрацюванні інформаційно-аналітичної бази ДПА України контрагенти позивача заключали фіктивні угоди, оформляли безтоварні прибуткові та видаткові документи (у тому числі угоди, податкові накладні, акти прийому-передачі, видаткові накладні, які передавались контрагентам для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість).

- ТОВ «Укрвтормет-Союз» реалізувало позивачу брухт металевий на загальну суму 471515,22 грн. в т.ч. ПДВ - 78585,87 грн., за результатами автоматизованого співпостачання даних податкової звітності за листопад 2010 року з податку на додану вартість по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України основним постачальником протягом 2010 року є ПП «Фірма Ангеліна». Згідно інформації бази даних ПП «Фірма Ангеліна» визнано банкрутом.

- ПП «Металкомплект 2001» реалізувало позивачу брухт металевий на суму 703382,40 грн., згідно інформації бази даних ДПА України ПП «Металлкомплект 2001» 10.03.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

- ТОВ «СОТ Плюс» реалізувало позивачу феромарганець та ферохром. За результатами співставлення даних податкової звітності за листопад 2010 року встановлено, що основним постачальником є ТОВ «Векстасервіс». Однак, зазначене підприємство ліквідовано в результаті банкрутства.

Однак колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, господарські операції між позивачем та зазначеними вище підприємствами підтверджується укладеними між ними угодами (т. 1 а.с. 61-63, 119-121, 139-140, 163-164, 172-174, 193-195). Поставка товарно - матеріальних цінностей та отримання послуг за вказаними угодами підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 125, 133-134, 146-148, 153-154), актами приймання - здачі наданих послуг (т. 1 а.с. 102-118, 201-206) та товарно транспортними накладними (т. 1 а.с. 135, 145, 149, 152, 168, 182-186). Оплата за поставлений товар здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 94-100, 128, 138, 159-162, 171, 191-192, 207-210).

В підтвердження факту поставки товару, надання послуг, у відповідності з вимогами пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), підприємствами -контрагентами позивача було надано податкові накладні (т.1 а.с. 72-78, 81-87, 122-124, 131-132, 141-144, 165, 175-177, 196-197, 199-200, 211-240).

Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування" та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з актів перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податного кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Крім того, як вбачається з матеріалів справи податковий орган не довів суду навіть факт несплати податку на додану вартість контрагентами в ланцюгу постачання, а лише посилається на неможливість здійснити відповідні перевірки. Також, податковий орган не надав суду доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ та послуг мали фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п.п."а" п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата продавцем або контрагентами продавця податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю.

Порушень норм п. п. 7.7.2 не встановлено, що вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача в судіф апеляційної інстанції.

Нарахування обумовлено відсутністю фактичного здійснення операцій.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Також суду надані інші документи обліку підстверджуючи фактичність проведених операцій, а саме договори, прийомно-сдаточні акти, платіжні доручення, приходні ордери, рахунки-фактури, специфікації, товарно транспортні накладні.

При цьому колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу, щодо помилковості вказання у товарно-транспортних накладних, не є підставою задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

По перше, як встановлено судом та не заперечується представниками сторін транспортування здійснювалося контрагентами позивача, тобто відповідальність за дані визначені в товарно - транспортних накладних полягає саме на них. Для позивача товарно-транспортна накладна не є документом за відсутністю якого, відсутнє право на податковий кредит по податку на додану вартість. Відповідних положень закон не містить.

Крім того, посилання щодо необґрунтованості щодо вказання в товарно-транспортних накладних одним з автомобілів автомобіля КАМАЗ державний номер 045-76 СВ, з посиланням на лист ДАІ від 14.06.2001 р., є необґрунтованим, оскільки в листі ДАЇ зазначений автомобіль ГАЗ (а не КАМАЗ), який до 03.10.2006 р. був зареєстрований з даним номером.

Отже, встановлено, що позивач виконав всі вимоги Закону щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи. А відтак податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо відсутності фактичного виконання правочинів ґрунтуються на припущеннях, документально не підтверджені.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі № 2а-1870/2463/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Григоров А.М.Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2012 р.