Ухвала суду № 23953075, 05.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р.Справа № 2а-16395/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-16395/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горільчаний завод-плюс"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський лікеро-горілчаний завод плюс», звернувся до суду з позовом до відповідача, Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001542311 від 27.04.2011 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 6472,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1618,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі №2а-16395/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 27.04.2011 року №0001542311.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі №2а-16395/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 290/2311/32500414 від 12.04.2011 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог законодавства, а саме: ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.2.3 п.7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого були занижені податкові зобов'язання з ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для проведення перевірки позивача став акт ДПІ у Приазовському районі Запорізької області від 15.03.2011 року № 44/23/37050921 невиїзної документальної перевірки ПП «Тавріяагроойл-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є той факт, що при проведенні перевірки встановлено, що підприємство - позивач та ПП «Тавріяагроойл-Плюс», з яким позивач мав правові відносини, уклали договір в усній формі. На підставі вказаного, Чугуївська ОДПІ дійшла висновку, що господарські операції, зазначені в податкових накладних не відбулись, а тому у ТОВ «ХЛГЗ- плюс» нема підстав для формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Позивачем до Чугуївської ОДПІ були надані письмові пояснення із документальним підтвердженням підстав для формування податкового кредиту, а саме: податкові накладні, виписки по рахунках, акти приймання-передачі основних засобів, рахунки та ін.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні були надані для перевірки фахівцям Чугуївської ОДПІ та відповідають всім вимогам законодавства.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Таким чином достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагенту.

Стосовно посилання відповідача на нікчемність угоди між позивачем та ПП «Тавріяагроойл-Плюс», слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами в момент вчинення правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України.

Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: ПП «Тавріяагроойл-Плюс»-передав товар, позивач прийняв його та сплатив за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, фактично отриманий повний обсяг товару та проведена його повна оплата. Підприємство в ціні товару сплатило у тому рахунку ПДВ. Підприємство-позивач належним чином виконало свої зобов'язання не лише перед ПП «Тавріяагроойл-Плюс», а і у частині виконання податкового законодавства України. Всі окремі господарські операції, що проводилися в рамках укладеного з ПП «Тавріяагроойл-Плюс» договору оформлені згідно вимог чинного законодавства, всі податки по таким операціям сплачені у належному розмірі у передбачені Законом строки.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодекс України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона держала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Матеріалами справи підтверджено, що укладений між позивачем та ПП «Тавріяагроойл» та фактично виконаний господарський договір зазначених вимог не порушує, а в Акті відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказаний правочин суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином позивач відніс до складу податкового кредиту вказані і суми законно та обґрунтовано, на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, з урахуванням фактичної сплати ПДВ до бюджету в ціні придбаних товарів.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Жодним нормативним актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст. ст. 160,167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-16395/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Григоров А.М.