Рішення № 23968104, 08.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 травня 2012 р. Справа 12/37/2012/5003

за позовом: ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грація" (21000, м. Вінниця, вул. Вінниченка, 4)

про визнання протоколу загальних зборів товариства № 2 від 19.11.2007р. недійсним

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.

Представники

позивач : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2 - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грація", в якому просить суд визнати недійсним протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація»№ 2 від 19.11.2007 року щодо надання гр. ОСОБА_3 повноважень на підписання договору іпотеки та передання в іпотеку майна ТОВ "Грація" - добудовано-вбудованого приміщення кафе "Гранд" по вул. Вінніченка, 4 у м. Вінниці - в забезпечення виконання кредитних зобов"язань ОСОБА_4 перед АКІБ "Укрсиббанк".

Ухвалою суду від 13.04.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 08.05.2012р.

В судове засідання 08.05.2012р. з"явились позивачка та представник відповідача.

Позивачка позов підтримала із зазначених у позовній заяві предмету і підстав.

Представник відповідача позовні вимоги визнала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву б/н від 07.05.2012р.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано наступним.

29.11.2007 року між АКІБ "Укрсиббанк" та фізичною особою (директором ТОВ "Грація" на той час ) гр. ОСОБА_4 був укладений договір споживчого кредиту. В якості забезпечення виконання даного зобов"язання між АКІБ "Укрсиббанк" та ТОВ "Грація" укладені договір іпотеки та договір поруки.

Підставою для укладення даних договорів були протоколи Загальних Зборів ТОВ "Грація" від 19.11.2007 року, згідно яких надавались повноваження: директору ОСОБА_4 - на підписання договору поруки від імені Товариства; заступнику директора ОСОБА_3 -на підписання договору іпотеки від імені Товариства.

Засновники Товариства згідно Статуту: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - свого дозволу на укладення договорів іпотеки та поруки не давали. Засновник ОСОБА_5 ще у 2001 році подала заяву про вихід із учасників Товариства, і рішенням Загальних Зборів, на яких був присутній директор Товариства ОСОБА_4, заяву ОСОБА_5 про вихід із учасників Товариства задоволено. Однак, директор Товариства ОСОБА_4 не вніс зміни до установчих документів та у листопаді 2007 року отримав споживчий кредит у Відповідача, надавши недостовірні документи - протоколи загальних зборів від 19.11.2007 року, які насправді не скликались.

В ході розгляду справи у Замостянському районному суді була проведена почеркознавча експертиза Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, згідно висновку якої, підписи учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Грація" ОСОБА_5 та ОСОБА_1 визнані такими, що виконані іншими особами.

З протоколів б/н та № 2 загальних зборів ТОВ "Грація" від 19.11.2007 року про надання дозволу на укладення договору іпотеки та договору поруки з АКІБ "Укрсиббанк" випливає, що передумовою укладення оспорюваних правочинів було складення даних протоколів на підставі рішення Загальних Зборів Товариства, які категорично не визнаються ні ТОВ "Грація", ні засновниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а тому позивач вважає, що позовні вимоги повинні бути обгрунтовані наступним чином: відповідно до ст. 215 пункт 1 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - тетьою, п"ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Експертним висновком проведеної почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на протоколах № 1 та № 2 виконані іншими особами, а не засновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5, тобто, в порушення п. 3 ст.203 ЦК України, відповідно до якої, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, сторона у правочині - ТОВ "Грація" взагалі не надавало згоди на укладення оспорюваних правочинів. Договори підписані особами, яких ніхто не уповноважував на підписання договорів іпотеки та поруки від імені ТОВ "Грація".

Посилаючись на наведене, позивач просить визнати недійсним протокол загальних зборів ТОВ "Грація" № 2 від 19.11.2007 р.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, зазначивши у відзиві на позов, що у 2001 році засновником ТОВ "Грація" ОСОБА_5 була подана заява про вихід із учасників Товариства, яка була розглянута на Зборах Товариства і задоволена. На цих Зборах був присутній директор Товариства ОСОБА_4, на якого було покладено обов"язок зареєструвати відповідні зміни до Статуту Товариства, проте він цього не зробив. У листопаді 2007 року Збори Товариства за участю засновників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не скликались. Дані протоколи були складені колишнім директором Товариства ОСОБА_4 для отримання кредиту в АКІБ "Укрсиббанк" для себе як фізичної особи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грація", в подальшому "Товариство", створене шляхом реорганізації і є правонаступником прав та обов"язків колективного виробничо-комерційного підприємства "Грація", зареєстрованого рішенням № 424 від 09.12.1992р. виконкому Замостянської районної Ради народних депутатів міста Вінниці, ідент. Код 13298314; місцезнаходженняі : м. Вінниця, вул. Фрунзе, 46.

Відповідно до установчих документів та спеціального витягу з ЄДР наданого на електронний запит суду від 03.05.2012р. за № 13705680, ОСОБА_1 є одним із засновників (учасників) Товариства.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У п. 1.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України N 04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів особи можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Оскаржуваний позивачем протокол загальних зборів не є актом чи рішенням у розумінні ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України та правочином в розуміні ст. 202 ЦК України, оскільки не породжує певні правові наслідки та не встановлює, не змінює і не припиняє правовідносини відповідних суб"єктів.

Отже, діючим законодавством не передбачено судового порядку оскарження протоколу загальних зборів учасників товариства.

Тобто позивачем заявлено вимогу на захист його прав і інтересів у непередбачений законом спосіб, що є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведеного, суд, відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України, не приймає визнання позову відповідачем та приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Це не позбавляє позивача права на захист своїх прав шляхом звернення до суду у встановлений законодавством спосіб.

Судові витрати з розгляду даної справи, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 82, 84, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повне рішення складено 11 травня 2012 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи