Ухвала суду № 23974952, 24.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5872/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

представника позивача: Вишнівської Юлії Василівни;

представників відповідача: Волощука Валерія Олександровича, Бойка Сергія Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Мангуст-Альфа" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Мангуст-Альфа" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Мангуст-Альфа" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у задоволенні позову позивачу відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що на його думку призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили суд відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Мангуст-альфа" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради за ідент. номером 33553184, за адресою: м. Вінниця, площа Жовтнева, буд.1. Відповідно до довідки, виданої Головним управлінням статистики у Вінницькій області, керівником даного підприємства є Мазур Геннадій Вікторович (а.с.59-60).

У період з 20.07.2011р. по 02.08.2011р. Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мангуст-альфа» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні правових відносин з платником податків з ПП торгова фірма «Арт-Експопром» за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р., результат якої оформлений актом від 09.08.2011р. У ході якої встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень в сумі 2 916 667 грн. (а.с.10-25).

Не погодившись з даним фактом, позивач подав заперечення до акту від 09.08.2011р.(а.с.26-32), які листом ДПА у Вінницькій області від 09.09.2011р. № 19/35-30/33553184 залишені без задоволення, а висновки акту від 09.08.2011р. без змін. (а.с.33-40).

09.09.2011р. ДПІ у м. Вінниці сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000273500, яким визначеного грошове зобов'язання в сумі 3 645 834 грн., з них за основним платежем 2 916 667 грн. та за штрафними санкціями 729 167 грн. (а.с.41).

ТОВ "Мангуст-альфа" подало скаргу на ім'я ДПА у Вінницькій області (а.с. 42-50), яка своїм рішенням про результати скарги від 19.12.2011р. № 37785/6/10-2115 податкове повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000273500 залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення ( а.с. 51-54).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що представниками відповідача в обов'язок доказування правомірності свого рішення доведено правильність та правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000273500, оскільки порушення, які встановленні в акті перевірки від 09.08.2011р., знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України (надалі - ПК України) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 75.1. ст.75 ПК України, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положення п. 86.1. ст.86 ПК України передбачають, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п.86.3. ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

А податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.

Таким чином, вищезазначені норми встановлюють право податкового органу на проведення перевірки та за її наслідками виносити податкові повідомлення рішення. Так, під час дослідження правомірності проведення перевірки судом першої інстанції правильно встановлено, що податковим органом не порушено строків, порядку здійснення та оформлення результатів перевірки, даний факт не заперечувався представником позивача в ході судового розгляду справи.

Щодо зафіксованих порушень, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011р. № 0000273500, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Як слідує із матеріалів акту перевірки від 09.08.2011р., при проведенні перевірки були використані матеріли, що були надані в ДПІ у м. Вінниці, а саме: матеріали оперативного відпрацювання надані ВОЗСПБ УПМ ДПА у Вінницькій області, пояснення директора ПП торгова фірма « Арт-Експопром» Толмачева І.В від 17.03.2010р., висновок почеркознавчого дослідження підписів від імені Толмачева І.В № 998 від 29.06.2010р., договір поставки № 120 від 01.04.2009р. між позивачем та ПП торгова фірма « Арт- Експопром» ; специфікація № 1 від 01.04.2009р., договір зберігання від 09.06.2009р., укладений між позивачем та ПП Торгова фірма « Арт-Експопром», акт передачі майна на зберігання, акт здачі прийняття обладнання, видаткова накладна, податкова накладна (а.с.13-14).

На підставі поданих матеріалів податковим органом встановлено нікчемність правочину ТОВ "Мангуст-альфа" з ПП Торгова фірма « Арт-Експопром», оскільки дані документи є не достатніми для того, щоб встановити факт сплати коштів покупцем постачальнику, та самої поставки товару.

Так, колегією суддів досліджено договір поставки №120 від 01.04.2009р., за яким ПП торгова фірма « Арт-Експопром» (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Мангуст-альфа" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. На виконання даного договору в матеріалах справи наявна специфікація №1 від 01.04.2009р., видаткові чи товарно-транспортні накладні та довіреності на перевезення за даним договором в матеріалах справи відсутні (а.с.64-68).

Частина 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на договір зберігання від 09.06.2009р. ПП торгова фірма «Арт-Експопром» (зберігач) безоплатно зберігає передане йому майно ТОВ "Мангуст-альфа" (поклажодавцем), і зобов'язується повернути йому у цілісності. У матеріалах справи наявні акт приймання-передачі, видаткова накладна від 09.06.2009р. № 902601 та податкова накладна № 90601 від 09.06.2009р., судом по даному договору встановлено відсутність товаро-транспортних накладних та довіреностей (а.с.70-76).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи те, що вищезгаданий договір зберігання датований 09.06.2009р. та укладений у Луганську, однак акт передачі майна зі зберігання, що є додатком № 2 до договору зберігання складений у Луцьку. З наявних матеріалів справи неможливо прослідкувати яким чином повертався товар позивачу зі зберігання, адже договір укладений у Луганську, акт передачі майна зі зберігання у Луцьку, а видаткова накладна знову ж таки була видана у Луганську. Доказів на підтвердження транспортування товару позивачем не надано.

Колегією суддів встановлено, що представником позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції неодноразово зверталась увага на кредитний договір, за яким позивачу здійснювалась видача кредиту в сумі 17 500 000 грн. Як свідчать матеріали справи, суд сприяв реалізації права позивача щодо надання даного доказу, адже неодноразово задовольнялось клопотання представника позивача стосовно оголошення перерви в судовому засіданні для його надання, однак станом на день винесення судового рішення даний кредитний договір представником позивача не представлений.

Даний договір поданий разом із апеляційною скаргою та судом першої інстанції не досліджувався.

З огляду на викладене та з урахуванням ч. 2 ст. 195 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем необґрунтовано причини, за якими даний договір не було надано суду першої інстанції для дослідження. За таких обставин колегія суддів не бере даний договір до уваги.

Положенням статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

З огляду на викладене нікчемність правочинів позивача з контрагентом ПП торгова фірма «Арт-Експопром» встановлена на підставі відсутності товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та довіреностей на перевезення чи отримання товару за договорами поставки №120 від 01.04.2009р. та договору зберігання від 09.06.2009р.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вичиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із положеннями п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (надалі-правила), передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику, що визначено п.п.11.5 -11.7 Правил.

Крім того, згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, вищезазначеними нормами встановлено, що первинними документами, які підтверджують господарські операції є накладні, які ні в процесі перевірки, ні в ході судового розгляду справи не представлені позивачем.

Положенням ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.п 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Окрім того, у ході проведення перевірки, податковим органом направлено лист на адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську по ланцюгу проходження ТМЦ для підтвердження взаєморозрахунків позивача з ПП торгова фірма «Арт-Експопром», на підставі чого на адресу ДПІ у м. Вінниці надійшов лист із зазначенням, що перевірку ПП Торгова фірма «Арт- Експопром» не можливо здійснити, адже останній не знаходиться за податковою адресою. Також при проведенні перевірки позивача, використано матеріали почеркознавчого дослідження підписів Толмачева І.В керівника ПП Торгова фірма «Арт- Експопром», за наслідками даної експертизи визначено, що підписи на податкових накладних та договорах останньому не належать, дані обставини також підтвердженні представниками відповідача в ході здійснення судового розгляду справи.

З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог та правильності висновку суду першої інстанції про те, що представниками відповідача в обов'язок доказування правомірності свого рішення доведено правильність та правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011р. № 0000273500, оскільки порушення, які встановленні в акті перевірки від 09.08.2011р., знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ТОВ "Мангуст-Альфа" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 квітня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович