Постанова № 23953002, 04.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 р. Справа № 2а-6636/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання -Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановила:

У червні 2011 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -ФО-П ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області (далі -ДПІ) від 21.01.2011 року № 0000031701/0 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі: 33.500 грн. -основний платіж, 8.375 грн. -штрафні санкції, посилаючись на хибність висновків податкового органу щодо нікчемності господарського зобов'язання, - поставки ТОВ «Діварос-Софт»у червні 2010 року дизельного палива.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та прийняти нове судове рішення яким в задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року скасуванню, з прийняттям нового судового рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у жовтні 2010 року фахівцями податкового органу проведена невиїзна документальна перевірка ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2010 року, за наслідками якої складений акт від 25.10.2010 року № 1515/17-0-25/НОМЕР_1.

23.09.2010 року у відповідь на запит ДПІ позивачем надано до перевірки видаткову накладну № РН-0000546 від 25.06.2010 року (а.с. 217), податкову накладну № 546 від 25.06.2010 року (а.с. 219), квитанцію до прибуткового КО № 546 від 25.06.2010 року, реєстр отриманих податкових накладних.

За висновками Акту перевірки встановлені порушення: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ Діварос-Софт»; - п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, п. 7.2, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(тут і далі -Закон № 168/97-ВР в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) в результаті заниження податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 33.500 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблений на підставі висновків, викладених в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Діварос Софт», проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 21.08.2010 року № 591/23-7/37101808, щодо встановлення порушень ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійсненних з ФО-П ОСОБА_1

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно із п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України фізична особа-підприємець є суб'єктом господарювання, тому на нього розповсюджуються норми цього Кодексу. Згідно ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України всі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу наведених положень Закону N 168/97-ВР убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон N 168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ, у тому числі, фізичної особи-підприємця, права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Судом встановлено, що 01.07.2010 року між ФО-П ОСОБА_1, та ТОВ «Діварос Софт»укладений договір № 1/06/10, за умовами якого позивач приймає зобов'язання прийняти та оплатити вартість поставленого йому дизельного палива.

25.06.2010 року ТОВ «Діварос Софт»(юридична адреса -м. Київ) видані ФО-П ОСОБА_1 видаткова накладна № РП-0000546 та податкова накладна № 546 про поставку останньому 30.000 тонн (а.с. 39, 40) дизельного палива чи, можливо, 30.000 літрів такого палива (а.с. 217, 219). Відповідно до квитанції до КО № 546 від 25.06.2010 року (а.с. 39) постачальнику ТМЦ готівкою сплачено 201.000 грн.

В обґрунтування позовних вимог щодо реальності господарського зобов'язання позивачем зазначено, що для отримання дизельного палива до м. Києва був відряджений його найманий працівник на автомобілі DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом -цистерною НЕФАЗ, модель 96742-10, державний номерний знак НОМЕР_3, повною місткістю 36.405 літрів (дм3). Отримане 25.06.2010 року дизельне паливо зберігалось в цьому напівпричепі-цистерні до жовтня 2010 року і використовувалось на «власні потреби».

Позивачем надана суду довідка до видаткової накладної № РН-0000546 від 25.06.2010 року (а.с. 47) відповідно до якої, для обліку витрат дизельного палива для власних потреб, отримане дизельне паливо у кількості 30 тонн переведене у літри згідно з Інструкцією із складання форм державних статистичних спостережень N 2-тр (річна) «Звіт про роботу автотранспорту»та N 51-авто (місячна) «Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом», затвердженою наказом Держкомстату від 29.09.2003 року № 319, із змінами згідно з наказом від 23.11.2004 року № 636, з використанням переводного коефіцієнту - 1 літр дизпалива дорівнює 0,825 кг.

Відповідно до цієї довідки у червні 2010 року оприбутковано 24.750 літрів дизельного палива, як отриманого від ТОВ «Діварос-Софт»(а.с. 47).

За актами № 01-10 від 30.10.2010 року (а.с. 48), від 30.11.2010 року (а.с. 49) на власні потреби позивачем використано 24.750 літрів. В підтвердження факту використання дизельного палива позивачем надані товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт.

Колегія суддів зазначає, що безспірним доказом нікчемності господарських зобов'язань не може бути посилання податкового органу в Акті перевірки на відсутність інформації щодо контрагента за цими зобов'язаннями у зв'язку з його відсутністю за місцем юридичної адреси.

Однак, докази, що надані позивачем ФО-П ОСОБА_1 в обґрунтування тверджень щодо отримання ним 25.06.2010 року дизельного палива від контрагента ТОВ «Діварос Софт»та подальшого використання у власній господарській діяльності, колегія суддів оцінює критично.

Так, як це зазначено в постанові вище, на вимогу податкового органу у вересні 2010 року позивач ФО-П ОСОБА_1 надав податкову та видаткову накладні із змісту яких вбачалось, що 25.06.2010 року підприємством ТОВ «Діварос Софт»на адресу позивача поставлено 30.000 літрів дизельного палива. Однак, до суду першої інстанції позивач надав видаткову та податкову накладні від 25.06.2010 року із змісту яких вбачається, що підприємством ТОВ «Діварос Софт»поставлено 30.000 тонн дизельного палива.

Відповідно до п. 5.3 «Заповнення розділу 2 "Витрати палива на експлуатацію автомобілів»Інструкції із складання форм державних статистичних спостережень N 2-тр (річна) «Звіт про роботу автотранспорту»та N 51-авто (місячна) «Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом», на положення якої посилається позивач, обґрунтовуючи факт оприбуткування 24.750 літрів дизельного палива, - якщо на підприємстві облік витрат палива ведеться у вагових одиницях, то для переведення в об'ємні одиниці використовуються такі перевідні коефіцієнти:

1 літр дизпалива = 0,825 кг.

Об'ємними одиницями кількості звичайно служать літр (л) і кубічний метр (м3), а ваговими - кілограм (кг) і тонна (т).

При необхідності перевести тонни в кілограми, слід розділити об'ємну одиницю кількості на щільність речовини (у кг / куб.м) - вийдуть кубічні метри, а потім перевести в літри (1 л. = 0,001 куб.м.).

Для дизельного палива:

1 т. = 1000 кг.

щільність - 850 кг / куб.м (http://www.vsegsm.ru/dizinfo.php)

1000/850 = 1,17647 куб.м.

1,17647 / 0,001 = 1176,47 л.

виходить 1 т. = 1176 л.

Таким чином, у червні 2010 року за господарською операцією з ТОВ «Діварос Софт»оприбуткуванню, у випадку отримання 30 тонн дизельного палива, підлягали не 24.750 літрів. Позивачем не надані, заслуговуючи на увагу, пояснення тієї обставини, у зв'язку з чим лише суду апеляційної інстанції надана довідка щодо обліку дизпалива за 2010 рік з інформацією про те, що від ТОВ «Діварос Софт»25.06.2010 року прийнято 36.364 літра дизельного палива та коли і яким чином, з урахуванням довідки (а.с. 47) були виявлені залишки дизпалива. Судам першої та апеляційної інстанції позивачем не наданий акт про приймання дизельного палива від контрагента, перевірки отриманого щодо кількості та якості.

Критично колегія суддів оцінює пояснення позивача щодо зберігання дизельного палива на протязі червня-вересня 2010 року у напівпричепі -цистерні НЕФАЗ, моделі 96742-10, державний номерний знак НОМЕР_3, оскільки із прайс-листа підприємства виробника ВАТ «Нефтекамський автозавод»номінальна місткість цистерни, - 23.100 літрів.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 цього Кодексу. За змістом ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, зважаючи на викладені приписи законодавства при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, обов'язковому встановленню підлягають обставини, які є предметом доказуванню відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між тим, всупереч наведеним приписам процесуального права платником податку не надано жодних документів, які б давали суду підстави для висновку про реальність проведеної господарської операції, як підстави для формування податкового кредиту.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ДПІ, скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового про відмову в задоволені позовних вимог ФО-П ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року скасувати, в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -відмовити.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 квітня 2012 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.