Ухвала суду № 23966470, 17.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10804/11/0170/10

17.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 29.11.2011 у справі № 2а-10804/11/0170/10

за позовом Державної податкової інспекції у м.Євпаторії АР Крим (вул.Дм.Ульянова, 2/40, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

до Приватного підприємства «Серлинк»(пров.Колгоспний, 4, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про стягнення заборгованості в сумі 954,82грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Євпаторії АР Крим до Приватного підприємства «Серлинк»про стягнення податкової заборгованості в сумі 954,82грн. відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Приватне підприємство «Серлинк»перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Євпаторії.

28.02.2011 ДПІ у м.Євпаторії проведено камеральну перевірку своєчасності подання відповідачем податкової звітності, за результатами якої складено акт №287/15-1/20699829 від 28.02.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме неподання відповідачем податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, граничний строк подачі якої 09.02.2011.

За вказане порушення податковим органом відносно відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751501 від 05.04.2011 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 1020,00грн.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки до відповідача застосовано 1020грн. штрафних санкцій у звязку з повторністю вчинення платником протягом року тих самих порушень (податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 за неподання податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року).

Як вбачається з даних облікової картки платника податків станом на 25.11.2011 вказана сума заборгованості відповідачем сплачена частково в сумі 65,18грн., у повному обсязі сплату податкових зобовязань відповідач не здійснив, у звязку з чим за ним утворилась податкова заборгованість у розмірі 954,82грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що податковим органом не дотримано встановленого Податковим кодексом України порядку для стягнення податкового боргу, тому позовні вимоги про стягнення коштів в сумі 954,82грн. заявлені передчасно.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які і перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З наведених положень Податкового кодексу України слідує, що податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, а саме:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На підтвердження права звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу податковий орган посилається не те, що на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога від 06.07.09 №1/287 на суму 2724,33грн., яку було розміщено на дошці податкових оголошень 17.08.09, та друга податкова вимога від 17.09.09 №2/370 на суму 7357,72грн., яку було отримано відповідачем 23.09.09.

Проте, зазначені вимоги були сформовані податковим органом відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»за іншим податковим боргом, який виник до 01.01.2011.

Порядок погашення податкового боргу, який виник з 01.01.2011 врегульовано нормами Податкового кодексу України, які не було дотримано податковим органом.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами, яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Також положення п.59.5 ст.59 Податкового кодексу Українив даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки платнику податків не надсилалась відповідно до норм цього Кодексу податкова вимога на відповідний податковий борг, сума якого збільшилась.

Таким чином, врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу, який виник з 01.01.2011 повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, які позивачем не дотримані.

Позивачем не надано доказів формування та направлення відповідачу податкової вимоги відповідно до норм Податкового кодексу України про погашення відповідної суми податкового боргу.

Крім того, податковим органом не враховані приписи пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. При цьому зазначена норма закону не містить застережень щодо її застосування тільки при обчисленні податкових зобовязань за цей період.

Отже відсутні підстави для стягнення необґрунтовано застосовної штрафної санкції у більшому розмірі, ніж визначено законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу зі сплати штрафних санкцій в сумі 954,82грн., який виник з 10.05.2011, є необгрутнованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване судове рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Євпаторії АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 у справі № 2а-10804/11/0170/10 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова