Ухвала суду № 23966491, 10.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12896/11/0170/6

10.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представника позивача, ОСОБА_2, довіреність№1082 від 22.12.2011,

представника відповідача, ОСОБА_3, довіреність №1995/21-8017 від 05.04.2012

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Латинін Ю.А., судді Петренко В.В., Москаленко С.А.) від 14.12.11 у справі № 2а-12896/11/0170/6

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сонячна долина»(вул.Чорноморська, 23, с.Сонячна долина, м.Судак, Автономна Республіка Крим, 98025)

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України (вул.Б.Грінченка, 1, м.Київ, 1, 01001)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 14.12.11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Сонячна долина»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в АР Крим від 14.09.2011 №000535.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити за наведений в ній мотивами.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, просив судове рішення залишити без змін.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 16.06.11 регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в АР Крим проведено фактичну перевірку позивача, з питань дотримання вимог законодавства щодо організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв за період з 01.04.08 по 31.03.11, за результатами якої складено акт №3609/256/32-01/00412961 від 16.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог ст.15 Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних тютюнових виробів»№481 від 19.12.1995р. (далі Закон №481), а саме здійснено зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру - у цеху розливу за адресою: м.Судак, с.Миндальне, вул. Мигдалева, 8а, готової виноробної продукції кількістю 8508 одиниць, загальною вартістю 267018,95 грн.

На підставі складеного акту відповідачем відповідно до абз.11 ч.2 ст.17 Закону №481 прийнято рішення №000535 від 14.09.11 про застосування фінансових санкцій до позивача за зберігання алкогольних напоїв, в місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру, в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходився в такому місці зберігання, у розмірі 267018,95 грн.

Статтею 15 Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних тютюнових виробів»передбачено здійснення зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Абазом 11 частини 2 статті 17 Закону №481 встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру здійснюється у порядку, визначеному наказом ДПА України від 28.05.2002р. №251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за №670/6958.

Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв, який містить відомості про заявників. При внесенні місця зберігання до Єдиного реєстру йому присвоюється індивідуальний номер.

Як встановлено перевіркою позивачем здійснювалося зберігання алкогольної продукції та спирту етилового ректифікованого в місцях зберігання оптових партій, які внесені до Єдиного державного реєстру за адресами:

- довідка про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв площею 139,3кв.м. до Єдиного державного реєстру за адресою: м. Судак, с. Сонячна Долина, вул. Промислова, 3 від 09.08.2006р. за №01160007106 видана ДААК ДПА України;

- довідка про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв площею 300кв.м. до Єдиного державного реєстру за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км. від 09.08.2006р. за №01160007105 видана ДААК ДПА України;

- довідка про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв площею 100кв.м. до Єдиного державного реєстру за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 125-Б, від 18.02.2008р. за №01160108880 видана Департаментом САТ ДПА України;

- довідка про внесення місця зберігання спирту етилового ректифікованого місткістю 15331 дал до Єдиного державного реєстру за адресою: м. Судак, с.Прибрежне, вул.Набережна, 9 від 17.11.2008р. за №01010000710 видана Департаментом САТ ДПА України.

Поряд з цим, відповідач у ході перевірки встановив, що за результатами інвентаризації готової продукції станом на 15.06.11 в цеху розливу в м.Судаку, с.Миндальне, вул.Мигдалева, 8а позивач зберігав готову продукцію в місці невнесеному до Єдиного реєстру: 1156 пляшок місткістю 0,75л., 1440 пляшок 0,25л., 2805 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 2л., 2785 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 3л., 322 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 10л., у загальній кількості 8508 одиниць та вартістю 267018,95 грн.

Відповідач вважає, що у цеху розливу готової продукції, який не є місцем зберігання алкогольної продукції та який не внесений до Єдиного державного реєстру, позивачем зберігались готові алкогольні напої (вина розлити у споживчу тару).

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що оспорюване рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, оскільки факт вчинення позивачем порушення встановлених законом вимог щодо зберігання алкогольної продукції не знайшов свого підтвердження. Позивачем не здійснювалось зберігання саме готової алкогольної продукції у цеху розливу, яка не може сертифіковуватись як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу. До алкогольних напоїв діюче законодавство відносить готову продукцію, яка регламентується основними нормативними документами, що відповідають для кожного виду продукції -Технологічними інструкціями, с подальшою сертифікацією.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом повно встановлені обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Згідно ч.6 ст.5 Закону України «Про виноград та виноградне вино»виготовлення вин України проводиться у спеціально обладнаних приміщеннях (цехах), використання яких для інших цілей забороняється.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що зазначена виноробна продукція, яка врахована відповідачем як готова, знаходилася у підзвітності цеху розливу позивача та значилась в бухгалтерському обліку по рахунку 2 «Промислове виробництво», як незавершене виробництво.

При відправленні виноробної продукції на склад готової продукції для подальшого зберігання та реалізації, остання зараховувалася на рахунок 26 «Готова продукція» після дооформлення та отримання сертифікату якості, про що свідчать записи в Картках складського обліку та Книзі приходу та розходу готової продукції. Після цієї операції з продукцією, вона обліковується на рахунку № 26.

Згідно книги приходу та розходу складу готової продукції 22.06.11, 23.06.11 та 06.07.11 продукція зазначена в акті перевірки була отримана з цеху розливу та направлена до центрального складу.

Сторонами проведено інвентаризацію продукції у цеху розливу, про що 15.06.11 складений акт інвентаризації, згідно якого зафіксовано факт знаходження продукції незавершеного виробництва для реалізації на території України (а.с.74).

Дані обставини відповідачем при прийнятті рішення враховані не були.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини»харчовий продукт будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську продукцію, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначений для споживання людиною.

Згідно з ч.1 ст.27 цього Закону, харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирти етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації.

Законом України «Про стандартизацію»встановлюються правові та організаційні засади стандартизації в Україні. Стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Тому не можна вважати, що алкогольні напої, які до моменту видачі сертифіката якості та супровідних документів (у тому числі і накладних на переміщення товару), в якому вони вироблені, знаходяться на збереженні.

Матеріали справи підтверджують, що на період перевірки у позивача був відсутній сертифікат відповідності, який отриманий лише 29.06.11 на виноробну продукцію у кількості 22 найменувань, в тому числі яка визначена в акті перевірки.

Згідно ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»при маркуванні продукції обов`язково повинні бути відображені назва суб`єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво. Продукція з невірним маркуванням не може реалізовуватись споживачам.

Наказом Держспоживстандарту від 28.10.2010 №487, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 №183/18921, затверджено Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів. Так, пункт 6 Наказу передбачає, що вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт. Маркування, у тому числі повинно містити інформацію про найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника.

Національним стандартом України «Вина»- загальні технічні умови ДСТУ 4806:2007 передбачені: класифікація вин, загальні технічні вимоги, показники і характеристики з фізико-хімічними показниками вина, маркуванням тощо.

Розділом 8 ДСТУ 4806:2007 передбачено маркування на етикетці з обов'язковим нанесенням назви підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, в період проведення перевірки, відбулася зміна організаційно-правової форми підприємства з ВАТ «Сонячна Долина»на ПАТ «Сонячна Долина». Продукція, яка знаходилась у цеху розливу, була маркована етикеткою зі назвою підприємства ВАТ «Сонячна Долина», яка не відповідала вимогам стандарту.

Крім того, у позивача 05.05.2011 закінчився строк дії ліцензії на виробництво вина №276 від 05.05.2006, у зв'язку з чим 27.05.11 отримано ліцензію №532 на виробництво виноробної продукції на ВАТ «Сонячна Долина». Але у зв'язку зі зміною найменування позивач 17.06.11 отримав ліцензію на виробництво алкогольної продукції №532 на ПАТ «Сонячна Долина».

Отже, зазначену продукцію позивачу необхідно було привести у відповідність до вимог законодавства та встановлених стандартів. У зв'язку з чим продукція підлягала обклеюванню стікерами наклейками з інформацією про назву підприємства та номеру ліцензії, про що свідчать наряди про проведення робіт з оклеювання від 21.06.11 та 22.06.11.

Пунктом 2 ДСТУ 2164-93 «Вина виноградні»визначено поняття готове вино - вино, розфасоване в тару, згідно з вимогами ТНД (нормативно технічні документі), має товарний вигляд, витримує гарантійний строк зберігання і готове до реалізації.

Наведені положення вказаних нормативно-правових актів вказує на визначення готовності виноробної продукції до реалізації саме за наявності сертифікату якості, посвідчення про якість, належним чином оформленої етикетки та гофротари, які на час перевірки у позивача були відсутні.

З аналізу наведених норм закону слідує, що наявність обов'язкової сертифікації пов'язується саме з готовою продукцією для реалізації кінцевому споживачу, яка пройшла повний технологічний цикл виробництва.

Але, досліджена відповідачем під час перевірки продукція була виготовлена до проведення сертифікації та дооформлення, а тому не може бути віднесена до алкогольних напоїв кінцевого виробництва, які призначені для споживання.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що відповідач безпідставно відхилив та не прийняв до уваги під час перевірки доводи позивача стосовно відсутності кваліфікуючих ознак готової виноробної продукції у кількості 8508 одиниць, що вказує на помилковість висновків викладених в акті перевірки від 16.06.11 щодо фактів порушення позивачем положень ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Також вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем рішення про накладення штрафних санкцій від 14.09.11 прийняте у формі, яка не передбачена нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.157 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

За викладених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та скасував спірне рішення з підстав його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.11 у справі № 2а-12896/11/0170/6- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова