Рішення № 23966071, 27.04.2012, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №2-1128/11

27 квітня 2012 року м. Надвірна

Надвірнянськийрайонний суд Івано-Франківської області

в складі:головуючого-судді: Мужика І.І.

секретаря: Госедло Л.І.

з участю представника позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за позовом ПАТ «ПроКредит Банк»до ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

Встановив:

ПАТ «ПроКредит Банк»звернулося в суд із позовом до ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В судовому засіданні представники позивача по справі -ПАТ «ПроКредит Банк» ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов підтримали в уточненому вигляді з мотивів викладених в позовній заяві, яку просять задоволити та стягнути в солідарному порядку з відповідачів по справі ОСОБА_5, фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 та ОСОБА_612 721 232 грн. 42 коп. заборгованості за кредитними договорами станом на 24.01.2012 року та судові витрати по справі.

Представник відповідача ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5-ОСОБА_4 позов не визнав і просить в його задоволенні відмовити, а також при винесенні рішення суду просить застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, зменшивши при цьому розмір неустойки(пені), подавши відповідну заяву.

Відповідач по справі ОСОБА_6 в судове засідання повторно не прибула. Про час та місце слухання справи повідомлена завчасно та належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з»ясувавши фактичні обставини справи приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_7 було укладено такі правочини:

-15.05.2003 р. Рамкову угоду № ІФ-0128/05.03. від 15.05.2003 р., угоду про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди № № ІФ-9128/05.03 від 26.02.2004 р., Угода № 1 про внесення зімн та доповнень до Рамкової угоди від 04.10.2005 р. та Договір № 3 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди від 19.05.2008 р. відповідно до якої позивач зобов'язався здійснювати кредитування відповідача в межах ліміту суми 50 000 доларів США терміном 120 місяців;

-Рамкову угоду № ІФ-0932/12.04 від 29.12.2004 р., угоду про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди від 04.10.2005 р., Договір № 2 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди від 19.05.2008 р. відповідно до якої позивач зобовязазався здійснювати кредитування відповідача в межах суми ліміту 200 000 доларів США терміном 120 місяців;

- Рамкову угоду № 1217 від 25.07.2007 року та Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди від 19.05.2008 року відповідно до якої позивач зобов'язався здійснювати кредитування відповідача по справі в межах суми ліміту 200 000 доларів США терміном 120 місяців;

- Рамкову угоду № 1218 від 25.07.2007 р. та Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди від 19.05.2008 року відповідно до якої позивач зобов'язався здійснювати кредитування відповідача по справі в межах суми ліміту 800 000 доларів США терміном 240 місяців.

Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх сум здійснювалось шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, які є невідємною частиною Рамкової угоди та не мають самостійного значення.

Отже, на підставі та в межах Рамкових угод сторони по справі уклали:

-Договір про надання траншу № 13.3527/ІФ-0128/05.03. від 16.06.2006 р. та Договір 1 про внесення змін до Договору про надання траншу від 15.01.2009 р., Договір 2 про внесення змін до Договору траншу від 23.12.2009 р. в сумі 250 000 доларів США з процентною ставкою 15% річних терміном 60 місяців.

-Договір про надання траншу № 13.3540/ІФ-0932/12.04. від 20.06.2006 р. та Договір про внесення змін до Договору про надання траншу від 15.01.2009 р., Договір 2 про внесення змін до Договору траншу від 23.12.2009 р. в сумі 30 000 доларів США з процентною ставкою 15% річних терміном 60 місяців;

-Договір про надання траншу №13.5248/1217 від 25.07.2007 р. та Договір 1 про внесення змін до Договору про надання траншу від 15.01.2009 р. , Договір 2 про внесення змін до Договору траншу від 23.12.2009 р. в сумі 100 000 доларів США з процентною ставкою 14, 5% терміном 84 місяці;

-Договір про надання траншу № 13.5470/1218 від 20.09.2007 р. та Договір 1 про внесення змін до Договору про надання траншу від 15.01.2009 р., Договір 2 про внесення змін до Договору траншу від 23.12.2009 р. в сумі 72500 доларів США з процентною ставкою 14, 5 % річних терміном 84 місяці;

-Договір про надання траншу № 13.6183/1218 від 19.05.2008 р. та Договір 1 про внесення змін до Договору про надання траншу від 15.01.2009 р., Договір 2 про внесення змін до Договору траншу від 23.12.2009 р. в сумі 170 000 доларів США з процентною ставкою 16% річних терміном 84 місяці;

-Договір про надання траншу № 1301.41135/1218 від 23.12.2009 р. в сумі 27093, 49 доларів США з процентною ставкою 0,5 % річних терміном 24 місяці (ас. 10- 32).

Відповідачі по справі свої зобов'язання по кредитних договорах не виконують і станом на 30.12.2010 року в останніх утворилася заборгованість по кредиту в сумі 6458833,27 грн., а станом на 24.01.2012 року на час уточнення позовних вимог-12 721 232грн.42 коп., яка складається з:

-за кредитним договом №1 - 13.3527/ІФ-0128/05.03 від 16.06.2006 р.: сума капіталу в прострочці строчці -12 813.34 долари США; сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом станом на 24.01.2012 р. -3 370.55 доларів США; сума пені станом на 24.01.2012 р. -326 342.68 доларів США.;

-за кредитним договорм №2- 13.3540/ІФ-0932/12.04 від 20.06.2006 р.: сума капіталу в прострочці -17 757.53 доларів США; сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом станом на 24.01.2012 р. -4 403.24 долари США; сума пені станом на 24.01.2012 р. -427 088.81 доларів США;

- за кредитним договором №3- 13.5248/1217 від 25.07.2007 р.: сума капіталу в прострочці -86 889.31 доларів США; сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом станом на 24.01.2012 р.-20 897.82 доларів США; сума пені станом на 24.01.2012 р.- 2087 699.28 грн.;

-за кредитним договором № 4 -13.5470/1218 від 20.09.2007 р.: сума капіталу в про строчці -64285, 80 доларів США, сума процентів по Графіку у прострочці -353 долари США,

сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом станом на 24.01.2012 р. -15 510.30 даларів США; сума пені станом на 24.01.2012р.-1566 677.10 грн.;

-за кредитним договором № 5 -13.6183/1218 від 19.05.2008 р.: сума капіталу в про строчці -159919, 52 доларів США; сума процентів по Графіку у прострочці -812.69 доларів США; сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом станом на 24.01.2012 р. -42 542.42 доларів США; сума пені станом на 24.01.2012р. -4 001 961.61 грн.;

- за кредитним договором № 6- 1301.41135/1218 від 23.12.2009 р.: сума капіталу в прострочці -27093, 49 доларів США; сума процентів по Графіку у прострочці -55.30 доларів США; сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом станом на 24.01.2012 р. -231.44 доларів США; сума пені станом на 24.01.2012 р. -667 526.42 грн.

Даний факт ствердили в судовому засіданні представники позивача по справі.

В забезпечення виконання зобов'язань було укладено договори поруки з відповідачкою по справі ОСОБА_6:

-№ ІФ-0128/05.03.-ДП1 від 16.06.2006 р., № ІФ 0932/1204-ДП2 від 15.01.2009 р. по кредитному договору № 1 13.35.27/ІФ-0128/05.03 від 16.06.2006 р.;

-№ ІФ-0932/12.04.-ДП1 від 20.06.2006 р. та № ІФ-0932/1204-ДП2 від 15.01.2009 р. по кредитному договору № 2 13.3540/ІФ-0932/12.04 від 20.06.2006 р.;

-№1217/ДП1 від 25.07.2007 р. та № 1218-ДП1 від 19.05.2008 р. по кредитному договору № 3 13.5248/1217 від 25.07.2007 р.;

-№1218-ДП1 від 20.09.2007 р. та № 1218 -ДП1 від 19.05.2008 р. по кредитному договору № 4 13.5470/1218 від 20.09.2007 р.;

-№ 1218-ДП1 від 20.09.2007 р. та № 1218 -ДП1 від 19.05.2008 р. по кредитному договору № 5 13.6183/1218 від 19.05.2008 р.;

-№ 1218-ДП1 від 20.09.2007 р. та № 1218-ДП1 від 19.05.2008 р. по кредитному договору № 6 13/0141135/1218 від 23.12.2009 р. (т.1 а.с.32-40).

Згідно ч.2 п. 1 ст. 553, п.п.1, 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В судовому засіданні з'ясовано також, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідачі не сплачують щомісячних внесків на погашення заборгованості, крім того, не платять відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язань є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідачу по справі ОСОБА_5 було направлено повідомлення-вимоги з метою добровільно погасити заборгованість, а саме: 02.03.2010 р. №№ 38/10; 39/ 10; 40/ 10; 41/10; 42/10; 43/ 10, а ОСОБА_6 : 02.04.2010 р. № № 70/10, 71/10, однак останні належним чином не відреагували(т.1ас. 58-63; 83-97; 116-124; 128-129; 147-152; т.2 ас.35-39).

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2010 рокувідмовлено в позові ОСОБА_5 до ПАТ «ПроКредит Банк», третя особа без самостійних вимог:приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи від 16.06.2010 року зареєстровані в реєстрі №1268, №1269, №1270 та від 18.06.2010 року зареєстрований в реєстрі №1335(т.2 ас.98; 99-107; 108;109-115).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.12.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а рішення Надвірнянського районного суду від 11.11.2010 року залишено без змін(т.2 ас.109-110; 111-112).

Даний факт в судовому засіданні ствердили сторони по справі.

У зв'язку з цим було видано виконавчі листи, які знаходяться на виконанні у ВДВС Надвірнянського РУЮ, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2010 року, а саме звернуто стягнення відповідно на суми: 258 928.63 грн-виконавчий напис №1268.; 116 505.49 грн.-виконавчий напис №1269; 2 791 295.65 грн.-виконавчий напис №1270; 2 791 295.65 грн.-виконавчий напис №1315; 116 505.49 грн.-виконавчий напис №1313; 2 791.295.65 грн.-виконавчий напис №1314 , що в свою чергу на думку суду не потягнуло б за собою подвійне стягнення за кредитними договорами та виконавчими написами.

Даний факт не заперечили сторони по справі.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК Украхни, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526,599 ЦК України.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має зясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства.

Положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, які мають іншу правову природу. Прицьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст.1054,1056-1 ЦК України, у такому порядку, не підлягають зменшенню через неспіврозмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що слід стягнути з відповідачів по справі в повному обсязі за кредитними договорами суми капіталу в про- строчці з сумою процентів за фактичне користування простроченим капіталом та сумою процентів по графіку у прострочці станом на 24.01.2012 року, враховуючи співвідношення 1 долара США до гривні в сумі 7 грн. 98 коп.

Що ж стосується стягнення неустойки(пені), то суд вважає, що представник позивача, який просить стягнути її в розмірі, що значно перевищує розмір збитків, а тому виходить з вимог ч.3 ст.551 ЦК України враховуючи при цьомупринцип розумності та справедливості, ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан відповідачів, а саме те, що в них на утриманні троє неповнолітніх дітей та в даний час не працюють через відсутність постійного місця роботи тощо, приходить до висновку, що неустойку(пеню) слід стягнути в наступних розмірах: по кредитному договору №1 від 16.06.2006 року- 77 903 85 грн.; №2 від 20.06.2006 року- 121 031 06 грн.;№3 від 25.07.2007 року- 604 639 44 грн.; №4 від 20.09.2007 року- 432 221 78 грн.;№5 від 19.05.2008 року- 1 111 541 12 грн.; №6 від 23.12.2009 року- 133 002 57 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідачів по справі за кредитними договорами становить 5 941 767 53 грн.

А тому суд,оцінюючи в сукупності здобуті жокази по справі, прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст. ст. 526,527,528,530,534,536,551,610,611,612,623,629,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.88, 213-215, 218 ЦПК України,суд,-

Вирішив:

Позов ПАТ «ПроКредит Банк» -задоволити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»заборгованість за кредитними договорами: №1 від 16.06.2006 року-207 051 28 грн., №2 від 20.06.2006 року- 297 874 01 грн., №3 від 25.07.2007 року- 860 141 29 грн., №4 від 20.09.2007 року-1 071 810 59 грн., №5 від 19.05.2008 року- 3 152 393 55 грн., №6 від 23.12.2009 року- 351 496 81 грн., а всього - 5 941 767 53 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»1617 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ( р/р 290990013980 у ПАТ «ПроКредит Банк», МФО 320984, код ЄДРПОУ 21677333).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»1617 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ( р/р 290990013980 у ПАТ «ПроКредит Банк», МФО 320984, код ЄДРПОУ 21677333).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

Суддя Мужик І.І.

Рішення виготовлено в повному обсязі 28.04.2012 року.