Рішення № 23968412, 08.05.2012, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

0124/2245/2012

Справа № 2/0124/1003/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 року м. Ялта

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 липня 2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» з одного боку, та ОСОБА_1 з іншого боку був укладений Кредитний договір № 92 (далі - Кредитний договір) на суму еквівалентну 105000 (сто п'ять тисяч) доларів США, терміном на 10 років до 03 липня 2018 року, з оплатою 15,0 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з умов Кредитного договору, між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 був укладений Договір іпотеки від 04 липня 2008 року, реєстровий № 4522 (далі - Договір Іпотеки), в якому предметом іпотеки є: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на підставі Свідоцтва №2915-ІІІ про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 15 вересня 1997 року; право власності на яке зареєстроване 16 вересня 1997 року Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 20768188, № запису 3295 в книзі 30ф згідно з витягом №19377115 від 02 липня 2008 року.

Вартість майна, переданого в іпотеку згідно з Договором іпотеки становить 970000 (дев'ятсот сімдесят тисяч) гривень.

У наступному на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 року №502 внесені зміни до статуту Банку, зареєстровані державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 07 червня 2011р. та погоджені Національним банком України 12 червня 2011 р., у зв'язку з чим найменування позивача було змінено на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочено - АТ «Ощадбанк»).

Протягом дії Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 постійно порушує його умови, а саме у порушення п.п. 1.1., 1.5. Кредитного договору своєчасно не проводить погашення кредиту та не сплачує відсотки по кредиту. Не зважаючи на багаторазові вимоги, що були надіслані позичальникові та його майновим поручителям, щодо усунення порушень у порядку позасудового врегулювання правовідносин та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено основне зобов'язання (а.с. ), відповідач ОСОБА_1 постійно уникає від належного виконання основного зобов'язання відповідно до умов Кредитного договору. До теперішнього часу відповідачем ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором не погашена та основне зобов'язання належно не виконується, сума заборгованості, прострочених процентів та пені не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04 травня 2012 року загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 741728 (сімсот сорок одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 79 копійок (за курсом Національного банка України станом на 04.05.2012 року 798,99 гривень за 100 доларів США), що складається з:

1. поточна заборгованість основного боргу 560024,08 гривень;

2. прострочена заборгованість основного боргу 111473,33 гривень;

3. заборгованість за простроченими процентами 58697,56 гривень;

4. пеня за простроченою заборгованістю та процентами 11533,82гривень;

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі ТВБВ №10011/0130 філії - Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк», суму боргу в 741728 (сімсот сорок одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 79 копійок у погашення кредитної заборгованості, звернувши стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частинах по одній чверті кожному, а також витрати на судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 157, 169 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутність.

Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 16 Цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

У відповідності до ст.ст. 10,11,60 Цивільного процесуального кодексу України суд здійснює цивільне судочинство на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Так, судом встановлено, що 04 липня 2008 р. між позивачем з одного боку, та відповідачем ОСОБА_1 з іншого боку був укладений Кредитний договір № 92 (а.с.50-51) на суму еквівалентну 105000 (сто п'ять тисяч) доларів США, терміном на 10 років до 03 липня 2018 року, з оплатою 15,0 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між позивачем та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 був укладений Договір іпотеки від 04 липня 2008 року, реєстровий № 4522 (а.с.52-54), в якому предметом іпотеки є: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на підставі Свідоцтва №2915-ІІІ про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 15 вересня 1997 року; право власності на яке зареєстроване 16 вересня 1997 року Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації за реєстраційним № 20768188, № запису 3295 в книзі 30ф згідно з витягом №19377115 від 02 липня 2008 року. Вартість майна, переданого в іпотеку згідно з Договором іпотеки становить 970000 (дев'ятсот сімдесят тисяч) гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.49) станом на 04 травня 2012 року загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 741728 (сімсот сорок одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 79 копійок (за курсом Національного банка України станом на 04.05.2012 року 798,99 гривень за 100 доларів США), що складається з:

1. поточна заборгованість основного боргу 560024,08 гривень;

2. прострочена заборгованість основного боргу 111473,33 гривень;

3. заборгованість за простроченими процентами 58697,56 гривень;

4. пеня за простроченою заборгованістю та процентами 11533,82гривень;

Суд вважає за необхідне задовольнити позов в сумі дійсної заборгованості, так як про це просить позивач.

З цим, пунктом 9 Постанови №5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин " наголошено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 Цивільного кодексу України, статті 3 і 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Пунктом 10 цієї ж Постанови визначено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин 2009-2010 років Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України засвідчило, що важливим є врахування положення ст. 39 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Зазначене положення Закону є оціночним, у зв'язку з цим підлягає детальному мотивуванню і суд має дійти висновку, чи підпадає спірна ситуація, яку він розглядає, під зміст цього оціночного поняття та чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини. У цьому випадку має бути врахована й співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна.

Так, відповідно до положень Статуту відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" зі змінами та доповненнями, вибачається, що ресурси АТ "Ощадбанк" складаються з власних та залучених коштів у національній та іноземній валюті. АТ "Ощадбанк" здійснює активні операції у межах наявних власних та залучених ресурсів.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" АТ "Ощадбанк" є державним банком. При цьому АТ "Ощадбанк" розміщує при кредитуванні кошти, залучені від громадян по вкладах, повернення яких гарантовано державою згідно із ст. 57 Закону України "Про банки і банківську діяльність", несвоєчасне погашення заборгованості призводить до заподіяння матеріальних збитків і, відповідно, до порушення інтересів держави.

Відповідно до Договору іпотеки вартість майна, переданого в іпотеку становить 970000 (дев'ятсот сімдесят тисяч) гривень, з цим розмір заявлених позовних вимог становить 741728 (сімсот сорок одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 79 копійок. З огляду на це суд вважає співмірним розмір заборгованості з вартістю іпотечного майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги позивача.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 цього ж Кодексу передбачені види забезпечення виконання зобов'язання, а саме неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Крім того, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтями 572, 575 цього ж Кодексу встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 583 цього ж Кодексу заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

На підставі статті 589 цього ж Кодексу у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Нормами статті 590 цього ж Кодексу визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Статтею 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 цього ж Кодексу наголошено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу, якщо договором встановлено зобов'язання боржника повернути кредит частинами, то при простроченні повернення чергової частини кредитор набуває право вимагати повернення всієї суми кредиту достроково.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 12 цього ж Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

На підставі ст. 33 цього ж Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З цього вибачається, що чинним законодавством передбачено право позивача - іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому суд вважає що позов в цієї частині підлягає задоволенню.

Стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають також витрати на судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 546, 572, 575, 583, 589, 590, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 11, 12, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити повністю.

У рахунок заборгованості за Кредитним договором № 92 від 04 липня 2008 року у розмірі 741728 (сімсот сорок одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 79 копійок, що складається з поточної заборгованості основного боргу у розмірі 560024,08 гривень, простроченої заборгованості основного боргу у розмірі 111473,33 гривень, заборгованості за простроченими процентами у розмірі 58697,56 гривень, пені за простроченою заборгованістю та процентами у розмірі 11533,82 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно:

- 1/4 (одну четверту) частку квартири № 10 (десять), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1),

- 1/4 (одну четверту) частку квартири № 10 (десять), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2),

- 1/4 (одну четверту) частку квартири № 10 (десять), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3),

- 1/4 (одну четверту) частку квартири № 10 (десять), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4),

а загалом на весь предмет іпотеки - квартиру № 10 (десять), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до умов Договору іпотеки від 04 липня 2008 року, реєстровий № 4522, на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі ТВБВ №10011/0130 філії - Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09324508), шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки 970000 (дев'ятсот сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3), та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі ТВБВ №10011/0130 філії - Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09324508), витрати на судовий збір у розмірі 1700 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 120 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя