Постанова № 23967861, 08.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 5023/9103/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились, відповідачів -Великородний А.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "УСК "Гарант-Авто" в особі Харківської філіїна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.03.2012у справі№5023/9103/11 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5до1.ПАТ "УСК "Гарант-Авто" в особі Харківської філії, 2.ВАТ "Ізюмське АТП 16307"про відшкодування 4420 грн. збитків ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2011 (суддя Жигалкін І.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.), позов задоволено - на підставі ст.ст.1166,1172,1187 ЦК України та п.12.1 ст.12, п.22.1 ст.22, ст.29, п.37.5 ст.37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) стягнуто користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з ПАТ "УСК "Гарант-Авто" в особі Харківської філії та ВАТ "Ізюмське АТП 16307" 3910 грн. та 510 грн. відповідно в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження належної позивачу рекламно-інформаційної щитової конструкції при скоєнні ДТП.

ПАТ "УСК "Гарант-Авто" в особі Харківської філії в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.29,31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) та ст.ст.34,35 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції помилково вирішено спір на підставі ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка регулює питання обсягу (розміру) шкоди, підлягаючої до відшкодування страховиком у разі пошкодження транспортного засобу потерпілої особи, в той час як норма ст.31 цього Закону, якою врегульовано спірні правовідносини відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, вимагає від позивача підтвердження вартості відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

31.12.2008р. відбулося ДТП за участю автобуса марки: ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ВАТ "Ізюмське АТП 16307", під керуванням гр.ОСОБА_6 В результаті ДТП була пошкоджена і стала непридатною до подальшого використання рекламно-інформаційна щитова конструкція, яка належала позивачу, та була встановлена вздовж автодороги Харків-Довжанський, відповідно до дозволу на її розміщення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради №1053 від 12.11.2003.

Працівниками ДАІ стосовно водія ОСОБА_6 складений протокол про адміністративне правопорушення серії АГ №117274 від 31.12.2008 і згідно постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №3-105/2009р. від 28.01.2009, він був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна" та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, використання якого створює підвищену небезпеку.

На момент скоєння ДТП ОСОБА_6 працював водієм у відповідача-2, тому відповідальність за шкоду, завдану позивачеві джерелом підвищеної небезпеки (автобусом марки: "ПАЗ-672", д/н НОМЕР_1), несе відповідач-2.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у позивача виникло право вимоги до відповідача-2 по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок наїзду автобуса марки: ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, на щитову конструкцію.

Відповідно до договору №091601/н від 16.01.2009, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7, вартість виготовлення нової щитової конструкції розміром 3х2м становить 5186 грн. 24 березня 2009р. виготовлену конструкцію прийнято позивачем за актом виконаних робіт №092403 від 24.03.2009 та цього ж дня сплачено вартість її виготовлення.

Цивільно-правова відповідальність відповідача-2 на момент ДТП була застрахована у ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/4192373 від 05.02.2008 (договір укладено Харківською філією ВАТ "УСК "Дженералі Гарант"). Назву страхової компанії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" змінено на ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" в зв'язку з рішенням акціонерів страхової компанії.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, встановлений ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", становить 25500 грн.

Також п.37.5 ст.37 Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Розрахунок суми позову цілком відповідає обов'язку страхової компанії (відповідача-1) відшкодувати потерпілому (позивачу) оцінену шкоду відповідно до приписів п.12.1 ст.12, п.22.1 ст.22, п.37.5 ст.37 та ст.31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/4192373, відповідач-1 повинен сплатити страхове відшкодування в розмірі 4420 - 510 = 3910грн., а відповідач-2 франшизу в розмірі 510 грн., та правомірно задовольнив позов.

Посилання відповідача-1 на недоведеність факту пошкодження майна та розміру шкоди спростовується матеріалами справи, зокрема, постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.01.2009р., актом виконаних робіт, квитанцією про сплату, клопотанням відповідача-2 від 23.02.2009, в якому він визнає факт наїзду на рекламно-інформаційну щитову конструкцію.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Предметом даного спору є стягнення зі страховика та роботодавця винної у скоєнні ДТП особи матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження в ДТП рекламно-інформаційної щитової конструкції, яка належала позивачу, та була встановлена вздовж автодороги Київ-Харків-Довжанський (627км), відповідно до дозволу на її розміщення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради №1053 від 12.11.2003. При цьому, в обґрунтування розрахунку розміру завданої шкоди позивачем покладено вартість виготовлення нової рекламно-інформаційної щитової конструкції розміром 3х2м у сумі 5186 грн., оплаченої ним 24 березня 2009р. на підставі договору №091601/н від 16.01.2009, укладеного з ФОП ОСОБА_7

Водночас, відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП), якою керувався суд першої інстанції при вирішенні даного спору, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В свою чергу, статтею 31 цього ж закону передбачено, що шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, - це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, вартість виготовлення нової рекламно-інформаційної щитової конструкції, яка покладена позивачем в основу розрахунку суми завданої шкоди, не може бути стягнута зі страховика в силу вимог ст.31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За таких обставин, колегія погоджується з твердження заявника про те, що судом першої інстанції помилково застосовано при вирішенні даного спору статтю 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка регулює питання обсягу (розміру) шкоди, підлягаючої до відшкодування страховиком у разі пошкодження транспортного засобу потерпілої особи, в той час як норма ст.31 цього Закону, якою врегульовано саме спірні правовідносини відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, які знаходяться вздовж дороги, чи їх фізичним знищенням, вимагає від позивача підтвердження вартості відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання ж апеляційного суду в обґрунтування залишення без змін первісного рішення на норму ст.31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не свідчать про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абзацу 9 ч.2 ст.7 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно зі п.33.2 ст.33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

Відповідно до ст.34 даного Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Згідно з п.35.1 ст.35 та п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 ГПК України та п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. У постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів

Однак, в порушення приписів ст.ст.22,31,33,34,35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) та ст.ст.43,84,105 ГПК України судами залишено поза увагою, не відхилено та не спростовано доводи відповідача-1 щодо відсутності проведення у встановленому законом порядку оцінки вартості пошкодженого майна позивача (рекламно-інформаційної щитової конструкції) до та після вчинення ДТП на 627км автодороги Київ-Харків-Довжанський, відсутності проведення відповідних товарознавчих експертиз з цього приводу, а також експертизи, яка б підтверджувала непридатність до подальшої експлуатації пошкодженої рекламно-інформаційної щитової конструкції, неможливість її відновлення та обумовлену цим необхідність виготовлення нової щитової конструкції.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, в порушення приписів ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не переглянув справу в повному обсязі, а обмежився констатацією висновку суду першої інстанції про обґрунтованість розрахунку розміру завданої шкоди, в основу якого позивачем всупереч приписів п.22.1 ст.22 та ст.31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) було покладено вартість виготовлення нової рекламно-інформаційної щитової конструкції.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо обсягу та меж відповідальності відповідачів, оцінки розміру збитків позивача, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

У зв'язку з вищевикладеним, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи достеменно встановити дійсні права та обов'язки сторін, обсяг відповідальності страховика та роботодавця винної у скоєнні ДТП особи, та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "УСК "Гарант-Авто" в особі Харківської філії задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 у справі №5023/9103/11 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун