Ухвала суду № 23952607, 29.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р.Справа № 2а-13906/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі № 2а-13906/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000021800 від 10.10.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі №2а-13906/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000021800 від 10.10.2011р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі №2а-13906/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати т прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі №2а-13906/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 931/18/30959882 від 14.09.2011р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 205, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ ТД «ВВК Плюс», а також порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. про обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними на суму 239352,9 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 108667,6 грн., за травень 2011 року на суму 130685,3 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ ТД «ВВК Плюс» 01.03.2011р. укладено договір купівлі - продажу № 01/03.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ ТД «ВВК Плюс» (продавець) зобов'язувався постачати та передавати у власність позивачу (покупець) паливно-мастильні матеріали в асортименті та кількості, а покупець зобов'язувався приймати товар та сплачувати за нього встановлену вартість на підставі накладної на поставку товару.

До матеріалів справи приєднані копії рахунків на оплату товару, що передавався за договором (бензину А-92, А-95, А-76, дизельне пальне) за квітень, травень 2011 року, копії видаткових накладних за даний період, товарно-транспортних накладних про перевезення товару, а також податкових накладних від 06.04.2011р. № 136, від 11.04.2011р. № 145, від 18.04.2011р. № 152, від 18.04.2011р. № 151, від 21.04.2011р. № 154, від 28.04.2011р. № 171, від 04.05.2011р. № 175, від 06.05.2011р. № 177, від 06.05.2011р. № 178, від 16.05.2011р. № 183, від 23.05.2011р. № 208, від 27.05.2011р. № 217, від 31.05.2011р. № 218, виданих ТОВ ТД «ВВК Плюс» в зв'язку з вище зазначеним договором, які оформлені належним чином.

Відповідно до приєднаних до матеріалів справи копій видаткових накладних товар за укладеним договором дійсно передавався від продавця - ТОВ ТД «ВВК Плюс» до позивача, ним отриманий для використання у власній господарській діяльності.

Розрахунки за отриманий товар проведено з розрахункового рахунку позивача. В квітні 2011 року перераховано на рахунок ТОВ ТД «ВВК Плюс» 450000,00 грн., в травні 2011 року - 636300,00 грн. станом на 15.07.2011р. заборгованість позивача перед ТОВ ТД «ВВК Плюс» за укладеною угодою за товар, отриманий в квітні-травні 2011 року відсутня.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правомірно зазначив, що доводи відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій не підтверджуються ніякими доказами.

Крім цього матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні купівлі-продажу товару дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Позивачем отримані від його контрагента ТОВ ТД «ВВК Плюс» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

Передана за договором продукція оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.

Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до ст. , ст.198 Податкового кодексу України, приписи якої передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в даній справі не надано належних доказів правомірності висновків про наявність порушень, які відповідач вважав встановленими, а також правомірності прийнятих ним рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст. ст. 160,167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі № 2а-13906/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.04.2012 р.