Ухвала суду № 23952135, 19.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р.Справа № 2а-2927/11/2016Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.06.2011 р. по справі № 2а-2927/11/2016

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області

про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

17.02.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (далі по тексту -УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області), в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області код 03196564. вул. Соборна, 20, м Ізюм, інд. 64309, здійснити обчислення та виплату належної до видачі щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року за 2010р. виходячи з кратного розміру мінімальних заробітних плат;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області код 03196564. вул. Соборна, 20, м. Ізюм, інд. 64300, здійснити обчислення та виплату належної до видачі щорічної допомоги, передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2010 р., виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.06.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області з виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2010 рік у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та забезпечити відповідні виплати, з урахуванням виплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувану постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Вважає, що відповідач правомірно виплачував щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до положень Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З урахуванням викладеного, наполягає на тому, що УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області у спірних правовідносинах діяло в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та в межах бюджетних асигнувань.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік -у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановленої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 09.07.2007 року.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом ІІI групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданою до справи копією посвідчення серії Б № 436387, копією посвідчення серії А № 0019996 та має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених законом відповідно до Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) (а. с. 8,9).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) інвалідам III групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Наявність таких прав у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007 р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008), а не постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

При цьому колегія суддів зазначає, що підстави для невиплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007 р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за зазначений період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до приписів ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).

Колегія суддів зазначає, що оскільки щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік була виплачена відповідачем лише у розмірі 90 грн., тобто меншому, ніж визначено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік та зобов'язання УПСЗН Ізюмської міської ради Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, за період 2010 року у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, з урахуванням фактично виплачених позивачеві сум.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, п.4 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області -залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.06.2011 р. по справі № 2а-2927/11/2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.