Ухвала суду № 23966256, 27.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6592/11/0170/20

27.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представника позивача, ОСОБА_2, довіреність №1143/12 від 02.11.11,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 18.11.11 у справі № 2а-6592/11/0170/20

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»(вул.Севастопольська, 20А, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим (вул.М.Залки, 1/9, м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.11 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р»Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі АР Крим від 26.05.2011 №0000134102. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивованапорушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «АК «Кримавтотранс»з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Данкан»та АТЗТ «Вітас»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 №192/41-2/03120667.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.14.1.191 ст.14, п.185.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Данкан»та АТЗТ «Вітас»на загальну суму 427720 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 26.05.2011 №0000134102, в якому позивачу визначене грошове зобов'язання за основним платежем в розмірі 427720 гривень, за штрафними санкціями в розмірі 1 гривні.

Податковий орган вважає, що податковий кредит за лютий 2011 року з суми податку на додану вартість 290517,04 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Данкан»та 137202,80грн. по взаємовідносинам з АТЗТ «Вітас»проведено позивачем на підставі нікчемних правочинів, оскільки господарські операції з придбання товарів фактично не відбулись, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані на формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суми ПДВ, сплачені ТОВ «Данкан»та АТЗТ «Вітас»в ціні товару, оскільки позивачем підтверджено первинними документами фактичне виконання договору, факт здійснення господарської операції з придбання товарів, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, та не встановленням обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету коли такий податок не буде сплачений продавцем. Податковим органом не встановлено недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Данкан» було укладено договір поставки №13/08-Г від 01.08.2009 нафтопродуктів, відповідно до якого ТОВ «Данкан»як постачальник зобов'язаний передати в узгоджені строки, а покупець - ВАТ «АК «Кримавтотранс»прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказана в накладних документах на товар, які формуються на кожну окрему партію товару. У виконання цього договору позивачу була виписана податкова накладна №7 від 28.02.2011 року на постачання бензину та дизпалива на загальну суму 15508,21 грн., у тому числі ПДВ 2584,70грн.

Факт виконання умов вищевказаного договору також підтверджується рахунком фактурою №ДД-0000009 від 28.02.2011 року та видатковою накладною № ДД-0000004 від 28.02.2011 року на загальну суму 15508,21грн., у тому числі ПДВ - 2584,70 грн., платіжними документами.

На виконання умов за договором №12/08-РС від 03.07.2009 року, відповідно до якого виконавець - ТОВ «Данкан»надає замовнику ВАТ «АК «Кримавтотранс»активи у вигляді виконаних робіт робочою силою відповідно до штатного розпису замовника, виписано податкову накладну №18 від 28.02.2011 на надання активів у вигляді виконаних робіт за лютий 2011 року на загальну суму 1727594,00грн., у тому числі ПДВ 287932,33грн.

Факт виконання умов вищевказаного договору також підтверджується актом здачі-прийому робіт №ДД 0000030 на загальну суму1727594,00 грн., у тому числі ПДВ 287932,3грн., виписками банку про сплату зазначених робіт.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач та його контрагент ТОВ «Данкан»на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідно до вимог Податкового Кодексу України отримавши від ТОВ «Данкан»вищезазначені податкові накладні позивач включив суму ПДВ до складу податкового кредиту у лютому 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Що стосується взаємовідносин позивача з АТЗТ «Вітас», то з матеріалів справи вбачається, що на виконання договорів між ВАТ «АК «Кримавтотранс»та АТЗТ «Вітас»№1 від 01.12.2007 року та договору оренди №б/н від 01.03.2008 року останнім виписані податкові накладні від 28.02.2011 №2 на загальну суму 2908,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 484,80грн., та від 28.02.2011 року №1 на загальну суму 820308,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість у сумі 136718 грн.

Підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2011 року по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у акті перевірки вказана неможливість АТЗТ «Вітас»складання податкових накладних, оскільки воно не зареєстровано як платник податку на додану вартість внаслідок того, що 19.05.2010 року анульовано його свідоцтво платника податку на додану вартість.

Проте, податковим органом безпідставно не прийнято до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерне товариство закритого типу "Вітас", оформлене актом № 394/15-2 від 19.05.2010 року. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року.

Судова колегія зазначає, що акт індивідуальної дії, яким є рішення податкового органу про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, оформлене актом № 394/15-2 від 19.05.2010року, визнається протиправним та скасовується судом з моменту його прийняття суб'єктом владних повноважень. Відтак, враховуючи набрання постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 законної сили, позивач є зареєстрованим платником ПДВ, оскільки відсутнє рішення щодо анулювання його реєстрації.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що АТЗТ «Вітас»не перебуває на обліку як платник податку на додану вартість, є безпідставними.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів ( послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), суд першої інстанції встановив, що факт реального виконання договорів між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся, підтверджується матеріалами справи, про що свідчать податкові накладні, рахунки-фактури, витратні накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, платіжні документи про сплату товару (виконаних робіт).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за лютий 2011 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених положень Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету постачальниками є помилковими.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в заявлених межах не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.11 у справі № 2а-6592/11/0170/20 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова