Ухвала суду № 23953425, 10.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/11320/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

представник позивача: Нємчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р. по справі № 2а-1670/11320/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод" звернулось до суду з вимогами про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0010162301/234 від 11.11.2011 року Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм податкового законодавства. Вважає, що постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки висновки податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування є безпідставними.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обгрунтованості прийнятого судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані по справі докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" з питання своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" за період з 07.09.2010 року по 15.06.2011 року було складено акт №7483/23- 309/00231610 від 28.10.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування по рядку 23.1 в сумі 700 грн. за травень 2011 року та від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 241 грн. за травень 2011 року

Висновок про порушення позивачем вимог ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтувався на неправомірному віднесені до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 700 грн. за господарською операцією з придбання товару у ТОВ "Запоріжіндустріалресурс", оскільки реального придбання товарів не здійснювалось. При цьому відповідач зазначав, що контрагент позивача не знаходиться за жодною з офіційних юридичних адрес, а 21.09.2011 року йому анульовано свідоцтво платника ПДВ.

На підставі вищезазначених обставин, відповідачем 11.11.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0010162301/234, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на 700 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте відповідачем оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0010162301/234 є правомірним та обгрунтованим, прийнятим на підставі та у межах наданих повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин та фактичні обставини справи.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, діючим податковим законодавством на час спірних правовідносин право на податковий кредит платника податку на додану вартість пов'язане не лише з наявністю належним чином оформлених податкових накладних, але й за наявності реально отриманого товару (роботи, послуги) за такими податковими накладними, призначеного для використання у власній господарській діяльності.

Згідно вимог ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підтвердженням реальності здійснення господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктами 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" та позивачем з придбання гідро розподільників до суду надано прибуткові ордери, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату, товарно-транспортну накладну, накладну на вантаж та платіжні доручення.

Разом з тим, зазначені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять чимало суперечностей та прогалин у їх заповненні, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій, фіксація яких здійснювалася за такими документами.

Зокрема, у видаткових накладних відсутній підпис особи, що відвантажила (передала) товар, відбиток печатки підприємства-постачальника, їх порядковий номер не збігається з хронологією їх видачі, не зазначена чітка назва товару, невідповідність такої назви найменуванню товару, що зазначений у податкових накладних та інших документах первинного обліку. Надані документи щодо транспортування товару не містять достатньої інформації про перевезення саме того товару, який зазначений у податкових чи видаткових накладних. Особи, які зазначені у накладній на вантаж як отримувач товару не були уповноважені на це позивачем, оскільки відсутні докази видачі їм відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Апелянт в ході судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції не спростував вищезазначених суперечностей наданих документів первинного обліку, а навпаки, їх підтвердив.

Враховуючи відсутність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкових накладних, суд першої інстанції правильно керувався приписами п.п. 198.4 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України дійшовши до вірного висновку про відсутність належних та достатніх доказів правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги про наявність податкових накладних, які є достатньою підставою для формування податкового кредиту, не можуть бути визнані достатніми доказами правомірності заявлених позовних вимог, з огляду на вищевикладені суперечливі обставини фіксації господарських операцій.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні позовних вимог.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р. по справі № 2а-1670/11320/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.04.2012 р.