Рішення № 23968193, 03.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2012 р. Справа № 20/018-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради

про стягнення 273490,45 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 112/10 від 26.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довір. б/н від 19.03.2012 р.

Обставини справи:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення 273490,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 27.12.2010 р. з КП «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради договору № 06/10-2979ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно якого ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зобов'язувалась передавати у власність покупцю природний газ, а відповідач -приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку газу відповідачеві на загальну суму 244338,63 грн., який покупцем не був оплачений, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 244338,63 грн. основного боргу, 18855,12 грн. пені, 3199,85 грн. інфляційних втрат, 7096,85 грн. 3% річних, а також 5470,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

03.04.2012 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив б/н від 02.04.2012 р., відповідно до якого відповідач просив суд зменшити нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також відстрочити сплату боргу, посилаючись при цьому на наступне.

Вчасно та в повному обсязі провести розрахунок за спожиті об'єми газу підприємство не мало можливості через важкий фінансовий стан, зумовлений неплатежами зі сторони споживачів, держави. Крім того, затримка в розрахунках за використаний газ спричинена затвердженими НКРЕ тарифами, які не відшкодовують дійсних затрат підприємства на виробництво теплової енергії, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», якою встановлено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Також відповідач зазначав, що тарифи на теплову енергію були затверджені постановою НКРЕ № 1804 від 14.12.2010 р. та не змінювались до прийняття постанови НКРЕ № 43 від 30.09.2011 р., а для населення залишились незмінними і на сьогодні, що призводить до невідповідності тарифів, невідшкодування різниці в тарифах та неспроможності оплати за спожитий природний газ.

Так, за твердженням відповідача, станом на 01.04.2012 р. кредиторська заборгованість КП «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради становить 25941000,00 грн. Крім того, за результатами 2011 року відповідач отримав збитки в розмірі 7133000,00 грн.

Також відповідач зазначив, що на сьогоднішній день ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»подано до суду позови про стягнення з КП «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради в загальному 12578310,00 грн., з яких 1438382,62 грн. -штрафні санкції, у зв'язку з чим, на думку відповідача, сума штрафу є неправомірно великою, що спричинить для підприємства додаткові збитки, які не мають джерел покриття та в подальшому можуть призвести до банкрутства підприємства.

У судовому засіданні 17.04.2012 р. представник відповідача надав суду клопотання б/н від 12.04.2012 р., відповідно до якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, а саме -нарахування 3% річних до 1% річних, інфляційних втрат до 1000,00 грн. та пені до 1000,00 грн. в порядку ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та 83 ГПК України, а також відстрочити сплату боргу на 12 місяців.

У судовому засіданні 03.05.2012 р. представник відповідача просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій та відстрочити виконання судового рішення на 12 місяців; представник позивача позовні вимоги підтримав та заперечував проти задоволення клопотань про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні 03.05.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (покупець) було укладено договір № 06/10-2979ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2011 р. до 31.12.2011 р. газ в обсязі до 365,074 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень -60,847 тис. куб.м, лютий -67,762 тис. куб.м, березень -62,870 тис. куб.м, квітень -19,141 тис. куб.м, жовтень -20,879 тис. куб.м, листопад -49,560 тис. куб.м, грудень -64,015 тис. куб.м.

Частиною 3 пункту 3.1 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 1309,20 грн.

У відповідності з приписами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

У разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пп. 7.3.1 п. 7.3 договору).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

27.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради було укладено додаток № 1 до договору № 06/10-2979ТЕ-17, відповідно до п. 2.2 якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

03.10.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради було укладено додаток № 4 до договору № 06/10-2979ТЕ-17, відповідно до п. 1 якого сторони домовились вважати договір № 06/10-2979ТЕ-17 від 27.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.

На виконання умов договору від 27.12.2010 р. № 06/10-2979ТЕ-17, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було поставлено КП «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради у січні-квітні 2011 року природного газу на загальну суму 244338,63 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, у тому числі - від 31.01.2011 р. на суму 78195,90 грн., від 28.02.2011 р. на суму 77491,55 грн., від 31.03.2011 р. на суму 68255,15 грн., від 30.04.2011 р. на суму 20396,03 грн. які підписані повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплені їх печатками (оригінали актів були оглянуті судом).

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду доказів оплати за поставлений газ та погашення заборгованості перед позивачем.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений газ у сумі 244338,63 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 та п. 9.3 договору від 27.12.2010 р. № 06/10-2979ТЕ-17.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 7.3.1 п. 7.3 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 18855,12 грн. за період з 14.09.2011 р. до 14.03.2012 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 7096,85 грн. за період з 21.02.2011 р. до 14.03.2012 р., який є арифметично вірним.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3199,85 грн. за період з березня 2011 року до січня 2012 року, є арифметично вірним та обґрунтованим.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, що стосується заявленого клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, то останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Окрім того, суд зазначає, що у даному випадку розмір нарахованої позивачем пені (18855,12 грн.) не може вважатися надмірно великим відносно суми основного боргу (244338,63 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідача в частині зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Клопотання ж відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас у відзиві б/н від 02.04.2012 р. та клопотанні б/н від 12.04.2012 р. відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/333 від 12.09.1996 р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка могла б розглядатися в якості підстави для відстрочення виконання даного судового рішення.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочення виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2011 р. у справі № 30/325.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, код ЄДРПОУ 23576122) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) -244338 (двісті сорок чотири тисячі триста тридцять вісім) грн. 63 коп. основного боргу, 18855 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп. пені, 3199 (три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 7096 (сім тисяч дев'яносто шість) грн. 85 коп. 3% річних, 5470 (п'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.05.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна