Рішення № 23968116, 08.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 травня 2012 р.

Справа 5/3/2012/5003

за позовом:Прокурора Гайсинського району Вінницької області (вул. Енгельса, 15, м. Гайсин, 23700) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції з приводу спірних правовідносин - Міністерства палива та енергетики України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601) в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021) в особі Гайсинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" (м. Гайсин, Вінницька область, 23700)

до:Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300)

позов на суму 14379,56 грн

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Грибська К.В.

Представники

прокуратури: не з"явився

позивача : ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 23.12.11 р.

відповідача : Гонта О.А.- арбітражний керуючий

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області подано позовну заяву Прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції з приводу спірних правовідносин - Міністерства палива та енергетики України в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Гайсинського лінійного виробничого управіління магістрадьних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" до Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" про стягнення заборгованості за послуги з транспортування природного газу в сумі 14 379,56 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5/3/2012/5003 за вказаним позовом.

В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на невиконання ДП Тростянецький спиртовий завод" умов договору № 01-4473/10 від 01.12.2009 р. на транспортування природного газу магістральними газопроводами та додаткової угоди № 7 від 01.04.2011 р. і, як наслідок, відсутності оплати послуг на суму 13 907,65 грн. Крім того, позивачем, у зв"язку з простроченням зобов"язання, заявлено до стягнення 27,82 грн. інфляційних втрат, 72,01 грн. 3% річних, 372,08 грн. пені.

Відзиву Державним підприємством "Тростянецький спиртовий завод", як і жодного належного доказу в спростування позовних вимог, до суду не подано.

Беручи до уваги приписи ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши позовну заяву, додатки до неї, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, суд вбачає, що позовна заява подана обґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до договору № 01-4473/10 від 01.12.2009 р. на транспортування природного газу магістральними газопроводами, укладеного між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" (за договором Виконавець) та ДП "Тротсянецький спиртовий завод" (за договором Замовник), Виконавець взяв на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з транспортування, одоризації і редукування природного газу, а останній своєчасно здійснити їх оплату на умовах, передбачених розділом 6 зазначеного договору, шляхом перерахування на рахунок Виконавця вартості наданих послуг.

В додатковій угоді № 7 від 01.04.2011 р. про внесення змін до п. 5.2. розділу 5 договору зазначено, що сторони домовились, що тариф на послуги з транспорту природного газу змінюється за рішенням НКРГ України, є обов"язковим для сторін договору і додаткового погодження сторін не потребує.

Згідно Акта прийому-передачі природного газу від 30.11.2011 р. за період з 01.11.2011 р. по 31.11.11 р. філією УМГ "Черкаситрансгаз" магістральним газопроводом було протранспортовано до споживчих агрегатів Замовника 222,879 тис. м.куб. природного газу по тарифу 62,40 грн. за 1 тис. куб.м. згідно постанови НКРЕ України " Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу" від 29.09.2011 р. № 1700 на загальну суму 13 907,65 грн.

Відповідач розрахунки з позивачем за вказаний період не провів.

Згідно складеного та підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 01.02.2012 р. станом на 31.12.2011 р. заборгованість ДП "Тростянецький спиртовий завод" склала 13 907,65 грн.

На адресу ДП "Тростянецький спиртовий завод" було направлено (вх. № 23 від 01.02.2012 р.) претензію від 30.01.2012 р. за № 87/02 щодо оплати наданих в листопаді 2011 р. послуг.

Відповіді про розгляд претензії відповідачем УМГ "Черкаситрансгаз" не отримано.

Позивачем також подано бухгалтерську довідку про стан розрахунків з відповідачем із зазначенням заборгованості перед філією УМГ "Черкаситрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в сумі 13 907,65 грн.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 13 907,65 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги щодо стягнення з відповідача 27,82 грн. інфляційних втрат, 72,01 грн. 3% річних, 372,08 грн. пені., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Судом проведено перевірку правильності нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.12.2011 р. по 21.02.2012 р. що склала 372,08 грн. та правильність нарахування інфляційних втрат в сумі 28,82 грн. та 3% річних в сумі 72,01 грн. за період прострочення з 21.12.2011 р. по 21.02.2012 р.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, річних, інфляційних втрат та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

21.03.2008 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 10/47-08 про банкрутство ДП "Тростянецький спиртовий завод". Вимоги, які виникли після порушеня провадження у справі, а саме позовні вимоги в сумі 14 379,56 грн. є поточними, оскільки виникли після порушення справи про банкрутство (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). А тому дані вимоги є правомірними.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 24, 28, 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 231 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Стягнути з Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459157, вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021) в особі Гайсинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" (код ЄДРПОУ 04694614, м. Гайсин, Вінницька область, 23700) 13 907,65 грн. основного боргу, 27,82 грн. інфляційних втрат, 72,01 грн. 3% річних, 372,08 грн. пені.

Стягнути з Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459157, вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300) до Державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати прокурору, позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 травня 2012 р.

Суддя Бенівський В.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (м. Гайсин, Вінницька область, 23700)

3 - відповідачу (вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300)

4 - Прокурору Гайсинського району Вінницької області (вул. Енгельса, 15, м. Гайсин, 23700)

5 - Головне управління юстиції у Вінницькій області

6 - Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України - 01001 м.Київ, вул.Городецького, 13