Ухвала суду № 2397092, 02.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 квітня 2008 року                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:            Панченка О.Н. (доповідача),

суддів:                         Весельської Т.Ф.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі           Сидорович О.В.,

за участю представників:

- ВАТ «Авіакомпанія «Константа» - Артьомова О.І.,

- ВАТ «Авіакомпанія «Константа» - Воскобійник Т.М.,

- СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі – Заболотнього О.А.,

- СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі – Вовка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 30 січня             2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 серпня 2006 року

у справі №24/137-18/42-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Константа»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2003 року відкритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Константа» (далі – ВАТ «Константа», позивач) подано до суду позов, з урахуванням змін та доповнень, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

13 листопада 2002 року Спеціалізованою державною податкової інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі – СДПІ, відповідач) проведена комплексна документальна перевірка ВАТ «Константа» за період з 01 липня 1999 року по 30 червня 2002 року з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №126/7/33-01/20508143, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000640301/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 492700 грн. та застосування відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) штрафних санкцій у сумі 123175 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000640301/0 позивач звернувся зі скаргою до СДПІ, яку рішенням відповідача №727/10/33-01 від 31 січня 2003 року задоволено частково, а податкове повідомлення-рішення – змінено.

31 січня 2003 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000640301/1, відповідно до якого сума податкового зобов’язання з податку на прибуток склала 485820 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 242910 грн.

14 лютого 2003 року платником податку подано до контролюючого органу скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення №0000640301/1, за результатом якої, 26 березня 2003 року, прийнято рішення про проведення додаткової перевірки, на підставі проведення якої 08 квітня 2003 року складено акт №45/33-01/20508143.

Так, за результатом розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0000640301/1 Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення про скасування вказаного податкового рішення в частині нарахування податку на прибуток у сумі 56526 грн. 90 коп. та штрафних санкцій в сумі 28263 грн. 45 коп., а 14 квітня 2003 року СДПІ прийнято наступне податкове повідомлення-рішення №0000640301/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 436200 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 94912 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000640301/2 позивачем було оскаржено до Державної податкової адміністрації України, якою прийнято рішення про залишення його без змін, на підставі якого                       25 червня 2003 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000640301/3 про нарахування податкового зобов’язання у сумі  436200 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 94912 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення рішення №№0000640301/2 та 0000640301/3 незаконними та просить їх визнати недійсними.

Постановою господарського суду Запорізької області від 30 січня 2006 року, позов задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000640301/2 від 14 квітня 2003 року визнано протиправним.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від         18 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено: дії ВАТ «Константа» з питання нарахування амортизаційних відрахувань та витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів, та віднесення їх до валових витрат, визнано правомірними.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційнаскаргане підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, сума податкового зобов’язання розрахована таким чином:

- донарахування доходів 1282053 грн. 00 коп. (84560 грн. 00 коп. – за безкоштовні надані авіаквитки; сум сплачених штрафів - 887 грн. 00 коп. та 871 грн. 00 коп.; суми дебіторської заборгованості – 174171 грн. 00 коп.; суми надходжень за інвестиційними договорами – 997363 грн. 00 коп.; 18146 грн. 00 коп. – повернення квитків; 6054 грн. 21 коп.);

- зняття надмірно включених сум валових витрат – 1801700 грн. 00 коп. (393700 грн. 00 коп. – дебіторська заборгованість, 1408000 грн. 00 коп. – витрати, у зв’язку з покращенням основних засобів 5% вартості);

- зняття надмірно нарахованих сум амортизації  - 5611400 грн. 00 коп. (5602400 грн. 00 коп. – амортизаційні відрахування по двигунам, які перебувають на ремонті у ВАТ «Мотор Січ» - 9045 грн. 00 коп.).

Таким чином, за результатами перевірки позивачу донараховано 8718300 грн. 00 коп. Різниця склала 1454000 грн. 00 коп., застосувавши відсоткову ставку для нарахування податку на прибуток, відповідач нарахував податок у сумі 436200 грн. 00 коп. та штрафні санкції у сумі 94912 грн. 00 коп.

Судами попередніх інстанцій було перевірено розрахунки відповідача та виявлено арифметичну помилку, а саме у графі «всього по акту», замість 8718300 грн. необхідно було зазначити 8695198 грн., що, як правильно визначено в судових рішеннях, тягне відповідне зменшення податкового зобов’язання. Факт наявності арифметичної помилки СПДІ визнано.

В касаційній скарзі СДПІ вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального права, а саме:

1) щодо заниження підприємством валового доходу у розмірі                84560 грн. 00 коп. на суму безоплатно наданих громадянам послуг по авіаперевезенню;

2) щодо заниження підприємством валового доходу на суму отриманих від нерезидента та фактично використаних ВАТ «Константа» в своїй діяльності коштів у розмірі 997362 грн. 70 коп.;

3) щодо віднесення підприємством до валових витрат сум дебіторської заборгованості у розмірі 231835 грн.                37 коп.;

4) щодо неправомірності нарахування підприємством амортизаційних відрахувань об’єктів, які не використовувались підприємством у господарській діяльності з метою отримання доходу у 2002 році на суму 9045 грн. 00 коп.;

5) судом апеляційної інстанції - при вирішенні спору в частині заниження об’єкту оподаткування на суму 5602400 грн. в результаті зайвого нарахування амортизаційних відрахувань, у зв’язку з неправильним визначенням балансової вартості основних фондів, та в частині завищення витрат на суму 1408000 грн. 00 коп., пов’язаних з поліпшенням основних фондів.

Однак з такими твердженнями погодитись неможливо з огляду на наступне.

Так, в акті документальної перевірки зазначено, що підприємством, в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР, в редакції Закону N283/97-ВР від 22 травня 1997 року, не включено до складу валового доходу суми безоплатно наданих громадянам послуг по авіаперевезенню у розмірі 84560 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02 квітня 1999 року державним підприємством «Авіакомпанія Константа», правонаступником якого відповідно до статуту є ВАТ «Авіакомпанія Константа», було укладено договір №05/0204 з ТОВ «Лала» по авіаперевезенню громадян, відповідно до якого ДП «Константа» зобов’язане виконувати регулярні рейси по маршруту «Запоріжжя – Єреван» та надавати по заявці працівнику «замовника» один службовий авіаквиток на кожен рейс «Запоріжжя – Звартноц».

ТОВ «Лала» - «замовник», відповідно до п. 2.2 Договору, зобов’язано забезпечувати реалізацію авіаквитків на рейси у зворотному напрямку та надавати інші послуги, передбачені п. 2.2.5.

Протягом 1999 – 2000 рр. ВАТ «Константа» за договором надавало ТОВ «Лала» безкоштовні авіаквитки на фактично здійснені перельоти рейсом по маршруту «Запоріжжя – Єреван», що підтверджується квитками на ім’я громадян, наданих до касових звітів (додаток 14 до акту перевірки).

Факт того, що квитки передавались саме на виконання вказаного договору підтверджується також тим, що позивачем видавались службові квитки представникам ТОВ «Лала», а тому для останнього вони не були безоплатними.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про те, що оподаткування за таким договором повинно здійснюватись на загальних підставах з доходу, який отримується від операції в цілому, а нарахування відповідачем суми валових доходів ВАТ «Авіакомпанія «Константа», виходячи лише із вартості авіаквитків, не відповідає вимогам пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому є неправомірним.

Щодо спору в частині заниження підприємством валового доходу на суму, отриману від нерезидента та фактично використану позивачем, то попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.

24 листопада 1999 року між Фондом державного майна України та ЗАТ «Фінансова компанія «Автоальянс–Інвест» укладено договір з продажу державного пакету акцій, відповідно до умов якого Фонд за підсумками некомерційного конкурсу з продажу державного пакету акцій зобов’язується передати у власність Покупцю пакет акцій ВАТ «Константа», що знаходиться за адресою: Україна, 330013 м. Запоріжжя, с. Мокре, Аеропорт, - а Покупець зобов’язується сплатити фіксовану ціну пакету акцій, прийняти цей пакет акцій, виконати інвестиційні зобов’язання у розмірі та у терміни, передбачені Додатком №1 до цього Договору, і виконати умови, передбачені ним.

На підставі зазначеної угоди та угод №02/3-Т, №9/4 права та обов’язки покупця об’єкту приватизації, в тому числі щодо внесення інвестицій, перейшли до компанії «CapeTradingHoldingslimited», а             20 вересня 2000 року між позивачем та компанією «CapeTradingHoldingslimited» укладено угоду №11 про внесення інвестицій, відповідно до якої «Інвестор» («CapeTradingHoldingslimited») зобов’язаний внести інвестиції, які передбачені бізнес-планом розвитку позивача та оговорені у п. п. 12,13 Договору купівлі – продажу пакету розвитку ВАТ «Константа» від 24 листопада 1999 року та у Додатку №1 до нього.

Відповідно до п. 1.1 цього Договору «Інвестор» вносить в підприємство інвестиції на загальну суму еквівалентну 700000 доларів США та зобов’язується не вимагати повернення інвестицій протягом трьох років з моменту фактичного внесення частки інвестицій по кожному пункту графіка виконання інвестиційних зобов’язань.

Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів (Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР, в редакції Закону N283/97-ВР).

Відповідно до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про інвестиційну діяльність» здійснення інвестування можливе у вигляді надання грошових коштів на зворотній основі, тобто за угодою позики.

Кошти, перераховані нерезидентом на рахунок ВАТ «Авіакомпанія «Константа», не були останнім внесені до Статутного фонду підприємства в обмін на корпоративні права, а тому не можуть вважатися прямою інвестицією в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з метою оподаткування операцію, здійснену інвестором за угодою від 20 вересня 2000 року №11, не можна вважати інвестицією. Зазначена операція є поворотною фінансовою допомогою, яку на момент отримання та проведення перевірки можна було відносити до валових доходів.

Згідно з п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня 2002 року поворотна фінансова допомога, отримана до 01 січня 2003 року оподатковується до 01 січня 2004 року за правилами, що діяли на момент її надання. Це Положення відображається також в Наказі Державної податкової адміністрації України від 24 січня 2003 року №26, яким затверджено роз’яснення щодо застосування пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно податкового обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики).

Оскільки, як встановлено судами, суми, отримані за інвестиційною угодою з «CapeTradingHoldingslimited», обліковуються на балансі позивача у якості кредиторської заборгованості, то відповідач дійшов помилкового висновку про донарахування доходів у сумі 997363 грн.             00 коп.

Щодо віднесення до складу валових витрат суми 231835 грн.                 37 коп., суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

В Акті перевірки зазначено, що в порушення п. 22.12 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня            1994 року, в редакції Закону №283/97-ВР від 22 травня 1997 року, підприємством в ІVкварталі 2000 року включено до складу валових витрат суми дебіторської заборгованості, що виникли у зв’язку із затримкою в оплаті робіт, виконаних до набрання чинності цим Законом, у розмірі 231835 грн. 37 коп. Однак відповідач вважає, що норми пп. 12.1 цього Закону не поширюються на вказану заборгованість, оскільки вона виникла до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 зазначеного Закону (станом на                  30 липня 2004 року) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Будь-яких обмежень щодо застосування наведеної норми законодавцем не визначено.

Стосовно правомірності нарахування підприємством амортизаційних відрахувань на об’єкти, які не використовувались підприємством у господарській діяльності з метою отримання доходу у 2002 році на суму 9045 грн. 00 коп., судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

В Акті документальної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 8.3.1, пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня              1994 року №334/94-ВР, в редакції Закону 283/97-ВР від 22 травня 1997 року, оскільки підприємством здійснювались амортизаційні відрахування третьої групи основних фондів щодо об’єктів, які не використовувались останнім у господарській діяльності з метою отримання доходу. Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що Рішенням комісії, складеної Наказом Голови правління ВАТ «Константа», за участю представника ВАТ «Мотор-Січ», двигун АИ-20д5 серії 29125д034 було направлено на дослідження до ВАТ «Мотор-Січ», і за результатами якого складено технічний звіт від 26 жовтня 1995 року за №ОК.020.118.95.04 про необхідність капітального ремонту.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основні фонди – це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» було зазначено різний порядок нарахування валових витрат для цілей оподаткування.

Однак ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від                25 червня 1991 року визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування. Таким чином, вказана норма виключає запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік механізму справляння податків і зборів та зміну податкових ставок.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного висновку про правомірність нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на об’єкти, які не використовувались підприємством у господарській діяльності.

Що стосується тверджень відповідача щодо порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спору в частині заниження об’єкту оподаткування на суму 5602400 грн. 00 коп. в результаті зайвого нарахування амортизаційних відрахувань через неправильне визначення балансової вартості основних фондів, а також в частині завищення витрат на суму 1408000 грн. 00 коп., пов’язаних з поліпшенням основних фондів підприємства, то з ними суд касаційної інстанції також не погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, у 1998-1999 рр. здійснювались заходи щодо перетворення ДП «Авіакомпанія «Константа» у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».

Наказом Фонду державного майна України від 01 лютого 1999 року №3-ОМ було затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП «Авіакомпанія «Константа», відповідно до якого вартість майна державного підприємства, що підлягало приватизації, склала                  2338500 грн.

Під час здійснення оцінки вартості майна, що відбувалось згідно Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 22 липня 1998 року, балансову (залишкову) вартість основних засобів державного підприємства, яка складала 17422200 грн., було зменшено на 15294, 8 грн.

22 квітня 1999 року Запорізькою міською радою було здійснено державну реєстрацію Статуту ВАТ «Авіакомпанія «Константа», у якому статутний фонд товариства було визначено у сумі 2338500 грн.

Суд апеляційної інстанції правомірно послався на п. 4 Порядку проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ станом на 1 квітня 1996 року, затвердженого Наказом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Фонду Державного майна України від 23 травня 1996 року № 148/64/1003/563, в якому визначено, що підприємства, об'єднання та організації відображають суму зміни вартості основних фондів у бухгалтерському обліку по дебету рахунку 01 «Основні засоби» і кредиту рахунку 88 «Фонди спеціального призначення» субрахунок «Індексація балансової вартості основних засобів». Зміна суми зносу відображається по дебету рахунку 88 «Фонди спеціального призначення» субрахунок «Індексація балансової вартості основних засобів» та кредиту рахунку 02 «Знос (амортизація) майна».

Таким чином, індексація (збільшення вартості) основних засобів була проведена та відображена в балансі підприємства. А після відображення індексації вартості основних засобів на бухгалтерських рахунках позивачем, згідно з вимогами абзацу 3 п. 4 Порядку, згорнуте сальдо субрахунку «Індексація балансової вартості основних засобів», рахунку 88 «Фонди спеціального призначення» у тому ж періоді, в якому відображені результати індексації, було списано у кореспонденції з рахунком 85 «Статутний фонд».

Таким чином, сума проведеної індексації вартості основних фондів державного підприємства ввійшла до складу статутного фонду.

Законодавством визначено, що при визначені статутного фонду у разі створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств, сума індексації не включається до статутного фонду.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства «Авіакомпанія «Константа» та передавального балансу розмір статутного фонду визначено в сумі 2338500 грн.

Згідно з п. 4.4 Порядку відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов'язаних з приватизацією та орендою державних підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 грудня 1993 року №109 після реєстрації статуту акціонерного товариства до початку поточного відображення приводиться у відповідність затверджена величина статутного фонду акціонерного товариства і дані про залишки на рахунках згідно з передаточним балансом.

Як відомо, статутний фонд державного підприємства «Авіакомпанія «Константа» становив 17268700 грн. (включаючи індексацію основних засобів), а статутний фонд ВАТ «Авіакомпанія «Константа» визначено в сумі 2338500 грн.

Діючий на той час порядок заповнення форм річного балансу (в тому числі заключного, передаточного і вступного регламентовано Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 18 серпня 1995 року № 109 (надалі Інструкція).

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що позивачем, відповідно до Інструкції, у вступному балансі проведено дані по відповідним рахункам з передаточного балансу, в тому числі дані щодо залишкової вартості основних засобів, а після цього, відповідно до правових норм, акту оцінки майна та передавального балансу відображено у вступному балансі залишкову вартість основних фондів, яка становила 17422200 грн. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.

В податковому обліку під терміном «амортизація» основних фондів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Базою для нарахування амортизації, як в бухгалтерському, так і в податковому обліках, слугує відповідна вартість основних засобів (первісна, відновна, справедлива, балансова, залишкова тощо).

Згідно з законодавством, яким передбачено застосування норм амортизаційних відрахувань до проіндексованої вартості основних засобів, а саме з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 року №523 «Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997 роках» та з Порядком проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ за станом на 01 квітня 1996 року, який затверджено Наказом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Фонду Державного майна України від 23 травня 1996 року №148/64/1003/563, і було проведено індексацію основних засобів (збільшення первісної вартості).

В подальшому ВАТ «Авіакомпанія «Константа», у відповідності з діючим законодавством, - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР, в редакції Закону N283/97-ВР, зазначило в балансі залишкову вартість основних засобів (фондів) і відповідно до законодавства здійснювало амортизацію їх вартості, визначеної з урахуванням індексації, проведеної в 1996 році.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки залишкова вартість основних фондів, за період, що перевірявся становила: в 1999 році - 16188300 грн., (5% - 809.415,00грн.) в 2000 році – 15172088 грн. 03 коп., (5% - 758604 грн. 40 коп.) в 2001 році – 13386744 грн. 04 коп., (5% - 699337 грн. 20 коп.) в 2002 році – 10363248 грн. 65 коп.(5% - 518.162,43грн.), - то відповідно до пп. 8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач мав право віднести до валових витрат суми, що не перевищують 5%: в 1999 році - 495000 грн., в 2000 році - 380100 грн., в 2001 році - 506800 грн. 04 коп., в 2002 році - 510400 грн. 00 коп.

А тому висновок СДПІ про заниження ВАТ «Авіакомпанія «Константа» об'єкта оподаткування на 5602400 грн. є таким, що суперечить нормам законодавства.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, вказані судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 30 січня 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 серпня 2006 рокузалишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                     (підпис)                        О.Н. Панченко

Судді:                                   (підпис)                        Т.Ф. Весельська

 (підпис)                        О.В. Мироненко

 (підпис)                        Т.А. Чумаченко

(підпис)                        М.І. Смокович

З оригіналом згідно.