Ухвала суду № 2397706, 15.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

         15 січня 2008 року                                                           м. Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого  Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,         

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Виробничо-комерційної фірми “Побутсервіс” товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ВКФ «Побутсервіс» ТОВ) до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі – ДПІ у м. Суми) про визнання  частково недійсним податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргоюДержавної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2005 року  ВКФ «Побутсервіс» ТОВзвернулось  до суду з позовом до ДПІ у м. Суми про визнання  недійсним податкового повідомлення –рішення № 0000312308/0/16663 від 12 квітня 2005 року в частині стягнення 86 195 грн. 50 коп. податку на додану вартість та 43097 грн. 75 коп. штрафних санкцій.

Вимоги обґрунтовувало тим, що правомірно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 86195 грн. 50 коп. відповідно до податкової накладної № 359 від 22 вересня 2004 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон С.В.», яке на момент укладення договору купівлі – продажу від 21 вересня 2004 року та видачі податкової накладної мало статус платника податку на додану вартість.

Просило суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Суми була проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства України підприємства позивача за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2004 року, про що був складений акт № 23/238/14005202 від 06 квітня 2005року.

На підставі цього акту відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000312308/0/16663 від 12 квітня  2005 року про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, яким було визначено позивачу податок на додану вартість в розмірі 136 846,74 грн., в тому числі основний платіж-91 231,16 грн. та штрафні санкції-45 615,58 грн.

В акті перевірки відповідача вказано, що підприємством позивача порушено пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за вересень 2004 року на суму 86195,50 грн.

Крім того, судами встановлено, що 21 вересня 2004 року між ВКФ «Побутсервіс» ТОВ та ТОВ «Еталон С.В.» було укладено договір купівлі-продажу товарів. На підставі цього договору купівлі-продажу позивачем було отримано від ТОВ «Еталон С.В.» товар - брус строганий сухий, бітум, цемент фасований, утеплювач «Ізопрен», акваізол, труби ПВХ ф 160, труби ПВХ ф 110 на загальну суму 517172,98 грн., в тому числі ПДВ - 86195,50 грн., що підтверджується накладною № 352 від 22 вересня 2004 року та податковою накладною № 359 від 22 вересня 2004 року.

Оплату за отримані будівельні матеріали позивачем було здійснено шляхом передачі простих векселів на загальну суму 517172,98 грн. відповідно до актів приймання-передачі векселів від 29 вересня 2004 року та 30 вересня 2004 року.

ДПІ у м. Суми в акті перевірки в обґрунтування заниження податкового кредиту посилається на те, що ТОВ «Еталон С.В.» не звітувало з моменту державної реєстрації до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва № 2-3829/04 від 07 грудня 2004 року були визнані недійсними установчі документи ТОВ «Еталон С.В.» з дати державної реєстрації підприємства - з 01 грудня 2003 року скасовано державну реєстрацію, реєстрацію як платника ПДВ, визнано недійсними первинні документи та податкові накладні з його реквізитами, тобто ТОВ «Еталон С.В.» не мало статусу платника податку на додану вартість та не мало права на складання податкової накладної відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16 червня 2005 року по справі № 8/185-05 було зупинено провадження у справі до вирішення господарським судом Сумської області пов’язаної з нею справи 8/291-05.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05 жовтня 2005 року по справі № 8/291-05 в позові ДПІ в м. Суми до ВКФ «Побут сервіс» ТОВ та ТОВ «Еталон С.В.» про визнання укладеного між ними договору купівлі-продажу б/н від 21 вересня 2004 року на загальну суму 517172,98 грн., в тому числі ПДВ - 86195,50 грн. було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили. Згідно пояснення відповідача, викладеному в його клопотанні від 05  квітня 2006 року, рішення Господарського суду Сумської області від 05 жовтня 2005 року по справі № 8/291-05 Державною податковою інспекцією в м. Суми не оскаржувалось у зв’язку з пропущенням строку подачі апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованими як платники податку.

На дату укладання договору купівлі-продажу б/н від 21 вересня 2004 року і дату видачі податкової накладної № 359 від 22 вересня 2004 року ТОВ «Еталон С.В.» перебувало на податковому обліку як платник ПДВ і мало право видати податкову накладну.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зважаючи на те, що відповідно до приписів пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що відповідачем правомірність такого рішення не доведена.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту за вересень 2004 року податок на додану вартість в сумі 86195,50 грн.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили   порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни не має.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову  Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

         Головуючий                                                         О.Н. Панченко

 судді                                                            Т.Ф. Весельська

                                                                                             О.В. Мироненко

                                                                                                                                                 М.І. Смокович

                                                                                                                                                 Т.А. Чумаченко